Відомо, що дофамін відіграє важливу роль у формуванні звичок.

Також деякі фахівці переконані, що дофамін перестає виділятись, як тільки звичка повністю сформується.

Про це повідомляє 24 канал.

Однак без відповідей залишаються поки що 2 важливі питання: який із різних дофамінових шляхів відповідає за це і як змінюється передача сигналів у процесі розвитку звички. Відкриття вчених із Нідерландів змогло пролити світло на нові механізми у поведінковій нейробіології.

Як формуються звички: різні теорії

Окрім того припущення, що дофамінові сигнали припиняються, як тільки звичка повністю формується, є й інші теоретичні моделі.

Вони припускають, що в процесі формування звички сигнали перемикаються між різними регіонами смугастого тіла – області мозку, що відповідає за моторну функцію і винагороду під час навчання.

Наприклад. Викид дофаміну в лімбічних та асоціативних регіонах смугастого тіла важливий, коли людина вчиться чогось нового. Тоді як дофамін у сенсорно-руховому регіоні проявляється пізніше, коли звичка закріплюється практикою.

Новий нейронний механізм формування звичок

Відкриття нідерландських учених реформує поширені теоретичні моделі передачі дофамінових сигналів. Їхнє дослідження свідчить про те, що дофамінові сигнали у смугастому тілі ніколи не припиняються і не змінюють регіони в ході формування звички.

Що показали дослідження

Дослідники простежили за сигналами дофаміну під час формування звички у щурів. Секунда за секундою вони вимірювали вироблення дофаміну одночасно у лімбічному, асоціативному та сенсорно-руховому відділі смугастого тіла.

Виявилося, що в асоціативному смугастому тілі – регіоні, який раніше пов’язували з незвичною діяльністю – вироблення дофаміну підвищувалося на початку дій і падало після закінчення. У тварин без сформованої звички патерн був протилежним. Оптогенетична стимуляція викиду дофаміну у регіон прискорила закріплення звички.

Науковці переконані, що визначення механізмів, які стоять за розвитком звичок, – важливе для розуміння фундаментальних основ поведінки та для лікування багатьох психіатричних розладів.