Стала успішною в США: історія українки з Ковеля, яка побудувала кар’єру у Філадельфії

Юлія Кузьменко переїхала з України, з Рівного, до Філадельфії 10 років тому разом із чоловіком Сергієм. Свій шлях у США вона починала з роботи у клінінгу та практично без знання англійської мови. Зараз Юлія – одна з найуспішніших ріелторів Філадельфії, тоді як Сергій пішов із найму та відкрив власний траковий бізнес.

Свою історію Юлія Кузьменко, яка родом із Ковеля на Волині, розповіла в інтерв’ю Анні Олицькій. Як Юлія та Сергій побудували кар’єру з нуля, з якими труднощами вони зіткнулися в перші роки життя у США і як змогли зберегти міцний шлюб, незважаючи на всі труднощі імміграції, – про це далі.

Переїзд

Після університету Юлія влаштувалася на роботу в автосалон у Рівному, працювала, зокрема, менеджеркою з продажів. Сергій мав власний бізнес із виготовлення санітарно-паперової продукції. Юлія ще організовувала свята. У пари народився син.

Протягом шести років Юлія подавала документи на участь у лотереї з розіграшу грін-карти. Урешті посвідку на постійне проживання в США виграв її чоловік Сергій. Подружжя вирішило спробувати й переїхало до Філадельфії.

«Ми не знали, що нас чекає, в яких районах ми будемо жити, як швидко знайдемо роботу, як адаптуємося. Тому я старалася все, що ми мали, розпродати. Ми продали машини, бізнес, меблі… Ми все продали і ще десь пів року чекали, поки нам дадуть дозвіл. У нас залишилося 20 тисяч. І в Америку ми приїхали з 20 тисячами», – пригадала Юлія.

Перші роботи

У Філадельфії мешкав троюрідний брат Юлії, який допоміг сім’ї підшукати житло. Сергій на третій день після переїзду пішов на роботу на будівництво, згодом влаштувався на роботу в траковий бізнес. Юлія спершу допомагала в побуті 93-річній бабусі, а потім влаштувалася прибирати помешкання. У клінінгу пропрацювала близько двох-трьох років.

«Мабуть, таким чином я побачила, як люди живуть в Америці. Я живу в страшненькій квартирі і тут їду в центр міста, приїжджаю в шикарні апартменти на 30-му поверсі з видом на всю Філадельфію. Люди так класно живуть, але при цьому дуже прості, гарно ставляться. І я подумала: вау, люди можуть так жити, і вони такі прості, такі класні; я також так хочу, я також хочу цього досягти.

Звісно, було тяжко. Зранку, як тільки відчинявся садочок, я вже стояла біля дверей, щоб першою завести дитину. Далі їхала на роботу. Могла і дві години їхати, тому що були будинки біля океану. Тобто виїжджала о п’ятій ранку і на цілий день. На той час я вже була вагітна і їздила на прибирання. Я їду, мене нудить, зупиняюся і далі їду», – розповіла Юлія.Читати ще: Українське мистецтво в американській пустелі: у Луцьку відбувся спеціальний показ фільму «Замки на піску»

За її словами, вона жодного разу не пошкодувала про переїзд, адже відразу вбачала в США країну можливостей.

Через два роки після переїзду Юлія та Сергій змогли подарувати на день народження своїм батькам в Україні два автомобілі. Також на другий рік після переїзду подружжя змогло назбирати на перший внесок під 3% (близько 35 тисяч) і придбати власне помешкання.

Поки Юлія опікувалася двома дітьми й капітальним ремонтом помешкання, Сергій працював далекобійником і місяцями не бував удома. Як пригадала Юлія, це був один із найтяжчих періодів.

«Я пропрацював рік водієм, а потім вирішив купити свій трак. Найскладніше було забрати з дому всі гроші, щоб дати перший внесок за трак, і залишити родину без копійки. Я постійно їздив. У мене не було такого, що тиждень міг посидіти вдома», – зазначив Сергій.

Англійська мова

До США Юлія приїхала фактично без знання мови.

«Я старалася вчити. Окрім прибирання, намагалася ходити на всі можливі курси. Я шукала безплатні курси, ходила, вчилася. Мабуть, після п’яти років у мене більш-менш мова стала кращою… Мова давалася мені тяжко. Мій секрет – дивитися фільми, слухати розмовну мову, старатися говорити. Американці дуже відкриті люди, вони люблять спілкуватися. Сусіди люблять підійти, поговорити. І от з ними я практикувала свою вимову. Тобто найкраще – безпосереднє спілкування. Таким чином ти відразу запам'ятовуєш популярні фрази. Так ти швидше вивчаєш мову, ніж лише на курсах», – сказала Юлія.Читати ще: Волинь підписала угоду про побратимство з американським штатом

Як досягти успіху?

Подружжя зазначило, що, на їхню думку, зараз для переїзду в США створено складніші умови. Змінилися правила. Ціни зросли.

