Сюжет із міського повсякдення Луцька 1566 року
На слуханнях ґродського суду-уряду могли залагоджувати непорозуміння урядники маґістрату. Так траплялося, коли сторона-відповідач мала шляхетське походження чи юридично належала до означеного підпорядкування. Бувало й так, що суперечності траплялися усередині міської громади. Якщо міські урядники були однією із сторін суперечності – також зверталися до ґроду (до 1566 року – замкового уряду).
3 березня до замкового суду звернулися луцькі бурмистри і райці – Григорій Посолейко, Васько Лукашович, Яско Щока Боголюбець та Мисько Чехович. Урядники від свого імені й усіх міщан луцьких скаржилися на служебника Михайла Єло-Малинського Станіслава Романовського.
Художня реконструкція Сергія Шаменкова
Причина скарги була наступною: Романовський надто пізно вручив лучанам лист, адресований господарському маршалку Михайлу Єловичу-Малинському, а також бурмистрам, радцям та усім городянам про поголовний плат-податок. Після збору того плату Єло-Малинський мав відвезти податок до земських бірчих. Гроші треба було привезти до Вільна. Урядники вказували, що термін, визначений королівським листом, вже давно минув, а гроші так і не зібрали. Луцьке поспільство просило, аби їхнє оповідання було вписане до актової книги.
Волинські міщани на іконі «РІздво Богородиці», кінець ХVII століття. З фондів Музею волинської ікони
4 березня, в понеділок, до замкових урядників прийшов луцький лентвійт Станіслав Романовський. Війтівський намісник розповідав про той самий податок, встановлений королівським листом. Проте у його варіанті ситуація з несплатою нового мита дещо відрізнялася. Служебник свідчив, що «лист гсдрскии ωн бурмистру луцкому, Грицку Посолɛику, и всимъ радцамъ мɛста луцкого на вычитанɛ давал, и тот платъ поголовныи зо всих людɛи луцкихъ Васку Щɛтинцɛ, а Миску Чɛховичу, Плавшиноɛ зѧтю, выбирати казал».
Актові книги. З фондів ЦДІАК України
Читати ще: «Славетні міщани луцькі»: хто вони й чому так іменувалися чотириста років тому
Лентвійт зазначав: урядники той лист бачили і читали та взяли собі з нього копію. Згодом платити відмовилися. Обурений міщанин тоді ж звернувся до ґроду. Заручився поміччю вижа Євка, разом з ним пішов до лучан. Їхня відповідь лишалася такою ж.
Засідання міського уряду ХVI століття із книги Statuta y metrika przywileiow koronnych Станіслава Сарніцького
Тому лентвійт і наступного дня пішов до замкових суддів. Скаржився на бурмистрів, радців та усіх луцьких міщан.
Уже вкотре Станіслав Романовський заручився допомогою вижа – Станіслава Мілевського. Разом вони знову подалися до городян. Свідком «нɛпослушенства» став і цей замковий служебник. На питання, чому ті не хочуть слухати війта з лентвійтом, міщани відповіли, що не тільки його, а самого короля тепер слухати не будуть.
Площа Ринок у Луцьку. Художня реконструкція Олександра Дишка
Слова городян про непослух державцю викликають сумніви. У сприйнятті людей Середньовіччя і Ранньомодерного часу король – помазаник Божий, Його ставленик на землі. Певна гіперболістична форма вижового зізнання могла бути зумовлена проханням лентвійта Романовського, для своєрідного вималювання схеми «добрі – погані». Спочатку на ґроді, а потім і перед монархом у разі остаточного розв’язання ситуації на Коронному трибуналі – найвищому апеляційному суді держави.
Комплекс Луцького Верхнього і Окольного замків на малюнку З. Щепанека
Читати ще: Луцькі цехмістри й маґістрат: штрих до маґдебурзької минувшини міста
Минали дні, а луцькі міщани не хотіли коритися розпорядженням Єло-Малинського та Романовського. Луцький лентвійт перейшов до більш радикальних дій.
Інтер’єр волинської кам’яниці, друга половина ХVII століття. З церкви села Новосілки Турійського району
6 березня до ґродського суду звернувся бурмистр Григорій Посолейко. Урядник свідчив перед книгами та Войтехом Красовським, замковим воротним, проти того ж таки Романовськогоі Михайла Невєжи Москвитина. Міщанин зазначав, що в недавнім часі повертався з власного поля, оранки. Як чоловік старий, спокійний і нікому нічого не винен, він зненацька став жертвою нападу служебників Михайла Єловича-Малинського. Бурмистра зустріли на добровільній дорозі напроти монастиря Святого Василя. Там його побили й відібрали калиту. Окрім грошей, розбійники забрали у Посолейкаще й срібний перстень з печаткою (сиґнет).
