Голова Спілки караїмів України Олена Арабаджи: «У Луцьку я відчула атмосферу справжнього європейського міста»

Рік тому вулицями Старого міста обласного центру Волині гуляла елегантна пані. Вона вдивлялась у таблички з їх назвами, звертала увагу на старі будинки, а коли побачила надпис «вулиця Караїмська», від хвилювання зупинилася.

В її уяві зазвучали голоси колишніх мешканців цих обійсть, у місцевій кенасі неподалік газзан читав слова молитви, запахло кавою та пиріжками з м’ясом. А ще їй згадалися такі ж світлі моменти з життя на втраченій батьківщині – в Мелітополі. У цьому тимчасово окупованому російськими загарбниками місті до повномасштабної війни проживала найбільша на материковій частині держави громада караїмів – малочисельного корінного народу України.

Їхні сліди у Луцьку минулоріч шукала голова ГО «Спілка караїмів України» Олена Арабаджи. Авторка цих рядків зустрілася з нею у Запоріжжі, куди члени громади переїхали після окупації Мелітополя в лютому 2022 року.

Прийшли з Криму і перетворили місто на сад

«Історична батьківщина наших предків – Крим, – розповідає Олена Арабаджи. – На території півострова караїми з’явились у XIII столітті, а в Мелітополь переселилися у середині XIX століття. Через Кримську війну частина з них змушена була залишити домівки і переїхати на материк. Осівши у Мелітополі, караїми активно долучилися до життя міста та зробили значний внесок у його розвиток, проявивши себе в підприємництві та громадській діяльності. Зокрема наприкінці ХІХ століття тут відкрився торговий дім караїма Ісака Мінаша, який продавав промислові товари, а також представляв у Мелітополі відому автомобільну фірму «Бенц і К».

Караїмський купець Ілля Стамболі виявив себе щедрим меценатом: він побудував на власні кошти театр, заснував перший кінотеатр та опікувався благоустроєм міського парку».Крім успішних підприємців, серед мелітопольських караїмів було чимало лікарів, науковців, учителів, військових, інженерів. Маючи досвід у догляді за фруктовими деревами та кущами, представники цієї національної спільноти за короткий час перетворили місто на центр виноградарства та садівництва. Протягом двох століть Мелітополь був рідною домівкою для багатьох караїмських родин, серед яких Аттар, Арабаджи, Бабаджан, Будун, Гаммал, Іртлач, Катик, Стамболі, Сарібан, Танатар, Трокай, Фірковіч та інші.

Національні риси – доброчинність і гостинність

У грудні 1991 року, на зорі Незалежності України, в Мелітополі створили національно-культурне товариство «Джамаат». Воно об’єднало п'ятнадцять караїмських родин. Товариство опікувалося питаннями збереження історії, мови і культури свого народу, аби передати ці знання наступним поколінням. На базі «Джамаата», що в перекладі означає громада, створили однойменний молодіжний фольклорний ансамбль, відкрили недільну школу, де вивчали караїмську мову.«Благодійність і гостинність споконвіків були національними рисами нашого народу, – стверджує моя співрозмовниця. – Багатші караїми підтримували бідніших, дівчатам з незаможних родин допомагали придбати посаг, молоді оплачували освіту. І це не тому, що ми особливі. Такою, на мій погляд, є ментальність невеликого народу – щоб вижити, треба було підтримувати одне одного і товаришувати з сусідами».Дотримуючись цих традицій, для підсилення діалогу між національними спільнотами краю два брати пані Олени Юрій Макаров та Михайло Арабаджи у 2011 році за власний кошт побудували в Мелітополі етнографічний караїмський центр «Кале». До його складу входили інтеркультурний музей та кафе національної кухні «Чир-Чир».Експозиція музею складалася з двох частин. Перша була присвячена багатокультурній громаді Мелітополя, що на момент відкриття налічувала близько сотні національностей. Серед них – поляки, євреї, греки, болгари, кримські татари, німці, вірмени. Інша знайомила з тисячолітньою історією, самобутньою культурою та релігійними традиціями караїмів.

