У купецькій віллі. Перша адреса Волинського музею

Волинський краєзнавчий музей – це сьогодні велика установа, яка об’єднує шість музеїв у Луцьку, Затурцях та Колодяжному. Тут зберігається багато справжніх скарбів волинського краю від найдавніших часів до ХХІ століття.

Усе починалося майже 100 років тому із Волинського музею. А якщо врахувати, що і він виник не в один момент, а завдяки праці зацікавлених минулим краю фахівців, то вже, мабуть, буде й більш як століття від ідеї такий музей у Луцьку започаткувати.

Все ж видається, що не всі обставини появи цього музею знані. Хоча до сьогодні в Луцьку, наприклад, зберігається будинок, де вперше було розміщено його експозиції.

У міжвоєнному двадцятилітті на Волині яскраво помітним стало пожвавлення культурного життя. Свою важливу нішу зайняло краєзнавство, яке від перших організованих подій перейшло до видання часописів, наукових досліджень, етнографічних пошуків, а потім і заснування музею.

У 1927 році заснували Волинське краєзнавче товариство і опіки над пам’ятками минулого. Воно налічувало в різні періоди від 200 до 300 членів та мало кілька напрямів діяльності.

Читати ще: Вулиця Мялковського: галерея міської інтелігенції та будинків 1930-х

Товариство було справді доволі активним. Організовували лекції на різні цікаві історичні теми, виставки, поїздки, екскурсії. Коли в Луцьку з’явився клуб мотористів і велосипедистів, то організовували велопоїздки, а коли створили Волинський автомобільний клуб, то здійснювали туристичні поїздки на авто. Поза активною публічною роботою товариство працювало над описом пам’яток, складанням планів, фотографуванням місцевостей і збережених історичних споруд, археологічними дослідженнями, видавало власний журнал.Ще один напрям діяльності – збір експонатів для майбутнього музею, розмови про який стали активно вести в середині 1920-х.

У серпні 1928 року в магістраті міста відбулося засідання, присвячене реставраційним роботам у замку Любарта для розміщення там Волинського музею, який на той час ще не було створено. Тоді вирішили, що з замку має бути переміщена пожежна частина. Для розташованої у шляхетському будинку (тепер тут Художній музей) школи запланували знайти інше приміщення. Усі господарські прибудови мали бути прибрані, а музей розміститися у будинку, де жив комендант пожежної охорони з перспективою його швидкого розширення і на звільнений шляхетський будинок.

З цими подіями збіглася ще одна – Волинська виставка, проведена 1-6 вересня 1928 року. Це була підготовча виставка всього волинського краю, яка найкращі зразки мала передати до загальнодержавної виставки у Познані, що її планували на другу половину 1929 року. Велику увагу Волинській виставці надало й Волинське краєзнавче товариство і опіки над пам’ятками минулого. Ідея була така: за результатами цієї виставки придбати експонати для створення Волинського музею.Перед закінченням виставки її комітет створив спеціальну комісію, що мала відібрати, які речі буде закуплено для музею. Вочевидь одразу розмістити це все у замку було неможливо, адже швидко знайти нові приміщення для пожежної команди і школи було важко. Тому краєзнавче товариство вдалося до пошуку тимчасової оренди якогось іншого приміщення.

Читати ще: Художній спадок. Найдавніші панорами Луцька

То коли ж було створено музей? Точної відповіді немає. Однак варто розглянути третю подію, яка відбувалася паралельно з Волинською виставкою та приготуваннями до створення музею. У 1926 році місцевий підприємець-єврей Борух Фішман купив ділянку землі у Міхала-Зигмунта Гольдшмідта на новопроєктованій вулиці, яка ще не мала назви. Наступного року луцький архітектор Казимир Школьницький запроєктував на замовлення Фішмана двоповерховий будинок на цій ділянці. У грудні 1928 року будинок було уже здано в експлуатацію.І тут цікавий момент. На початку лютого 1929 року магістрат видав посвідчення, де йшлося про те, що другий поверх будинку площею 139 квадратних метрів займає Волинське краєзнавче товариство і опіки над пам’ятками минулого. Можна подумати так: приміщення під музей у Фішмана взяли, але самого музею для публіки в лютому ще не відкрили. Однак ясність вносять повідомлення у місцевій пресі, що 17 лютого відбудеться зібрання членів краєзнавчого товариства не просто десь, а «в приміщенні Волинського музею». То чи був музей уже відкритий для публіки щонайпізніше 17 лютого 1929, якщо публічно повідомляли, що вже існує приміщення музею?

