Ігор Єремеєв: «Цілісність України як мішень»

Минуло більше тижня, як на посиденьках у російського посла народний депутат від Партії регіонів Болдирєв назвав Галичину «наростом на тілі України» та заявив, що у нинішніх межах наша держава не має майбутнього.

Як громадянин України, я дуже чекав офіційної реакції влади чи опозиції на таку заяву, але мої надії виявилися, на жаль, марними. Це й спонукало написати дану статтю.

Не маю жодного бажання переказувати дослівно чи аналізувати всю ту політичну нісенітницю, яку намолов депутат Болдирєв, ЗМІ її виклали достатньо повно. Але можу з впевненістю сказати, що для будь-якої державності ідею сепаратизму можна порівняти з раковою пухлиною, яка має всі можливості до розростання та подальшого руйнування державного організму.

Саме тому в багатьох розвинених країнах світу, якщо й піднімають цю тему в політичних дискусіях, то вельми обережно та толерантно, розуміючи, які проблеми та навіть катастрофи вона може спровокувати.

Важко навіть уявити, щоб, наприклад, у Великобританії з її проблемами Північної Ірландії та Шотландії, в Іспанії з існуючими проблемами Країни басків, в Туреччині з сепаратистські налаштованими курдами, представник вищого законодавчого органу та ще й член правлячої партії публічно заявив, що країна має позбутися чи то свого заходу чи то сходу!..

Як мінімум це потягнуло б офіційну реакцію влади, політичні і кримінальні санкції щодо такого «демагога».

Адже заклик до сепаратизму – це кримінальний злочин у всьому цивілізованому світі. А в найбільш радикально налаштованих суспільствах це б неминуче викликало хвилю політичної напруги. А що з цього витікає, ми дуже часто бачимо в міжнародних новинах.

Українські політики, в протиріч здоровому глузду, дуже полюбляють зазирати до «ящика Пандори», яким є сепаратизм, начебто не розуміючи, що відкривши його повністю, вони вже не зможуть його контролювати.

Чи зреагувала влада, правоохоронні органи в Україні на заяви Болдирєва? Жодним чином. Максимум - певні представники Партії регіонів надто толерантно їх назвали «імпровізацією».

Слава Богу, що українська ментальність відрізняється поміркованістю і миролюбністю. Якби не той ментальний фактор, страшно навіть помислити, чим би закінчилось словоблуддя регіонала Болдирєва.

Ідея сепаратизму була відома ще в епоху Середньовіччя і тоді використовувалась феодалами для обґрунтування їх специфічних територіальних привілеїв та прав. Це вже потім, з розвитком людства, права, соціуму, ідея сепаратизму була визнана як вельми небезпечна і вже сучасна концепція ООН пропонує етнічним спільнотам досить широкі можливості для самовизначення не через відділення, а через національно-культурні автономії.

Але здається, що в умах певних сучасних українських політичних діячів сепаратизм, як у тих середньовічних феодалів, залишився на рівні захисту інтересів своїх вотчин. Тому пояснювати небезпеку сепаратизму таким політикам, як Болдирєв, чи дискутувати з ними – все рівно, що «сипати бісер перед свинями».

Тут питання в іншому: де в такому випадку роль офіційних органів влади, конституційним обов’язком яких є захист цілісності країни?!

Не реагуючи на подібні заяви, влада фактично погоджується з руйнуванням свого іміджу. Адже цілком ймовірно, що приїхавши до Західної України, будь-хто з можновладців отримає запитання на кшталт: «Чого ж ви приїхали до «наросту України», чи не принижує вашу честь та гідність спілкування з нами, галичанами?»

Не слід також забувати, що від розпалювання сепаратистських настроїв до ксенофобії дуже мало кроків. Продукування ненависті до всього «галицького» має шанси перетворитися на несприймання всього «донецького». Один з прикладів цього – недавня відома «кричалка» футбольних фанатів про подяку жителям Донбасу.

Що стосується опозиції, то, не рахуючи двох-трьох коментарів окремих опозиційних нардепів, реакція також була майже відсутня. Це, в свою чергу, доводить, що опозиція по-українські в нинішньому її варіанті – це парусник без керма та вітрил, яким ще й намагаються керувати багато керманичів.

Політика – «тонка річ», тим більше політика щодо національної єдності. Але в руках політиканів, які занадто вже захоплюються гонитвою за дешевою популярністю, вона перетворюється в дубину, якою можна розтрощити все навкруги та ввести країну у хаос.

Невже в сучасній Україні не вистачає проблем у внутрішній і зовнішній політиці, щоб додавати ще й проблем з сепаратизмом, давлячи навмисно на «больові точки»?

Слід розуміти, з якою ціллю робляться подібні закиди з боку певних вітчизняних політиків. Одна справа – з недолугою метою популяризації своєї персони на виборчому окрузі, а зовсім інша і небезпечна – для підігрування певній зовнішній силі, наприклад, для того, щоб закрити будь-які євроінтеграційні перспективи для України або розпалити справжній внутрішній конфлікт.

Європа, яка як вогню боїться сепаратизму в будь-яких його проявах, побачивши такі сепаратистські настрої, може щільно закрити двері перед Україною.

Більш того, якщо ми повернемося в недалеке минуле та згадаємо сумний приклад колишньої Югославії, то побачимо, що одну з найбільш заможних держав Європи згубила та привела до національної війни саме така «одноклітинна», примітивна сепаратистка демагогія, яку зараз намагаються репродукувати в сучасній Україні.

Насамкінець я хочу підкресли одну важливу думку, звернувшись до кожного.

Ким би хто з нас не був: журналістом, політиком, бізнесменом, пересічним громадянином - ми всі на будь-яких рівнях маємо жорстко реагувати навіть на натяки сепаратистського толку, адже це значить вболівати за свою державу, любити свою країну та народ.

Незалежно від того, в якій частині країни мешкає кожен з нас, до якої етнічної групи належить, ми повинні зрозуміти, що єдність нашої держави, мирне співіснування Заході та Сходу – це найголовніші ті умови, при яких можна казати про стабільне майбутнє України.

Ігор ЄРЕМЕЄВ, політик, громадський діяч

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---