«Ми мусимо наводити лад, поки хлопці на фронті». Чим живе село, що за 60 км від Луцька
Українські села знелюднюються. Сільське життя важке, тому люди виїжджають до міст.
А от пан Микола, хоч навчався у Львові та багато років прожив у Києві, для себе нині обрав життя в селі Берестяне Луцького району, звідки виїхав, коли йому було 14 років. Берестяне розташоване за 57 кілометрів від Луцька, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
Чоловік пам’ятає, що в роки його дитинства в кожній хаті тримали одну-дві корови. «Були й овечки, кури, кролі, тобто повний комплект. Комбайни, трактори. Село розвивалося. Цехи були утворені. Такі хлопці в нас швидкі були. Зараз теж тримаються, але люди старі. Молодь ще є, хати купує. Є шанси, що село буде жити. Але сильного розвитку, на жаль, поки що не видно. Надіємося, чекаємо, що прийдуть хлопці, що вони наведуть порядки. А насправді нам потрібно їх наводити, поки вони – там, а ми – тут. Треба усвідомлення», – говорить Микола.
У селі облаштовувалися й переселенці з регіонів, охоплених війною.
«Були люди з дітьми з Костянтинівки Донецької області. Вони й по ягоди в ліс ходили. Їм подобалося. Я їх учив, що треба дрова заготовляти на зиму, як грубку розтоплювати. Вони не вміли, бо ж із міста самі. Міському населенню в селі важко», – каже Микола.
Ті, хто вирішив залишитися в селі, бачать своє майбутнє саме тут.
«Дехто виїжджає, а дехто залишається. Молодь здебільшого їде на заробітки, бо в селі немає де заробити грошей. Я два рази їздив у Польщу, а так переважно водієм працював. Потім, як дали паї, худобу тримав», – каже житель села Берестяне Віктор.Читати ще: 190 жінок народили 5 і більше дітей: як живе багатодітне село на Волині
Чоловік також був кочегаром у садочку, а зараз працює різноробочим у Лопатенському музейному комплексі, що посеред Цуманської пущі. Роботи має багато. Також випасає корів.
«Зараз корів немає багато, бо люди їх продають. От раніше було 150 корів, а зараз на село залишилося близько 25-30 голів. Напевно, скоро і цих не буде», – зазначає Віктор.
У селі зараз мешкає його донька Неля. Вона тримає власний магазин.
«Працюю, стараюся. Донька в мене є. Мій чоловік – поляк. Він працює за кордоном. Дуже любить Україну. Ми планували спершу жити в Польщі, але як він побував в Україні, то сказав, що ми будемо жити тут. Так і живемо», – говорить Неля.
Читати ще: «Виживаємо по-маленьку», – волиняни про ситуацію в селах
У селі є садочок, але батьки занепокоєні: де ж будуть далі вчитися їхні діти?
«У селі є школа. Раніше вона була до 11-го класу, а зараз уже переводять до дев’ятого класу. Село в нас небагатолюдне. Не знаємо, чи надалі та школа буде. Зручно, коли в селі вона є, бо діток не треба рано будити, оскільки школа близенько. Але скоро, напевно, дітки вже будуть добиратися чи в Башлики, чи в Цумань на навчання», – розмірковує Неля.
Часи змінилися, особливо ці зміни відчули мешканці села з початку повномасштабного вторгнення.
«Як прийшла до нас війна, то кардинально змінила життя людей. У людей немає тієї енергії, що була раніше. Оці тривоги. На щастя, ми проживаємо в селі. Тут не відчутно так, як у містах, де люди більше потерпають. Багато чоловіків із нашого села пішли добровольцями і зараз воюють. Ми молимося за них, підтримуємо, як можемо», – наголошує Неля.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
А от пан Микола, хоч навчався у Львові та багато років прожив у Києві, для себе нині обрав життя в селі Берестяне Луцького району, звідки виїхав, коли йому було 14 років. Берестяне розташоване за 57 кілометрів від Луцька, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
Чоловік пам’ятає, що в роки його дитинства в кожній хаті тримали одну-дві корови. «Були й овечки, кури, кролі, тобто повний комплект. Комбайни, трактори. Село розвивалося. Цехи були утворені. Такі хлопці в нас швидкі були. Зараз теж тримаються, але люди старі. Молодь ще є, хати купує. Є шанси, що село буде жити. Але сильного розвитку, на жаль, поки що не видно. Надіємося, чекаємо, що прийдуть хлопці, що вони наведуть порядки. А насправді нам потрібно їх наводити, поки вони – там, а ми – тут. Треба усвідомлення», – говорить Микола.
