«Дістали в хребті осколок. Почав ходити», – воїн із Луцька, який лікується після четвертого поранення
Майже три тижні на позиціях та без зв’язку, війна на нулі й четверте поранення – це лише частина тих випробувань, які довелося пройти воїну Володимиру з Луцька. Зараз він відновлюється в реабілітаційному центрі.
Чоловік у складі 14-ї бригади пройшов Житомир, Овруч, Херсон, Миколаїв, Благодатне, Куп’янськ, Ягідне та багато інших гарячих точок, йдеться в сюжеті «12 Каналу».
До великого вторгнення Росії Володимир працював водієм, об’їздив Україну та Європу. У 2015-2016 роках брав участь в АТО, після цього став резервістом і вже у 2022-му знову взяв зброю до рук. У складі князівської бригади був розвідником. Під час одного із завдань на Луганщині вдруге поранив плече.
Війна, розповідає Володимир, точно не така романтична, як у фільмах. Навколо руїни і вибухи, тому бійці мусять один одного підтримувати.
«Вєртушки залітають. Арта б’є. До Слов’янська нам ще до 60 кілометрів їхати… То що ми можемо бачити там? Розбиті села», – розповідає Володимир.
Читати ще: Множать ворогів на нуль: як волинські воїни знищують техніку противника дронами. Відео
Бойові дії дуже часто непередбачувані. Одного разу через сильні обстріли воїни були змушені перебувати на передових позиціях понад два тижні.
«Вийти не можемо. Зайти до нас теж не можуть, поміняти нас не можуть. Дружини кіпішів попіднімали: де ми є? 18 днів без зв’язку… То тяжко для сім’ї, – наголошує чоловік. – Ми показалися, зразу на місці, зразу телефон у руки, що ми живі-здорові, все добре».
Поранення, від якого Володимир сьогодні оговтується, вже третє важке, а загалом четверте. Його отримав, воюючи в сотій волинській бригаді.
«Я перед тим мав контузію, мав прокапатись, але мене попросили і я вийшов не в свою зміну», – пригадує військовослужбовець.
Тим, що повернувся живим, завдячує побратимам. Вони винесли його з нуля попри обстріли.
«Кульове осколкове, в легені кров почала набиратися. Тут медик заклеїв вчасно дірку. Якби не заклеїв, то, мабуть, не балакали би тут», – каже Володимир.
Ще одним випробуванням було сказати про важке поранення дружині та дітям.
Читати ще: «Загинути, перепливаючи Тису, – ганебно». Після складного поранення воїн із Луцька хоче повернутися на фронт
Нині Володимир відновлюється в реабілітаційному центрі Волинської обласної лікарні. До цього був складний шлях лікування.
«Дуже тяжкий був тоді. Не ходив. Дніпро, Київ, Львів, Франківськ, Чернівці. Тоді додому в Луцьк відправили, дістали в хребті осколок. Почав ходити. Зараз на палці, був на милицях. Думаю, викину палку», – розповідає чоловік.Каже, що сьогодні військові потребують не лише підтримки, а й заміни. Бо такі, як він, і ще тисячі захисників із різними ступенями поранень уже не зможуть повноцінно виконувати бойові завдання. Важко і психологічно.
«Людині треба відпочити. Людину міняти треба. Це психологічно тяжко, це ще тяжче, ніж поранення, я так думаю», – міркує Володимир.
Він зізнається: приїхавши з фронту, вражений тим, що бачить у тилових містах.
«Дуже багато таких, що пальці веєром, зуби в наколках, а як по-справжньому, то сидить вдома вже більш як рік, боїться з хати вийти. Чого ж боятися? Все одно треба буде хлопців міняти. Нас не вистачить на рік-два ще. Міняти треба. Хто має третє поранення і вертається, хто четверте має і теж же вертаються хлопці. В декого не здають нерви, а міняти ж треба», – звертає увагу чоловік.
Перемога, на думку Володимира, точно буде, та до неї потрібно долучитися кожному.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Чоловік у складі 14-ї бригади пройшов Житомир, Овруч, Херсон, Миколаїв, Благодатне, Куп’янськ, Ягідне та багато інших гарячих точок, йдеться в сюжеті «12 Каналу».