Навіть якщо не 17 лютого, то маємо однозначне оголошення в газеті «Волинська земля» у номері від 3 березня 1929 року такого змісту: «У приміщенні Волинського музею краєзнавче товариство і опіки над пам’ятками минулого при вулиці Проектованій (між Ягеллонською і Сенкевича) відкрилася виставка польських графіків, яка триватиме до 10 березня. Відвідати можна щоденно з 10 до 14 і з 16 до 19 год». Отже, щонайпізніше Волинський музей почав працювати на початку березня 1929 року, хоча думається, що і в лютому. Приготування до розміщення експозицій, найімовірніше, відбулися протягом січня. Останні два тижні грудня 1928-го можна виключити як передсвяткові, хоча Борух Фішман повідомляв, що будівництво закінчив 15 грудня.

Сам Фішман до Першої світової був купцем другої гільдії. У міжвоєнний період торгував золотом.На жаль, поки про зв’язки самого Фішмана з організаторами музею нічого не відомо. Можливо, шукаючи тимчасове приміщення для музею, ініціатори просто випадково натрапили на Фішмана, або ж причина була інша.

Адреса його будинку була така: Ягеллонська, 91f. Це і варто вважати першою адресою тепер Волинського краєзнавчого музею. Друга адреса музею з’явилася автоматично, без переїзду. У 1930 році цю проєктовану вулицю назвали іменем письменника Стефана Жеромського.

Читати ще: Архітектор Кокеш: творець луцького простору міжвоєння

Дуже приємно, що будинок Боруха Фішмана зберігся. Тепер це вулиця Мялковського, 3. У будинку багато автентичних деталей. Наприклад, вхідні двері, збережені від часів існування тут музею, ковані ґратки, перила в під’їзді тощо.Волинський музей очолив етнограф Олександр Прусевич. Він доклав багато зусиль для наповнення колекцій. З самого початку у музеї діяли такі відділи: етнографічний, художній, історичний та природознавчий. Експонати сортували за науковою системою, незважаючи на вузькість приміщень. Представлено для огляду давні документи і рукописи, одяг, порцеляна, килими, предмети побуту, вироби зі скла, стародруки, кахлі, люльки.

«Звичайно, це не Лувр, не Ермітаж, навіть не Національний музей Кракова, де глядача гіпнотизують вишукані порцелянові вази, одяг, костюми, історичні обладунки тощо. Волинський музей не може собі дозволити усього з дуже зрозумілих причин, бо все це збирають десятиліттями і маючи величезний бюджет. Тут є черепки замість цілих глечиків, шматочки тканин замість цілих костюмів тощо, але це все цікаво і пізнавально, тому що показує давні минулі часи. Кожен, хто любить Волинь не лише на словах, має можливість пізнати культуру і пам’ятки цієї старовинної землі, де перетнулися сліди двох культур – Сходу і Заходу.

Волинський музей є суто регіональним за своїм змістом і має завдання не лише збирати та зберігати різноманітні пам'ятки та зразки, а й поширювати знання про ці пам'ятки культури та мистецтва і любов до них, а також досліджувати Волинь, її природу, доісторичні та історичні пам'ятки, історію, етнографію тощо», – писали у пресі.16 червня 1929 року музей відвідав президент Польщі Ігнаци Мосціцький і залишив свій підпис під фразою, що музей відкривається 16 червня. Освячено його було 28 червня, і саме цю дату подає видання «Волинський огляд» як офіційне відкриття для публіки. Хай там як, червневі дати – формальні і символічні, адже Волинський музей можна було відвідати вже щонайпізніше з початку березня. У січні 1930 року в музеї відкрилася бібліотека.

Наприкінці 1930-го музей із будинку Фішмана на вулиці Жеромського переїхав у замок, де був до Другої світової. Сьогодні на другому поверсі будинку за першою адресою музею розташовані житлові квартири.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---