USD 26.35 26.45
  • USD 26.35 26.45
  • EUR 30.50 30.60
  • PLN 6.50 6.67

Із Попасної у Луцьк: жительку Луганщини вилікували завдяки волинським медикам

Жительку Луганщини, яку відмовлялися лікувати у різних містах України, успішно прооперували у Луцьку: їй допомогли лікарі-волиняни, які добровільно їздять працювати на схід у складі Першого добровільного мобільного шпиталю імені Пирогова.

Один з лікарів не пройшов повз, побачивши жінку, яка страждала від хронічного артриту, а інший зголосився прооперувати її на Волині: назавжди вдячною лікарю-хірургу Ківерцівської центральної районної лікарні Юрію Романішину та завідувачу хірургічного відділення Волинського обласного госпіталю ветеранів війни Олександру Кругляку називає себе жителька міста Золоте, що на Луганщині, Тетяна Тройчук.

Ногу жінка лікувала з 2013 року, коли трапився перелом. Лікувалася і у Харкові, і у Києві тощо. У жовтні цього року сталося чергове запалення суглобу і вона потрапила у лікарню у місті Попасна, де працювали волинські медики-волонтери. З її слів, місцеві пацієнти прагнули потрапити на консультацію до цих лікарів. Вона зізнається, що у лікарні тоді кричала, аби їй відрізали ногу. Юрій Романішин подивився рентгенівські знімки та запропонував їй поїхати у Луцьк. Так вона потрапила у хірургічне відділення, яке очолює Олександр Кругляк. Жінка розповіла, що у Луцьку до неї дуже добре поставилися лікарі та молодший медичний персонал.


«Я завжди пам’ятатиму цих двох лікарів. Один з них міг пройти повз мене, а інший міг відмовитися мене прийняти. На щастя, цього не сталося і завдяки їм я стала на свою ногу», - зізналася Тетяна Тройчук. Попри те, що Донбас був переважно нерелігійним регіоном, два роки тому вона почала ходити до церкви, де тепер молитиметься за своїх лікарів з Волині.

Вона розповіла, що на Західну Україну їхати не боялася та не мала стереотипів щодо «лютих бандерівців», хоча й досі не знала, що Луцьк є центром Волинської області. Раніше їй доводилося бувати у Львові та Івано-Франківську.

«Це ж моя нація, як я можу їх боятися? Я теж українка, просто виросла у російськомовному регіоні. Це склалося етнічно, а не тому, що ми не хочемо розмовляти українською. Дочка у мене українознавець за освітою, вивчала історію України, мову та літературу, тому я не боялася сюди приїжджати», - розповіла Тетяна Тройчук.

Вона зізнається, що, їдучи у Луцьк, просто не вірила, що їй справді зможуть допомогти, адже раніше їй багато хто відмовляв у лікуванні. Хвороба, яку у госпіталі назвали нескладною, була для неї трагедією та вибила її на декілька років з життя. Йдеться про хронічний гнійний артрит.
У Першому добровільному мобільному шпиталі імені Пирогова Юрій Романішин та Олександр Кругляк працювали по місяцю у відрядженнях. Як розповідає Юрій Романішин, у зоні проведення АТО практично немає лікарів, ті, хто лишився – переважно пенсіонери, решта медиків повиїжджали. У відділеннях лікарень є вакансії і охочим навіть готові надавати квартири. Тобто, місцева адміністрація створює умови для роботи, але ніхто не хоче їхати туди, «де стріляють». Попасна розташована практично на лінії розмежування, за 800 метрів від передової, тому звідти повиїжджали практично всі лікарі.

Населення там багато, райони густонаселені, тож чимало тих, хто потребує допомоги лікарів, усі відділення забиті пацієнтами. Тому волинські медики їздять, надаючи медичну допомогу військовослужбовцям паралельно з військовими лікарями, але більше доводиться оперувати представників цивільного населення. Лікарі їздять туди добровільно, наближуючи кваліфіковану медичну допомогу населенню Донеччини та Луганщини.
Хірург побачив, що Тетяна Тройчук постійно плаче та страждає, тож він розпитав її, подивився рентгенівські знімки, і зрозумів, що жінці можна допомогти. Оскільки лікуванням таких випадків займається його товариш Олександр Кругляк, лікар надіслав йому вайбером знімки і той підтвердив, що лікувати пацієнтку можна у Луцьку, де у Волинському обласному госпіталі ветеранів війни діє остеомієлітний центр. Вже наприкінці листопада Тетяна Тройчук вирішила поїхати на Волинь, де її успішно прооперували.

Як розповів Олександр Кругляк, остеомієлітний центр діє на базі госпіталю – після Другої світової війни були ветерани, які хворіли на остеомієліт, мали осколки у кістках, тож їх лікували тут. Ніхто не планував, що після 25 років незалежності України доведеться знову воювати і тепер пацієнти з остеомієлітом прибувають із зони АТО.

Саме, плануючи надавати допомогу українським військовим, він у 2016 році вирушав на Луганщину у складі Першого добровільного мобільного шпиталю. Торік він двічі їздив на схід, де працював хірургом та травматологом у Новоайдарі, що у Луганській області. Попри те, що цей населений пункт розташований далі від блокпостів, ніж Попасна, там теж бракує лікарів. З військовими лікарю доводилося виїздити у місто Щастя, що за 16 кілометрів від Луганська. Там він надавав допомогу військовим, адже якщо поранених одразу 5-6 чоловік, лікарів зазвичай не вистачає.

Вирушаючи на схід вперше, лікар був переконаний, що лікуватиме наших військових, але на Луганщині довелося допомагати і місцевому населенню. Місцевим, з його слів, нікуди звернутися – відділення обласної лікарні розкидані по різних містах, травматологія – у Лисичанську, хірургія – у Сєвєродонецьку тощо. Отже, якщо туди приїздить кваліфікований лікар, вже за тиждень роботи до нього звертається стільки пацієнтів, що бракує часу усіх прооперувати.

Він закликає не ділити українців на схід та захід, як це робили політики. Олександр Кругляк розповідає, що місцеві жителі дуже позитивно ставилися до волинських лікарів і лише жартівливо медсестри могли його назвати «бандерою», а він їх – «сепарками». Спостерігаючи за жителями Луганщини, він переконався, що стереотип про алкоголіків та ледарів не відповідає дійсності – місцеві працюють дуже тяжко, наприклад, медсестри приходили на роботу з пухирями на долонях, тому що у вихідні відпрацювали на двох гектарах городу.
Історія Тетяни Тройчук, яка жила на Луганщині, а допомогу отримала у нелегкі часи на далекій Волині, підтверджує, що українців не варто ділити за географічним чи мовним принципами, а людяність та готовність допомагати співгромадянам – те, що справді об’єднує українців з різних та, здавалося б, несхожих регіонів.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Реклама
Loading...
Коментарів: 5
Крук Показати IP 5 Грудня 2017 21:17
Пан Олександр лікар на своєму місці.
хехъ Показати IP 5 Грудня 2017 21:50
дивно...
.юра Показати IP 6 Грудня 2017 11:17
Сан Санич. допоміг дуже багатьом інвалідам Волині.Добре що ця людина є у нас.ДЯКУЄМ.
Лучанка Показати IP 6 Грудня 2017 19:26
Кругляк Олександир Олександрович лікар від Бога!!!!!Всім рекомендую.
Анонім Показати IP 8 Грудня 2017 16:59
Респект, молодці, САН САНИЧ, ЮРА красавци

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Loading...
Система Orphus