5 червня 1819 року народився Джон Кауч Адамс – британський математик і астроном, відомий тим, що першим відкрив Нептун.

Причому навіть не бачачи цієї планети, як кажуть, на кінчику пера. Про це пише Expres.

Хлопчикові, що змалку мав хист до математики, батьки дали добру освіту, і у 22 роки Джон вже був університетським магістром- математиком – у ХІХ столітті таке вдавалося небагатьом. Невдовзі молодий вчений винайшов авторський метод розв’язування складних рівнянь, який назвали методом Адамса.

Проте формули були не єдиним захопленням Джона. Він цікавився й астрономією. Завдяки своєму “фірмовому” методу у 1843 році науковець дійшов висновку, що у Сонячній системі є ще одна планета. Розрахунки пояснювали причину відхилень в орбіті Урану лише однією причиною – поряд обертається ще одне космічне тіло. Можливо, це восьма за віддаленістю від Сонця планета Сонячної системи.

Своїм відкриттям Адамс поділився з Джорджем Ері, королівським астрономом. Але він – через зневагу чи заздрощі – поклав роботу колеги-аматора під сукно.

Тим часом у Франції, не залежно від Адамса, над проблемою зауранової планети працював інший вчений, авторитетний астроном Урбен Левер’є. 10 листопада 1845 він надав французькій Академії наук результати свого теоретичного аналізу руху Урану, звернувши увагу на розбіжності між даними спостережень та розрахунків: “Це можна пояснити впливом зовнішнього чинника”. Ері, звісно ж, тримав руку на пульсі наукових подій. Прочитавши цю роботу, королівський астроном відразу ж звернув увагу на збіг результатів досліджень Адамса і французького вченого.

Йшлося про рух усе тої ж гіпотетичної планети, яка “збурює” траєкторію Урана. Проте Ері усе ще волів мовчати. І публічно заявив про роботу Адамса лише тоді, коли звістка про відкриття Нептуна французьким астрономом облетіла весь науковий світ… Близько року між Францією та Англією йшла боротьба за пріоритет відкриття. Але Адамс і Левер’є не ворогували, вони залишалися друзями до кінця життя.

“Перші фотографії Нептуна світ побачив лише у 1989 році, коли НАСА було запущено місію “Вояджер-2″, – сказав Володимир Кажанов, астрофізик, науковий співробітник Харківського планетарію. – Ця місія підтвердила присутність магнітного поля у Нептуна, відкрила шість супутників цієї планети. А спосіб, завдяки якому було відкрито Нептун, надихнув астрономів на пошук нових космічних об’єктів. Услід за Адамсом і Левер’є відразу кілька європейських вчених зайнялися передбаченнями нових планет на основі відхилень у русі відомих або виходячи з аналізу орбіт комет. Згодом на кінчику пера, за допомогою математичних розрахунків, було відкрито і Плутон”.

“Існує метод транзитної фотометрії – спосіб виявити космічний об’єкт завдяки спостереженням за проходженням планети на фоні зірки, – сказав Експрес-онлайн Михайло Рябов, член Міжнародного астрономічного союзу і Європейського астрономічного товариства, кандидат фізико-математичних наук. – Завдяки цьому непрямому методу вже відкрито сотні планет у сотнях планетних системах на величезній відстані від Землі. Серед них – і Kepler-9b і Kepler-9c. Саме там, як припускається, може бути планета, максимально подібна на Землю. І, не виключено, на ній хтось живе”.