Люди Луцька маґдебурзького: війти Загоровські

Період утвердження в Луцьку позицій маґістрату – міського уряду, що постав після дарування місцевій громаді самоврядних традицій, припав на час ХVІ століття. Принципи функціонування Луцького маґістрату були подібними до аналогічних самоврядних органів Києва та Вільна. Луцьк, як і згадані міста, належав до так званих головних міст коронних Великого князівства Литовського (далі – ВКЛ) і Речі Посполитої.

Новоутворений міський самоврядний уряд поділявся на дві колегії – лаву та раду. На чолі лави стояв війт. Компетенція цього урядника, відповідно до привілею Олександра Яґеллончика від 31 липня 1497 року, передбачала розгляд кримінальних справ та апеляцій від радецького уряду, встановлення мір ваги, обрання половини луцьких райців. Інститут війтівства у Луцьку, як і в інших містах соціально-правового простору ВКЛ, а з 1569 року – Речі Посполитої, з часом ставав більше джерелом прибутковості, аніж адміністративно-управлінським урядом.Олександр Дишко. Луцька ратуша ХVI ст. Фрагмент, 2017 р.

У серпні 1611 року акти Луцького ґроду зафіксували «Заставний запис на луцьке війтівство від пана Марка Жоравницького його милості Олександру Загоровському за суму 2000 польських злотих». Шляхом застави луцьке війтівство посеред 1611 року опинилося в руках шляхтича Загоровського.

Печатка луцької лави із зображенням архангела Михаїла, 1612 р.

У чині війта Луцька Загоровського зафіксовано в квітні 1618 року, коли король заручив його сумою у дві тисячі злотих, аби не чинив ніяких кривд луцьким міщанам. У червні 1619-го – в справі квитування владики Малинського та луцької капітули церкви св. Івана Богослова війту Олександру в справі пограбування луцького міщанина Остапа Вирозубовича.

Дитячий черевичок з Луцька, ХVІІ ст. Фото з архіву Волинського краєзнавчого музею

Згідно з нормами маґдебурзького права, щороку під час виборів (елекції) громаді міста мали складати присягу всі міські урядники. Такий юрамент 12 січня 1639 року здійснив новообраний міський уряд Луцька. Церемонія відбувалася в ратуші, у присутності дідичного війта Андрія Загоровського.Вулиця Ринкова на картині Казимира Войняковського (1798 р.)

На цій посаді королівського дворянина Загоровського зафіксовано і раніше. Так, 17 лютого 1621 року «проти урожоного пана Андрія Загоровського, війта дідичного луцького» та усього маґістрату позивався плебан костелу св. Якуба Мартин Іздебський.

Читати ще: Люди Луцька маґдебурзького: про аптекаря й міського урядника Яна Гепнера

Війт був нечастим гостем у Луцьку, приїжджав на елекцію маґістратських урядників, для розгляду апеляцій на радецькі вердикти чи за власними потребами. Андрій Загоровський не мав власного будинку в місті. Для вручення йому судового позову возний єнерал Волинського воєводства Филон Стрибель у 1646 році ходив «до двору урожоного його милості пана Андрія Загоровского, війта Луцького, в місті Луцьку, в Ринку будучого, віддавши його [позов], господареві тамтешньому двору того, на імʼя Шимон Кравець».Луцький земський суддя XVI ст. пан Гаврило Васильович Бокій. Соболина шуба, крита оксамитом. Реконструкція Сергія Шаменкова

Час урядництва Андрія Загоровського проливає світло на специфіку функціонування інституту війтівства у Луцьку першої половини ХVІІ століття. У вказаний період війт не асоціювався із питомою міською владою.

Його сприймали радше як високопосадовця з королівського двору.Засідання міського уряду, ХVI століття

15 червня 1638 року луцький райця Ян Гепнер отримав від присяглих лавників Самуеля Кириловича та Максима Соколениці лист заруки (певного зобов’язання) від дідичного війта Андрія Загоровського із обов’язком знести буду, зведену ще 1637 року напроти будинку старого луцького райці Шимона Злоторовича для торгу на ярмарку. Буда, яку не використовували за призначенням, завдавала шкоди Злоторовичу зокрема й місту загалом. Тому війт заручив Гепнера до її знесення тисячею гривень. Однак райця не вважав за потрібне виконувати наказ Андрія Загоровського, бо «його милість пан війт хоч і владцем є, однак до міського уряду не належить».Інтерʼєр камʼяниці волинських міщан на іконі «Різдво Богородиці» ХVII століття. З колекції Музею волинської ікони

Читати ще: Люди маґдебурзького Луцька: війт Іван Борзобагатий-Красенський

Очевидно, тому між Загоровським і урядниками маґістрату виникали непорозуміння. Прикладом тому може бути протестація дідичного війта проти райців, внесена до війтівсько-лавничої книги 22 січня 1639 року. Того дня Андрій Загоровський приїхав до ратуші, попередньо оголосивши членам ради про необхідність здійснення підрахунків доходів та витрат міської скарбниці за минулий рік. Проте, навіть будучи заздалегідь попередженими, урядники до ратуші не з’явилися.Рембрандт ван Рейн. Чоловік поважного віку з хрестом на плечі, 1628 рік

Війта Андрія Загоровського зафіксовано у документах луцького ґроду в 1646 році. Час його урядування на означеній посаді був достатньо тривалим.

Оксана ШТАНЬКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---