До великого вторгнення Росії Володимир працював водієм, об’їздив Україну та Європу. У 2015-2016 роках брав участь в АТО, після цього став резервістом і вже у 2022-му знову взяв зброю до рук. У складі князівської бригади був розвідником. Під час одного із завдань на Луганщині вдруге поранив плече.
Війна, розповідає Володимир, точно не така романтична, як у фільмах. Навколо руїни і вибухи, тому бійці мусять один одного підтримувати.
«Вєртушки залітають. Арта б’є. До Слов’янська нам ще до 60 кілометрів їхати… То що ми можемо бачити там? Розбиті села», – розповідає Володимир.
Читати ще: Множать ворогів на нуль: як волинські воїни знищують техніку противника дронами. Відео
Бойові дії дуже часто непередбачувані. Одного разу через сильні обстріли воїни були змушені перебувати на передових позиціях понад два тижні.
«Вийти не можемо. Зайти до нас теж не можуть, поміняти нас не можуть. Дружини кіпішів попіднімали: де ми є? 18 днів без зв’язку… То тяжко для сім’ї, – наголошує чоловік. – Ми показалися, зразу на місці, зразу телефон у руки, що ми живі-здорові, все добре».
Поранення, від якого Володимир сьогодні оговтується, вже третє важке, а загалом четверте. Його отримав, воюючи в сотій волинській бригаді.
«Я перед тим мав контузію, мав прокапатись, але мене попросили і я вийшов не в свою зміну», – пригадує військовослужбовець.
Тим, що повернувся живим, завдячує побратимам. Вони винесли його з нуля попри обстріли.
«Кульове осколкове, в легені кров почала набиратися. Тут медик заклеїв вчасно дірку. Якби не заклеїв, то, мабуть, не балакали би тут», – каже Володимир.
Ще одним випробуванням було сказати про важке поранення дружині та дітям.
Читати ще: «Загинути, перепливаючи Тису, – ганебно». Після складного поранення воїн із Луцька хоче повернутися на фронт
Нині Володимир відновлюється в реабілітаційному центрі Волинської обласної лікарні. До цього був складний шлях лікування.
«Дуже тяжкий був тоді. Не ходив. Дніпро, Київ, Львів, Франківськ, Чернівці. Тоді додому в Луцьк відправили, дістали в хребті осколок. Почав ходити. Зараз на палці, був на милицях. Думаю, викину палку», – розповідає чоловік.Каже, що сьогодні військові потребують не лише підтримки, а й заміни. Бо такі, як він, і ще тисячі захисників із різними ступенями поранень уже не зможуть повноцінно виконувати бойові завдання. Важко і психологічно.
«Людині треба відпочити. Людину міняти треба. Це психологічно тяжко, це ще тяжче, ніж поранення, я так думаю», – міркує Володимир.
Він зізнається: приїхавши з фронту, вражений тим, що бачить у тилових містах.
«Дуже багато таких, що пальці веєром, зуби в наколках, а як по-справжньому, то сидить вдома вже більш як рік, боїться з хати вийти. Чого ж боятися? Все одно треба буде хлопців міняти. Нас не вистачить на рік-два ще. Міняти треба. Хто має третє поранення і вертається, хто четверте має і теж же вертаються хлопці. В декого не здають нерви, а міняти ж треба», – звертає увагу чоловік.
Перемога, на думку Володимира, точно буде, та до неї потрібно долучитися кожному.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
На Волині провели в останню путь військового Андрія Козирака
Сьогодні 12:35
Сьогодні 12:35
Винуватець стверджував, що випив після ДТП. Деталі аварії у Луцьку за участі чотирьох авто
Сьогодні 11:30
Сьогодні 11:30
Рада звільнила віцепрем’єра Кубракова та міністра Сольського
Сьогодні 11:14
Сьогодні 11:14
На Волині розпочали посів гречки
Сьогодні 10:40
Сьогодні 10:40
Волинянин постане перед судом за зґвалтування неповнолітньої
Сьогодні 10:24
Сьогодні 10:24
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.