Елегантні «Харлеї» і яскраві «Тріумфи»: історія появи в Луцьку мотоциклів

Після Першої світової війни автомотоіндустрія розвивалася бурхливими темпами. Цьому сприяли і нові наукові відкриття та технічні патенти, і сам стрімкий повоєнний дух часу. Це значно вплинуло і на мотоциклетний рух.

Відомі марки, засновані в перші роки ХХ століття – Harley-Davidson, Indian, Triumph, Husqvarna тощо – отримали нове дихання після війни, коли значна частина промисловості різних країн перестала працювати на війну і змогла переходити на цивільні рейки. Звісно, першість тут тримали Англія та США.

Коли в Луцьку вперше з’явився мотоцикл, сказати важко. Принаймні важче, ніж про авто та автобуси, які місто побачило у 1910-х перед війною. Перші повідомлення в луцькій пресі про продаж приватних мотоциклів знаходимо вже від середини 1920-х. І точно знаємо, що станом на 1927 рік на всю Волинь, яка тоді включала Волинську, Рівненську та північ Тернопільської областей, було зареєстровано 37 мотоциклів. На той час мотоцикл вважали радше чимось спортивним, розважальним, хобі, але не сухим «засобом для пересування».

Хоча сьогодні здається, що історія мотоциклів мала б дещо синхронізуватися з історією авто (там і там є двигуни), насправді логіка сторічної давнини була іншою. Мотоцикли розвивалися паралельно з велорухом. У 1928 році вже після попередніх кількарічних зусиль з організації змагань та популяризації велоруху утворили Луцьке товариство велосипедистів. А рівно за рік – на початку 1929-го – відкрили при цьому товаристві мотоциклетний відділ. Відтоді їх перейменували у Волинське товариство велосипедистів і мотористів у Луцьку із засягом діяльності на ціле Волинське воєводство.Найпопулярніша форма організації мотоциклетного руху в ті часи – заїзди. Зазвичай спортивні, туристичні або приурочені до якогось свята. Хоча міжміські на сотні й навіть тисячі кілометрів заїзди і змагання вже почали влаштовувати у 1920-х, ми точно знаємо, коли організували перший міський мотозаїзд у самому Луцьку. Це сталося 22 травня 1932 року. Старт і фініш – біля гімназії ім. Костюшка, зараз це вулиця Винниченка.

Читати ще: Перші циклісти на волинських дорогах: до історії велоруху в Луцьку

Проклали три траси на 14, 18 і 22 км нинішніми вулицями Винниченка, Волі, Шопена. На першій дистанції перемогу здобув інженер Бажук з Луцька. Інші місця забрали львів’яни. А представники з Ковеля вибули з траси. Загалом участь у перших мотоциклетних змаганнях в Луцьку взяли сім осіб.

Це були не єдині змагання того року. Наступні відбулися вже незабаром на трасі Луцьк – Дубно. З тих перших змагань довідуємося і марки мотоциклів, якими їздили. Серед них Ariel, BSA, Norton, Royal-Einfild, Harley-Davidson. Усі, крім останнього, є представниками Англії.Наступного року мотоциклетний відділ Волинського товариства велосипедистів і мотористів вирішив відкрити сезон заїздом із Луцька в Кременець. Старт відбувся 23 квітня, проте напередодні між містами випало багато снігу, дорога була розмокла, стояли калюжі. До Кременця із дев'яти мотоциклів доїхало тільки чотири, і ті з ушкодженнями. На горі Боні за участю інших спортивних організацій мотоциклетний сезон було урочисто відкрито. Опісля всі поїхали на екскурсію до Почаєва.

Великою спортивною атракцією став так званий мотоциклетний «зоряний з’їзд» (усталений тоді термін для позначення змагань і з’їздів з різних регіонів на якусь одну локацію), що його організувала мотоциклетна секція Волинського товариства велосипедистів і мотористів у травні 1934 року. У події взяв участь 21 мотоцикліст.

