Екскурс у минуле: що було в сумці волинської листоноші 20 років тому

Галина Коломій 12 років трудиться у відділенні поштового зв’язку села Буяни Луцького району. Одинадцять із них була начальником відділення. Нині працює листоношею. Двічі на тиждень розносить односельчанам поштову кореспонденцію, а також доставляє пенсію.

Галина Григорівна жартує, що починала трудовий стаж як поштарка, і з цієї посади вийде на заслужений відпочинок. Якби не зміни в законодавстві, жінка вже могла б три роки отримувати пенсію. Однак тепер їй доведеться трудитися ще два роки.

«Я за освітою бухгалтер. Та доля привела мене на пошту. У 1983 році почала працювати листоношею в Торчинському відділенні зв’язку. Обслуговувала половину дворів села Буяни», – розповідає Галина Коломій напередодні свого професійного свята – Всесвітнього дня пошти, що його відзначають 9 жовтня.

Тоді листоноші доставляли людям пресу, якої було чимало, і пенсії. Пані Галина пригадує, що кожна родина передплачувала щоденні всесоюзні, республіканські й обласні газети, неодмінно – районку. А комуністи ще й отримували партійні видання. А далі кожен обирав до душі – аграрні чи сатиричні газети, науково-популярні журнали. Жінкам подобалися журнали «Жінка» і «Работница», дітям – «Барвінок» і «Малятко». Кожна родина отримувала чималий згорток друкованих видань. Пресу сортували у Торчині на пошті, а потім розвозили по селах і поміщали в спеціальні ящики. Потім листоноші розкладали їх у поштові скриньки, від яких зараз і сліду не лишилося.«Тоді наші сумки були важкі від пухких конвертів і вітальних листівок. Їх надсилали до Нового року, 8 Березня, травневих і жовтневих свят, Дня армії. Часто нас перепиняли й цікавилися, чи нема їм листа. Писали солдати з армії, студенти, родичі. Це зараз листування перейшло в електронний формат, люди надсилають інформацію миттєво по інтернету», – констатує досвідчена поштарка.Сьогодні в поштарській сумці менше газет, натомість є і солодощі, і побутова хімія, і спеції та багато інших супутніх товарів. Жінку виручає велосипед, адже носити на плечах важку торбу непросто. Хоча взимку, коли сніг замітає дороги, сумку таки доводиться носити в руках. Галина Григорівна каже: незважаючи на погоду, люди її чекають. А підвести односельчан вона не може.

«Нам довіряють таємниці, діляться радощами і горем. Особливо потребують спілкування пенсіонери, які проживають самі. Йду селом, люди вже виглядають. Буває, затримаюся, то бабусі непокояться, чи чогось не сталося», – усміхається співрозмовниця.Рік тому Буянівське поштове відділення увійшло до складу пересувного, в яке об’єднали села Усичі, Буяни, Веселе, Білосток і Воютин. Пані Галина відмовилася від посади начальника, адже керівник має двічі на тиждень, по середах і п’ятницях, їхати в Луцьк по поштову кореспонденцію, потім розвозити селами. Жінка працює в Буянах, двічі на тиждень приймає комунальні платежі й перекази, видає пенсію. Останнім часом буянівці активніше купують в інтернеті, відповідно, на поштове відділення надходить більше посилок.

У вільний від роботи час жінка доглядає господарку, вирощує квіти, бавить онуків. Кілька днів тому Галина Григорівна відзначила день народження. Каже, їй пощастило відсвяткувати у Карпатах, куди потрапила з учителями місцевої школи.

Галина Григорівна ніколи не думала змінювати роботу. Та додає, керівництво про поштарів дбає, організовує екскурсії, на свята робить подарунки. Та головне, що жінка звикла до людей, а люди – до неї.

Оксана КУЦИК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---