ДСП, МДФ, ХДФ – у чому різниця і що обрати для виготовлення меблів

Вибір матеріалу впливає на те, як довго прослужать меблі, чи витримають вони вологість або велику вагу. Кожен тип має свої технічні особливості, тому для корпусу, фасаду чи задньої стінки потрібні різні типи плит. Це допоможе не переплачувати та отримати надійний виріб. Можна обрати меблеві матеріали ДАСк-Центр під конкретний проєкт, бюджет і умови експлуатації.

Що таке ДСП і де використовується

Деревно-стружкові плити виготовляють з подрібненої деревини, яку змішують із синтетичними смолами та піддають гарячому пресуванню. Для меблевого виробництва зазвичай використовують ламіновані листи ЛДСП, де поверхня покрита декоративною плівкою. Це створює захисний шар, який не потребує фарбування чи лакування.

Цей матеріал став популярний завдяки кільком ключовим перевагам:
•    більш доступна вартість порівняно з МДФ чи натуральним деревом;
•    стійкість до температурних коливань, що дозволяє встановлювати плити поруч із побутовою технікою;
•    велика палітра декорів із точним відтворенням текстури деревини, бетону або антрациту;
•    однорідна щільність, яка забезпечує надійне утримання метизів (саморізів, конфірматів) при монтажі;
•    висока опірність до вигину, що важливо для довгих полиць та великогабаритних корпусів.

Але попри це, внутрішня структура ДСП чутлива до вологи. Без якісної кромки (ПВХ або ABS) торці вбирають воду, що призводить до розбухання матеріалу. Також ДСП не підходить для тонкого художнього фрезерування, тому що при спробі вирізати візерунок плита може кришитися. ЛДСП частіше використовують для внутрішніх перегородок шаф, стінок кухонних модулів та офісних столів. Це раціональний вибір для елементів, де важлива міцність.

МДФ та ХДФ: у чому особливості цих матеріалів

МДФ суттєво відрізняється структурою сировини. Він складається з дрібнодисперсної деревної фракції, яка за консистенцією нагадує борошно. Під дією високої температури та тиску волокна виділяють природний клей, що робить плиту надзвичайно щільною.

Завдяки своїй структурі МДФ має такі особливості:
1.    Можливість фрезерування – матеріал можна різати, створюючи на поверхні складні візерунки без ризику розкришити основу.
2.    Висока вологостійкість – ці плити підходять для ванних кімнат.
3.    Зручна поверхня для оздоблення – плиту можна фарбувати емалями, покривати ПВХ-плівкою або натуральним шпоном, отримуючи безшовне покриття на торцях.
4.    Екологічність – при виробництві використовується мінімальна кількість синтетичних смол.

ХДФ нагадує МДФ, але має ще вищу щільність при товщині до 3-4 мм. Завдяки високій міцності на вигин цей матеріал підходить для виготовлення дна висувних ящиків. На відміну від застарілого ДВП, ХДФ не деформується з часом і витримує значне навантаження, навіть якщо ящик заповнений важкими предметами. Порівняно з ДСП, МДФ важчий та дорожчий, тому використовувати його для прихованих перегородок недоцільно. У професійному виробництві ці матеріали зазвичай використовують у парі.

Як обрати матеріал під конкретне завдання

Для каркаса (корпусу) та внутрішніх полиць використовують ЛДСП товщиною 16-18 мм. Фасади ж краще виготовляти з МДФ, тому що цей матеріал стійкий до вологи і дозволяє виконувати фрезерування. Для задніх стінок і дна ящиків ідеальним є тонкий, але міцний ХДФ 3 мм, який не прогинається під вагою речей.

Вибір товщини плити залежить від призначення: панелі 8-10 мм йдуть на вставки в шафи-купе, а масивні від 22 до 38 мм підходять на стільниці чи навантажені стелажі. Щоб уникнути сколів та помилок у розмірах, замість купівлі цілих листів краще замовляти готові деталі від ДАСк-Центр.

*реклама