Епітафія луцького бурмистра Григорія Посолейка в мурі Хрестовоздвиженської церкви
Чи сплатили міщани означений податок тоді – акти не зазначають. Епітафію луцького бурмистра Григорія Посолейковича і нині можна відшукати у мурі Хрестовоздвиженської церкви.
Оксана ШТАНЬКО
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
3 березня до замкового суду звернулися луцькі бурмистри і райці – Григорій Посолейко, Васько Лукашович, Яско Щока Боголюбець та Мисько Чехович. Урядники від свого імені й усіх міщан луцьких скаржилися на служебника Михайла Єло-Малинського Станіслава Романовського.
Причина скарги була наступною: Романовський надто пізно вручив лучанам лист, адресований господарському маршалку Михайлу Єловичу-Малинському, а також бурмистрам, радцям та усім городянам про поголовний плат-податок. Після збору того плату Єло-Малинський мав відвезти податок до земських бірчих. Гроші треба було привезти до Вільна. Урядники вказували, що термін, визначений королівським листом, вже давно минув, а гроші так і не зібрали. Луцьке поспільство просило, аби їхнє оповідання було вписане до актової книги.
4 березня, в понеділок, до замкових урядників прийшов луцький лентвійт Станіслав Романовський. Війтівський намісник розповідав про той самий податок, встановлений королівським листом. Проте у його варіанті ситуація з несплатою нового мита дещо відрізнялася. Служебник свідчив, що «лист гсдрскии ωн бурмистру луцкому, Грицку Посолɛику, и всимъ радцамъ мɛста луцкого на вычитанɛ давал, и тот платъ поголовныи зо всих людɛи луцкихъ Васку Щɛтинцɛ, а Миску Чɛховичу, Плавшиноɛ зѧтю, выбирати казал».
Читати ще: «Славетні міщани луцькі»: хто вони й чому так іменувалися чотириста років тому
Лентвійт зазначав: урядники той лист бачили і читали та взяли собі з нього копію. Згодом платити відмовилися. Обурений міщанин тоді ж звернувся до ґроду. Заручився поміччю вижа Євка, разом з ним пішов до лучан. Їхня відповідь лишалася такою ж.
Тому лентвійт і наступного дня пішов до замкових суддів. Скаржився на бурмистрів, радців та усіх луцьких міщан.
Уже вкотре Станіслав Романовський заручився допомогою вижа – Станіслава Мілевського. Разом вони знову подалися до городян. Свідком «нɛпослушенства» став і цей замковий служебник. На питання, чому ті не хочуть слухати війта з лентвійтом, міщани відповіли, що не тільки його, а самого короля тепер слухати не будуть.
Слова городян про непослух державцю викликають сумніви. У сприйнятті людей Середньовіччя і Ранньомодерного часу король – помазаник Божий, Його ставленик на землі. Певна гіперболістична форма вижового зізнання могла бути зумовлена проханням лентвійта Романовського, для своєрідного вималювання схеми «добрі – погані». Спочатку на ґроді, а потім і перед монархом у разі остаточного розв’язання ситуації на Коронному трибуналі – найвищому апеляційному суді держави.
Читати ще: Луцькі цехмістри й маґістрат: штрих до маґдебурзької минувшини міста
Минали дні, а луцькі міщани не хотіли коритися розпорядженням Єло-Малинського та Романовського. Луцький лентвійт перейшов до більш радикальних дій.
6 березня до ґродського суду звернувся бурмистр Григорій Посолейко. Урядник свідчив перед книгами та Войтехом Красовським, замковим воротним, проти того ж таки Романовськогоі Михайла Невєжи Москвитина. Міщанин зазначав, що в недавнім часі повертався з власного поля, оранки. Як чоловік старий, спокійний і нікому нічого не винен, він зненацька став жертвою нападу служебників Михайла Єловича-Малинського. Бурмистра зустріли на добровільній дорозі напроти монастиря Святого Василя. Там його побили й відібрали калиту. Окрім грошей, розбійники забрали у Посолейкаще й срібний перстень з печаткою (сиґнет).
Чи сплатили міщани означений податок тоді – акти не зазначають. Епітафію луцького бурмистра Григорія Посолейковича і нині можна відшукати у мурі Хрестовоздвиженської церкви.
Оксана ШТАНЬКО
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Сюжет із міського повсякдення Луцька 1566 року
Сьогодні 10:32
Сьогодні 10:32
На Сумщині загинув уродженець Луцька Андрій Бабік
Сьогодні 09:36
Сьогодні 09:36
Канада виділить €500 мільйонів на підтримку України
Сьогодні 08:40
Сьогодні 08:40
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.