Читати ще: Храм луцьких караїмів на світлинах столітньої давнини

Одним із центральних експонатів музею, який завжди привертав увагу відвідувачів, був портрет поважного старця в національному одязі. Це уродженець Луцька, караїмський письменник, археолог та сходознавець Авраам Фіркович. Музей також вшановував інших видатних представників давнього народу: лікаря Бориса Казаса, вченого-агронома Соломона Крима, сходознавця і гахана Серая Шапшала, педагога і поета Іллю Казаса, дослідника Криворізького залізорудного басейну, професора Йосипа Танатару. На почесному місці у цьому закладі культури були особливі експонати – його «хранителі», воскові фігури караїма та караїмки в святковому національному одязі, які споживають традиційний напій – міцну каву.«У нас кажуть, що дерево прикрашає листя, а людину – вбрання, – стверджує пані Олена. – Національний стрій для караїмів – символ ідентичності. Наші чоловіки на свято зазвичай одягались у шаровари та каптан, підперезувалися шовковими поясами, а на голови одягали чорні круглі каракулеві шапки. Обов’язковий елемент жіночого святкового костюма – особлива прикраса у вигляді діадеми на лобі, на голові оксамитова шапочка-фес, оздоблена бісером і монетами.

Варто відзначити, що прикраси караїмських жінок були важливим символом соціального статусу та добробуту. Вони носили кулони з крученого золота, перлинні намиста та сітки. Навіть найбідніші жінки обов'язково мали намисто з монет. Ці коштовні прикраси, а також святкове вбрання часто передавалися від матері до доньки, зберігаючи у своїх деталях історію поколінь».

«Пиріжок – не просто їжа, це душа народу»

Кулінарне мистецтво завжди було у великій пошані серед караїмів. Вважалося, що кожного, хто входить у дім, треба щедро нагодувати, адже це приносить сім’ї щастя і добробут. Тому невипадково поряд з інтеркультурним музеєм створили другу локацію центру «Кале» – кафе національної кухні «Чир-Чир». Тут відвідувачі могли скуштувати традиційні караїмські страви, які допомагали краще зрозуміти культуру давнього етносу. Зокрема пиріг із сирого м’яса (кобете), чебуреки (чир-чир), мініатюрні пельмені (хамурдолма), голубці з виноградного листя (долма), пиріжки з м’ясом (ет аяклак).У 2016 році за підтримки Українського центру культурних досліджень (Київ) мелітопольська караїмська громада ініціювала проєкт з дослідження традицій гостинності та рецептів національних страв свого давнього народу. До складу ініціативної групи увійшла і проректорка місцевого педуніверситету, краєзнавиця, етнографиня Олена Арабаджи. Досвідчені господині ділилися родинними рецептами, що передавалися із покоління в покоління.

«З’ясувалося, що найбільш відомою стравою, яку готують не лише у Мелітополі, а й в інших караїмських громадах України, а також Польщі та Литви, де представники нашого народу проживають з XIV століття, є пиріжки з бараниною(ет аяклак), – запевняє дослідниця. – В автентичному рецепті у тісто додають курдючний жир, в начинку – рублену баранину з цибулею. Зазвичай у багатих родинах начинку робили лише з м’яса, у бідних додавали до неї картоплю. Для нас це не просто їжа – це душа караїмського народу».За словами пані Олени, результатами досліджень стало офіційне визнання кулінарної спадщини давнього етносу. У 2018 році традицію приготування караїмських пиріжків з м’ясом ет аяклак під номером 13 внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Ця страва стала дуже популярною серед мелітопольців, а в кафе «Чир-Чир» місцеві господині на майстеркласах вчили всіх охочих їх ліпити.

Через Росію двічі втрачали рідний дім

Караїми Мелітополя протягом багатьох років підтримували тісний зв’язок з історичною батьківщиною. Анексія Криму його порушила, обмеживши доступ до національних святинь: древньої фортеці Джуфт-Кале, священного цвинтаря Балта-Тиймез, караїмських молитовних будинків – кенас, важливих центрів релігійного і культурного життя.

«До 2014 року існувала загальна Кримська асоціація караїмів, – згадує Олена Арабаджи. – Ми часто бували в Сімферополі, наші діти відпочивали у літньому таборі в Джуфт-Кале. З початком окупації росіянами півострова мелітопольські караїми розірвали всі зв’язки з Кримом, тому що вважали її незаконною. У 2017 році на установчій конференції в Мелітополі зібралися делегації з різних міст материкової частини держави: Харкова, Бердянська, Миколаєва, Дніпра, Києва, Херсона, Одеси. У цих містах тоді мешкали представники нашого етносу. На конференції ми створили громадську організацію «Спілка караїмів України».