Читати ще: Від циклістів до велодрому. Коротка історія луцького велоруху, або Коли Луцьком проїхався перший ровер

Головний пункт програми – видовищна джимхана на стадіоні. Джимхана – вид змагань на майданчику із перешкодами. Перше місце виборов мотоцикліст з Луцька. А в круговому заїзді переміг мотоцикліст із Варшави. Подивитися на таку виняткову для міста подію прийшло кілька тисяч лучан. Крім цих змагань, у програмі були й інші заїзди на кубок редакції газети «Волинь» із різними нагородами від волинського воєводи та інших посадовців. Фактично, ці змагання поклали початок щорічним подібним змаганням на кубок Волині, в яких брали участь від кільканадцяти до кількох десятків осіб.Цього ж року варшавський клуб Škoda організував ралі на маршруті Варшава – Луцьк – Варшава. У ньому взяло участь приблизно 100 мотоциклів, що також стало неординарною спортивною подією.

Аналогічно до велосипедної секції, окрім спортивних змагань та ралі на сотні чи навіть тисячі кілометрів, луцький мотоклуб влаштовував і туристичні виїзди, наприклад, до Олики, Кременця та інших міст, містечок, сіл, місцевостей з пам’ятками старовини чи красотами волинських краєвидів.

Примітно, що такі спортивні клуби і події в Луцьку були відкриті до представників усіх національних громад. Найбільшого розмаху діяльності набували саме вони, оскільки мали найбільше членів, входили в загальнодержавні асоціації та спортивні союзи, мали широку підтримку влади. Окрім таких загальних клубів відповідно до духу того часу, звісно, були і закриті клуби в межах громад. Наприклад, єврейський спортивний клуб «Гасмонея», український спортивний клуб «Стир», головою якого був Сергій Тимошенко. Кожен з них мав свої секції – веслувальні, футбольні, велосипедні тощо. Загалом ці клуби ставили за мету популяризацію спорту в принципі, тому до будь-яких змагань завжди допускали і не членів клубів, представників інших міст, клубів – аби було якомога більше учасників.

Окрім локальних заїздів, змагань та ралі вулицями міста, Луцьк ставав частиною великих перегонів, що могли тягнутися по кілька тисяч кілометрів, але обов’язково проходили через саме місто. Такі відбувалися чи не щороку.Мабуть, найпомітнішою постаттю в автомото- та велорусі у Луцьку був Микола Григор’єв – інженер за освітою, працював референтом в адміністрації Волинського воєводства. І був палким прихильником колісного спорту. Брав участь у велозмаганнях як спортсмен, був викладачем та інструктором на автокурсах. Був членом Волинського автомобільного клубу та Волинського клубу велосипедистів і мотористів. Постійно брав участь в організації змагань і заїздів, був керівником контрольних пунктів під час великих ралі.

Важливо знати, що у складі Волинського товариства велосипедистів і мотоциклістів було багато жінок, які не соромилися брати участь у популяризації двоколісного спорту в Луцьку і на всій тодішній Волині. Змагання були двох видів – тільки для жінок або змішані. Наприклад, під час третього загальнодержавного ралі до Луцька, участь в якому брали представники з Луцька, Рівного, Вільна, Варшави, у категорії двигунів з об’ємом 350 см куб. перемогла Броніслава Міхаель з Рівного, яка їхала англійським мотоциклом Ariel.

У другій половині 1930-х мотоциклетний рух в Луцьку і на Волині був досить розвиненим. Якщо раніше треба було їхати за межі регіону, щоб пройти курси і здобути навички для отримання прав, тепер такі курси вже відкрилися в Луцьку. До їх організації був тісно долучений Волинський автомобільний клуб, який розпочав діяльність у Луцьку ще в 1929 році, організовуючи змагання, заїзди саме на автомобілях.Хоча загалом стан доріг та моторизації на Волині був не найкращим, але ближче до кінця 1930-х ситуація значно вирівнялася. Так, за відгуками учасників заїздів, що відбувалися по всій країні і частина яких проходила на Волині, найкращі відтинки траси були саме на Волині. З більш-менш добрим покриттям та ознакуванням. Відзначали також добру організацію контрольних пунктів. І без інженера Григор’єва тут обійтися не могло.Останні передвоєнні відкриття автосезонів відбувалися вже зовсім помпезно – з освяченням транспорту, декоруванням стрічками і квітами, показовим парадом перед замком автомобілів, мотоциклів і навіть автобусів.Початок мотоциклетної історії в Луцьку справді був дуже цікавим. Продовжився цей рух і після війни, але вже в зовсім інших обставинах.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---