Чому після роботи ми не маємо сил жити: правда про сучасний темп і тіло

Ми прокидаємося з телефоном у руці, працюємо між новинами про обстріли й повідомленнями у месенджерах, засинаємо під тривогу або думку, що завтра треба просто вистояти. Україна живе у стані постійного напруження – фізичного, емоційного, професійного. І навіть ті, хто не воює, ведуть свою щоденну війну – за стабільність, дохід, безпеку, спокій.

Парадокс у тому, що ми втомлюємося не лише від роботи – ми втомлюємося від постійної готовності не впасти. Недосипання, страх втратити роботу, мобілізаційна невизначеність, нескінченні повідомлення «потрібно терміново» – усе це тримає тіло в стані бойової готовності навіть тоді, коли ми сидимо за комп’ютером.

Хронічний стрес = втомлене тіло

Фізіологи називають цей стан «постійною активацією симпатичної нервової системи» – коли організм живе так, ніби небезпека ніколи не закінчується. Серце працює швидше, рівень кортизолу підвищений, м’язи спини і шиї напружені. Навіть якщо здається, що ми просто сидимо й працюємо, тіло воює – з тривогою, шумом, невідомістю.

Після кількох місяців у такому режимі навіть вихідний не повертає сил. Ми не відпочиваємо – ми просто зупиняємося, щоб знову побігти.

Сидіння як символ епохи виснаження

Середній українець проводить сидячи понад 9 годин на день. Сидіння стало новою формою виживання – ми намагаємося контролювати хаос, залишаючись у межах екрану, стільця, таблиць. Але тіло не пробачає цього застою.

Доктор Келлі Старретт, автор книги «Deskbound: StandingUptoaSittingWorld», пише, що сидіння без руху активує ті самі зони мозку, що й депресивні стани. Коли тіло не рухається – мозок втрачає відчуття динаміки, і навіть прості речі здаються важкими. Ми звикаємо до напруги як до частини себе, але це не витривалість, це повільне вигорання.

Недосип, кофеїн і «вимкнуті» м’язи

Хронічний недосип (менш як 6 годин на добу) підвищує рівень тривожності на 25%, знижує здатність до концентрації й підсилює відчуття безсилля. Ми намагаємося компенсувати це кавою, енергетиками, новими цілями. Та організм не обдуриш: м’язи втрачають тонус, діафрагма стискається, дихання стає поверхневим. Мозок отримує менше кисню – і замість ясності приходить туман.

Коли тіло втомлене, воно починає «з’їдати» самоконтроль: злість, байдужість, сльози без причини – це не слабкість, це сигнали перевантаження.

Страх втратити роботу – новий колективний синдром

Після пандемії та війни українці стали працювати більше, ніж будь-коли. Дослідження KyivSchoolofEconomics (2024) показує: понад 60% опитаних бояться втратити роботу або доходи. Цей страх змушує нас залишатися на зв’язку навіть уночі, брати додаткові задачі, не виходити у відпустку. Мозок у такому стані не відновлюється. Психологи називають це «робочим виживанням» – коли ми не працюємо, щоб творити, а працюємо, щоб не впасти.

Як відновитися: рух, дихання, свідоме тіло

Щоб вийти з цього замкненого кола, тілу потрібно не більше кави, а більше кисню. Навіть 5-7 хвилин руху щогодини – розтягування, кілька кроків, зміна пози – знижують рівень кортизолу. Сучасна ергономіка говорить не про «сидіти або стояти», а про рухатися усвідомлено.

Саме з цією ідеєю працюють українські компанії, які створюють умови для динамічної роботи. Зокрема бренд TEHNOTABLE розвиває в Україні культуру руху під час праці: їхні столи дозволяють легко змінювати висоту, чергуючи сидіння та стояння, що знижує втому й допомагає зберігати концентрацію. Це не лише технічне рішення, а частина філософії – працювати без шкоди для себе.

Окрім зміни пози, важливими залишаються дихальні практики: глибоке повільне дихання животом 2-3 хвилини допомагає нервовій системі перейти з режиму «боротьби» у стан спокою. Йога або короткі вправи на розтягнення зранку (навіть 10 хвилин) активують лімфотік і поліпшують кровообіг – це прості, але потужні способи перезавантажити тіло.

Ми живі, коли рухаємося

Наше тіло – не ворог, якого треба змусити працювати, а союзник, який просить руху, кисню і поваги. Ми не можемо прибрати війну чи невизначеність, але можемо повернути собі найпростіше – життя в тілі, у русі, у моменті. Бо коли ми починаємо жити не тільки розумом, а й тілом, енергія повертається. І з нею – бажання жити, а не просто працювати.

*реклама

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---