Читати ще: Луцька вулиця імені загадкового народу. Фото

Одним із ключових напрямів діяльності Спілки було питання законодавчого визнання кримських етносів корінними народами України. Ухвалення у 2021 році відповідного закону стало визначною подією для караїмів, кримських татар та кримчаків, забезпечивши захист та сприяння у збереженні культурної ідентичності.Але вже вдруге за ХХІ століття Росія проїхалася катком по долях маленького народу, розпочавши повномасштабну війну. І караїми знову змушені були покинути свої домівки. Цей вимушений переїзд став ударом не лише по родинах, а й по їхньому спільному культурному та релігійному житті.

«До війни в Мелітополі проживало близько шести десятків караїмів, – каже пані Олена. – Більшість з них виїхали після захоплення міста росіянами: хтось за кордон, інші в безпечніші українські регіони. Той, хто був в окупації, мене зрозуміє, що для нас означає бути вільними людьми».Олена Арабаджи розповідає, що прифронтове Запоріжжя гостинно прийняло мешканців Мелітополя. Переселенці, представники різних етносів, мають змогу збиратися разом в Центрі національних культур при обласній бібліотеці. Вони сумують за домівкою, їм болить доля міжкультурного Мелітополя. Попри все, вони вважають його Україною і впевнені в деокупації. Згадують сади та виноградники, на честь улюбленого міста черешень проводять фестивалі «Черешнево». Як представниця Мелітополя Олена Арабаджи минулоріч вперше побувала у Луцьку.

Луцьк – приємне відкриття

«Ми з пані Оленою познайомилися завдяки програмі Ради Європи «Інтеркультурні міста», – розповідає директорка департаменту культури Луцької міськради Тетяна Гнатів. – Її рідне місто Мелітополь стало першим пілотним українським містом у цій міжнародній мережі ще 2008 року. Луцьк долучився до програми в 2011 році, коли у державі формувалася національна мережа інтеркультурних міст. Згодом до неї приєдналися Павлоград, Вінниця, Одеса і Суми. Нині, попри окупацію Мелітополя, ми продовжуємо спілкуватися з колегами, підтримуємо одне одного, проводимо спільні заходи та обговорюємо плани.

Читати ще: Караїми: традиції сватання загадкового луцького етносу

Торік пані Олена як представниця караїмської спільноти приїжджала до Луцька на круглий стіл, який ми провели разом з координаторами українських інтеркультурних міст. Ми говорили про сучасні виклики, пов’язані з війною, зокрема проблеми національних спільнот та ВПО, шукали ефективні інструменти підтримки та взаємодії, ділилися досвідом».

Сама ж Олена Арабаджи каже, що в Луцьку їй сподобалося. Вона мріє приїхати сюди знову.

«Древній Лучеськ мені припав до душі, попри те, що я тут не зустріла караїмів, – каже моя співрозмовниця. – Я тут відчула атмосферу справжнього європейського міста»....Ми ще довго розмовляли з пані Оленою. Вона розповідала про тісну співпрацю Спілки з музеєм караїмської історії та культури Національного заповідника «Давній Галич» та комунікацію між представниками давнього етносу України і зарубіжжя в умовах повномасштабної війни.

Авторка цих рядків як журналістка та гідеса, що цікавиться історією Волині, поділилася з Оленою Арабаджи інформацією про те, звідки і коли з’явилися в Луцьку караїми, чим вони жили, як їм вдалося виїхати з міста під час німецької окупації.

Під час розмови з’ясувалося, що сестра пані Олени на початку повномасштабної війни виїхала в Литву і живе там у родині караїмів Фірковичів. Чи не родичі це часом уродженця Луцька Авраама Фірковича, ми вирішили дізнатися й обговорити під час наступної зустрічі. Власне, як і випити міцної кави та скуштувати караїмських пиріжків.

Історія і традиції цього маленького давнього народу, представників якого збереглося по світу не більш як дві тисячі, а в самій Україні – близько п’яти сотень, така багата, що її в одній статті не опишеш.

Тому далі буде...

Людмила ПРИЙМАЧУК

Фото з архіву Олени Арабаджи і Дарії Зирянової

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---