«Буквально за рік-два ціна на будинок, який ми купили, зросла наполовину, а потім – удвічі. І так фактично все: і продукти, і оренда квартир, і інше. А зарплати, по суті, залишалися на одному рівні», – сказав Сергій.

За його словами, щоб досягти успіху в США, потрібно наполегливо працювати, «братися за будь-яку роботу і ставати на ноги».

Про роботу далекобійника

Рік пропрацювавши водієм, Сергій вирішив купити власний трак.

«З одного боку, це простіше в плані вибору, бо їдеш, куди хочеш. З другого – складніше, бо ти взагалі не можеш узяти вихідний, бо рахуєш: ти тільки прокинувся, а вже маєш мінус 300 доларів на страховку та інші витрати. Мабуть, через три роки, коли я так інтенсивно їздив, зрозумів, що потрібно розширювати компанію, і почав купувати траки. От тоді стало трохи легше. П’ять-шість років минуло, і я вже став більше часу проводити вдома, буваю з родиною на всі свята», – розповів Сергій.Як пригадав, працюючи на вантажівці, він щодня по кілька разів спілкувався з сім’єю, так розлуку було легше витримувати.

Про роботу ріелтора

Після того як траковий бізнес чоловіка став успішним, Юлія вирішила спробувати збудувати власну кар’єру. Оскільки працювала в Україні у сфері продажів, зацікавилася роботою ріелтора. Рік навчалася. Склала потрібні іспити.

«Я розуміла, що вже діти стали більші, в чоловіка – своя справа. І я усвідомила, що також хочу щось своє мати і робити те, що мені подобається, – наголосила Юлія. – Перші клієнти – це родичі та друзі. Можливо, ці перші угоди й не були досить вдалими, бо я тільки вчилася. Але потрохи-потрохи… Це не зовсім робота. Це стиль життя. Ти постійно на телефоні, постійно на зв’язку. Процес придбання нерухомості в США може тривати навіть кілька місяців, адже у процесі задіяні сім сторін, наприклад, ріелтор, оцінювач, банк», – розповіла Юлія.Перші вдалі угоди їй вдалося укласти вже протягом першого року роботи. Зароблені кошти Юлія інвестує у нерухомість. За її словами, вартість нерухомості у США зростає щороку на 5-15%.

Плюси та мінуси Америки

Як зізналася Юлія, вона любить Америку за її можливості.

«А за що не люблю? Не люблю за сьогоднішню політику щодо України. Коли тільки почалася війна, я виставила прапор на своєму будинку, повісила прапори на всіх машинах, на автобусі. І американці це побачили, купили прапорці й різні знаки і також поставили в себе біля будинків, хоч я не скажу, що ми з ними були такими класними друзями. І ці прапорці досі стоять. Мені додому приносили печиво, квіти, розповідали, як за нас переживають. Мені подобається, як американці підтримували нас спочатку і як досі підтримують. Але теперішня політика країни, влада країни не зовсім мені подобаються. Було багато українців, яким на початку війни я допомагала, наприклад, із документами, із помешканнями. І, на жаль, зараз багато з них виїжджають, тому що в них закінчується термін дії документів», – розповіла Юлія.Як додала, багатьом українцям складно починати в США усе з нуля, тяжко перелаштуватися. Вона порадила українцям, які емігрували в США, не орендувати довго житло, а за змоги купувати власне, зокрема користуватися грантовими програмами.

«Спочатку я відкрила для себе те, що Америка страшна: квадратні будинки, таргани. Потім відкрила для себе те, які тут хороші люди. Мені дуже подобається менталітет американців. Дуже подобається природа, особливо в Пенсильванії. Тут шикарна осінь. З негативного – перша робота, досвід, коли чоловік постійно працює і його ніколи немає вдома. Америка дуже різна, але тим вона і цікава. Вона захоплює», – сказала Юлія.

Вона додала, що зараз відчуває більше стресу через роботу, адже має більше відповідальності. Окрім того, працює майже без вихідних.

«Іноді, коли лягаю спати, випиваю валер’янку, щоб заснути. Бувають різні транзакції, різні люди. Все, що пов’язане з великими грошима, пов’язане й з великим стресом. Але головний успіх для мене – це мої клієнти, коли я бачу їхні задоволені обличчя, коли мені телефонують і повідомляють, що в них усе вийшло. Це приносить найбільше задоволення», – зазначила Юлія.

Допомога Україні

Рідний брат Юлії, в якого троє дітей, нині служить у ЗСУ. Як наголосила, оскільки вони зростали в сім’ї військового, він не міг вчинити інакше.

«Ми робили збір для нього. І зараз на постійній основі допомагаємо. Допомагаємо всім. Передаємо медикаменти, тепловізори… 10% з доходів спрямовуємо на це. Дай Бог, щоб ця війна якнайшвидше закінчилася. Ми всі віримо в перемогу», – сказала Юлія.

Нині в планах подружжя – усиновити дитину з українського сиротинця.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---