У селі облаштовувалися й переселенці з регіонів, охоплених війною.
«Були люди з дітьми з Костянтинівки Донецької області. Вони й по ягоди в ліс ходили. Їм подобалося. Я їх учив, що треба дрова заготовляти на зиму, як грубку розтоплювати. Вони не вміли, бо ж із міста самі. Міському населенню в селі важко», – каже Микола.
Ті, хто вирішив залишитися в селі, бачать своє майбутнє саме тут.
«Дехто виїжджає, а дехто залишається. Молодь здебільшого їде на заробітки, бо в селі немає де заробити грошей. Я два рази їздив у Польщу, а так переважно водієм працював. Потім, як дали паї, худобу тримав», – каже житель села Берестяне Віктор.Читати ще: 190 жінок народили 5 і більше дітей: як живе багатодітне село на Волині
Чоловік також був кочегаром у садочку, а зараз працює різноробочим у Лопатенському музейному комплексі, що посеред Цуманської пущі. Роботи має багато. Також випасає корів.
«Зараз корів немає багато, бо люди їх продають. От раніше було 150 корів, а зараз на село залишилося близько 25-30 голів. Напевно, скоро і цих не буде», – зазначає Віктор.
У селі зараз мешкає його донька Неля. Вона тримає власний магазин.
«Працюю, стараюся. Донька в мене є. Мій чоловік – поляк. Він працює за кордоном. Дуже любить Україну. Ми планували спершу жити в Польщі, але як він побував в Україні, то сказав, що ми будемо жити тут. Так і живемо», – говорить Неля.
Читати ще: «Виживаємо по-маленьку», – волиняни про ситуацію в селах
У селі є садочок, але батьки занепокоєні: де ж будуть далі вчитися їхні діти?
«У селі є школа. Раніше вона була до 11-го класу, а зараз уже переводять до дев’ятого класу. Село в нас небагатолюдне. Не знаємо, чи надалі та школа буде. Зручно, коли в селі вона є, бо діток не треба рано будити, оскільки школа близенько. Але скоро, напевно, дітки вже будуть добиратися чи в Башлики, чи в Цумань на навчання», – розмірковує Неля.
Часи змінилися, особливо ці зміни відчули мешканці села з початку повномасштабного вторгнення.
«Як прийшла до нас війна, то кардинально змінила життя людей. У людей немає тієї енергії, що була раніше. Оці тривоги. На щастя, ми проживаємо в селі. Тут не відчутно так, як у містах, де люди більше потерпають. Багато чоловіків із нашого села пішли добровольцями і зараз воюють. Ми молимося за них, підтримуємо, як можемо», – наголошує Неля.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 1
місцевий
Показати IP
14 Липня 2025 16:16
Чоловік поляк красава))) собі тусить в польщі, а ти тут з дитиною в селі якось вигрібай)))
Астрономи виявили на Венері величезний тунель
Сьогодні 00:17
Сьогодні 00:17
У лютому відбудеться рідкісний парад планет: наступного разу таке буде в 2040 році
10 Лютого 2026 23:38
10 Лютого 2026 23:38
Пляшка горілки і в дорогу: волинянин поплатився за п’яну їзду
10 Лютого 2026 23:19
10 Лютого 2026 23:19
Штучний інтелект у медпристроях спричинив інсульти та травми артерій у пацієнтів під час операцій, – Reuters
10 Лютого 2026 23:00
10 Лютого 2026 23:00
Волинянин, який на смерть збив жінку, проведе три роки за ґратами
10 Лютого 2026 22:40
10 Лютого 2026 22:40
«Укрпошта» зробила безкоштовною важливу послугу. Що зміниться
10 Лютого 2026 22:21
10 Лютого 2026 22:21
Вивозили чоловіків у схованці автобуса: у Луцьку група осіб постане перед судом
10 Лютого 2026 22:02
10 Лютого 2026 22:02
Україна тихо розпустила Інтернаціональний легіон, – Le Monde
10 Лютого 2026 21:43
10 Лютого 2026 21:43
Кухарі приходять о 4-й ранку: як годують луцьких школярів під час відключень світла
10 Лютого 2026 21:22
10 Лютого 2026 21:22

Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.