Мріють про мир і черешню на рідному обійсті: як переселенки з Донеччини знайшли прихисток на Волині
80-річна Антоніна Андрєєва три місяці тому виїхала з села Миколаївка Донецької області разом з донькою Тетяною. Нині жінки живуть у тимчасовому прихистку у Любомлі. Зі старих речей, які розпускають на нитки, жінки в’яжуть іграшки, пледи та одяг, також допомагають захисникам.
В’язання допомагає заспокоїтись та адаптуватись в нових умовах, розповіла Суспільному переселенка.
Жінка розповіла: у неї на Донеччині була квартира, у доньки — будинок, город, невеличке господарство. Коли виїжджали, взяли з собою необхідні речі, старі фотографії на пам'ять, а ще гачки, спиці для в'язання та швейну машинку.
Тетяна Андрєєва додає, що село, де вона жила, розташоване за сім кілометрів від Слов'янська. У 2014 році, коли все починалось, було спокійніше, говорить жінка. У 2022 році вона ще ходила на роботу. А в грудні 2024 року в її будинок стався приліт. Вибило вікна, двері. Усе відновила за програмою єВідновлення, та згодом домівку довелося залишити.
"Вже було неможливо там жити: лікарня не працює, аптеки не працюють, магазини теж. Мама старенька, 80 років, їй догляд потрібен. Приїхали ми у лютому цього року. Не стало вже світла й газу. Зараз, мабуть, і води нема", — говорить Тетяна Андрєєва.
Читати ще: «єВідновлення»: переселенці зможуть претендувати на компенсацію за зруйноване в окупації житло
Антоніна Андрєєва каже, що їхати не хотіла, наполягла донька, бо в її під'їзді вже всі виїхали, навіть котів з собаками позабирали.
Жінки розповідають: коли жили на Донеччині, то по сусідству було багато військових. От вони їм і в’язали — шкарпетки, рукавички. Ще й позивний вив’язували збоку.
"Я, мабуть, мішок зв’язала тоді. Мама сиділа, розпускала щось стареньке. І ми хлопчикам в'язали. Це моя розрядка, антистрес", — говорить Тетяна Андрєєва.
На Волинь приїхали з усією родиною, щоб бути разом. Донька Тетяни Андрєєвої з внуками живе в іншому гуртожитку.
"Ми часто бачимося. Аби миру дочекатися — найбільше хочеться. І додому хочеться. Який би він не був, щоб там не було, будемо відбудовувати, будемо щось робити. Ну хочеться додому. Воно своє, тримаєшся за нього. За коріння, за ту черешню, яблуню", — каже переселенка.
На Волині, розповідають жінки, місцеві жителі добре їх прийняли, допомагають чим можуть, але Донбас — це їхня батьківщина.
"Нікуди ми не дінемось від свого коріння. Одне тільки — щоб тут не померти, щоб вдома..." — каже 80-річна Антоніна Андрєєва.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
В’язання допомагає заспокоїтись та адаптуватись в нових умовах, розповіла Суспільному переселенка.
Жінка розповіла: у неї на Донеччині була квартира, у доньки — будинок, город, невеличке господарство. Коли виїжджали, взяли з собою необхідні речі, старі фотографії на пам'ять, а ще гачки, спиці для в'язання та швейну машинку.
Тетяна Андрєєва додає, що село, де вона жила, розташоване за сім кілометрів від Слов'янська. У 2014 році, коли все починалось, було спокійніше, говорить жінка. У 2022 році вона ще ходила на роботу. А в грудні 2024 року в її будинок стався приліт. Вибило вікна, двері. Усе відновила за програмою єВідновлення, та згодом домівку довелося залишити.
Читати ще: «єВідновлення»: переселенці зможуть претендувати на компенсацію за зруйноване в окупації житло
Антоніна Андрєєва каже, що їхати не хотіла, наполягла донька, бо в її під'їзді вже всі виїхали, навіть котів з собаками позабирали.
"Я, мабуть, мішок зв’язала тоді. Мама сиділа, розпускала щось стареньке. І ми хлопчикам в'язали. Це моя розрядка, антистрес", — говорить Тетяна Андрєєва.
"Ми часто бачимося. Аби миру дочекатися — найбільше хочеться. І додому хочеться. Який би він не був, щоб там не було, будемо відбудовувати, будемо щось робити. Ну хочеться додому. Воно своє, тримаєшся за нього. За коріння, за ту черешню, яблуню", — каже переселенка.
На Волині, розповідають жінки, місцеві жителі добре їх прийняли, допомагають чим можуть, але Донбас — це їхня батьківщина.
"Нікуди ми не дінемось від свого коріння. Одне тільки — щоб тут не померти, щоб вдома..." — каже 80-річна Антоніна Андрєєва.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Мріють про мир і черешню на рідному обійсті: як переселенки з Донеччини знайшли прихисток на Волині
Сьогодні 08:12
Сьогодні 08:12
Волинь – серед лідерів з декларування доходів громадян
Сьогодні 07:16
Сьогодні 07:16
22 травня: свята, події, факти. Всесвітній день міських фермерів та Міжнародний день біологічного різноманіття
Сьогодні 00:00
Сьогодні 00:00
Побив світовий рекорд: горбатий кит проплив понад 15 тисяч км
21 Травня 2026 23:40
21 Травня 2026 23:40
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.