«На біду треба кілька секунд, а на відновлення – багато днів і місяців», – пластичний хірург з Луцька

Не секрет, що дотримання правил безпеки – запорука уникнення травматизації. Утім ситуації бувають різними. Часто через власну чи чиюсь необережність люди потрапляють на лікарняне ліжко з опіками, обмороженнями, механічними ураженнями різної важкості.

Завідувач опікового відділення, реконструктивно-відновної хірургії та хірургії китиці, лікар-комбустіолог вищої кваліфікаційної категорії Луцької міської клінічної лікарні Роман Трач в ефірі програми «Запитай у лікаря» телеканалу «Аверс» розповів, із якими травмами звертаються до них пацієнти, які методи лікування є найдієвішими та найпрогресивнішими, як діяти в разі отримання опіку, обмороження або ж іншої травми, у разі яких травм можуть зарадити звичайнісінькі сода й оцет та чим можуть бути небезпечні ураження струмом.

Із якими травмами вам найчастіше доводиться мати справу?

Здебільшого це побутові, виробничі, механічні травми, опіки, відмороження, хімічні опіки. А також – реконструкція і реконструктивно-відновна хірургія внаслідок травм чи опіків, отриманих у минулому. І вже рік ми проводимо реплантацію – приживлення відчленованих сегментів завдяки тому, що в нас з’явилося обладнання, маємо операційний мікроскоп.

Чи багато було таких пацієнтів?

Таких пацієнтів небагато. Це серйозна важка травма і не всі відчленовані сегменти підлягають реплантації. Якщо, наприклад, рука або нога потрапила в сівалку чи в якийсь механізм, або ж роздавлена рана, вирвані, пошматовані з дефектами м’яких тканин, то такі сегменти не можна реплантувати.

Якщо брати по китиці, то реплантації підлягають ампутація першого пальця, блоку другий-третій палець. Що більший сегмент, то важче його приживити, хоч технічно легше пришити. Із січня минулого року проведено шість реплантацій. Було реплантовано пальці, одну кисть, передпліччя і стопу. Найважче було реплантувати передпліччя. Але нам вдалося зберегти кінцівку пацієнтові.

Де найчастіше отримують ці травми?

Скориставшись нагодою, хочу застерегти: будьте обережні з високооборотними інструментами, наприклад, із болгаркою. Це дуже доступна в побуті річ, але люди безпечно ставляться до свого здоров’я, ризикують, знімають захисні кожухи, круг, який є в цьому інструменті, і ставлять, наприклад, круг по дереву. А це високооборотний інструмент, часто буває, що його вириває з рук і трапляються травми. Плюс до того, хтось може бути напідпитку, хтось – втомлений, хтось береться за роботу в темну пору доби. Нехтування правилами безпеки призводять до травматизації.

Безумовно, це важка травма і для пацієнта, і для відновлення того чи того сегменту. Бо якщо брати кисть, то в ній сконцентрована дуже велика кількість структур і їх відновлення потребує не однієї години праці, бо, по-перше, треба ідентифікувати, що пошкоджено, по-друге – зшити й домогтися результату.

Скільки часу триває така операція?

Якщо це невелика травма з пошкодженням кількох сухожилків, то така операція триває до години, іноді – півтори. Реплантація, де треба працювати під мікроскопом, займає три-чотири-п’ять годин. Найдовше оперативне втручання в нас тривало сім з половиною годин.

Після операції потрібна реабілітація? Приживаються реплантовані сегменти чи буває по-різному?

Робота хірурга в операційній – це тільки одна частина справи. А загалом працює ціла команда. І від кожного – санітарки, медсестри, постової медсестри, перев’язувальної медсестри, реабілітолога – залежить подальший успіх та ефективність реабілітаційної терапії. Період реабілітації займає до трьох, чотирьох, шести місяців. У подальшому люди мають проходити і санаторно-курортне лікування. Одне слово, це важка праця не однієї людини, аби відновити те, що втрачено. На біду треба кілька секунд, а на відновлення – багато днів і місяців.

Коли в побуті людина отримує опік, як визначити його ступінь? Як з’ясувати, чи потрібно їхати в лікарню?

Опікова травма підступна тим, що спочатку ніби здається, що нічого немає, а за деякий час починають з’являтися пухирі, болить більше. Усіх цікавить, як відрізнити, який опік можна лікувати в домашніх умовах, а який – у спеціалістів. Якщо є опік, менший за долоньку, його можна лікувати в амбулаторних умовах. Із більшими опіками треба звертатися до фахівців.

Друге – глибина ураження. Якщо є тільки почервоніння шкіри, це опік І ступеня. Ми зараз керуємося європейською класифікацією, де опіки поділяють на І, ІІ та ІІІ ступені. ІІ ступінь поділяється на ІІ-А і ІІ-Б. Поверхневі опіки – це І ступінь і ІІ-А, а глибокі – ІІ-Б і ІІІ ступені.

Також треба враховувати локалізацію опікової травми. Якщо це обличчя, кисть, молочні залози, шия, стопа, то це зони, які вимагають правильного і позиційного лікування, тобто накладання гіпсових шин, мобілізації кінцівки таким чином, щоби в подальшому не було ризику згинальних дерматогенних контрактур.

Читати ще: «Медицина має бути превентивною», – офтальмолог з Луцька

Якщо, наприклад, є маленький опік і почервоніння, перша допомога – холодна вода і знеболення. Холодною водою ми збиваємо теплову енергію, немає поглиблення опікової травми й опік не переходить з поверхневого у глибокий.

Далі варто викликати швидку чи звернутися до спеціаліста в травмпункт або поліклініку. Залежно від ситуації, пацієнта скерують або на стаціонарне лікування, або залишають в амбулаторних умовах.

Зауважу, що не завжди людину з опіком десь з області треба везти до Луцька. Є така річ, як опіковий шок, який розвивається у дітей, якщо ураження більш як 5%, а в дорослих – понад 15%. Відбувається така мобілізація організму, що від опікового шоку можна й загинути. Якщо людину понад півтори години транспортують і вона перебуває без допомоги, то нам важко її виводити з того опікового шоку. Тож краще звернутися в найближчу лікарню, аби почати інфузійну терапію, ввести знеболення, огорнути уражену ділянку стерильним, а тоді вже везти до нас на госпіталізацію, якщо буде потреба в спеціалізованій допомозі фахівців опікового центру.

Якщо з’явилися пухирі – це вже другий ступінь. Коли вони прозорі, не напружені, невеликі й на незначній ділянці, таких хворих лікують амбулаторно, але під контролем лікаря. Побутує думка: пробий пухир – і все буде гаразд. Але якщо його пробити голкою в домашніх умовах і занести туди мікроорганізми, то може бути інфікований опік. Тоді через три-чотири дні замість того, щоб усе загоїлося, хворі звертаються з ускладненнями опіку.

Я вже не кажу про опіки ступенів ІІ-Б і ІІІ, коли спалена вся товща шкіри. Безумовно, це тільки кваліфікована високоспеціалізована допомога в опіковому центрі. На сьогодні ми володіємо всіма методами хірургічної, інфузійної допомоги, протишокової терапії.

Контактний опік, зокрема в маленьких дітей, які пізнають світ на смак, дотик, стається, коли доторкнулися до розпеченої праски, дверцят духовки. Слід пам’ятати, що холодна вода – перше, чим ми можемо допомогти в домашніх умовах.

Часом звертаються з опіками, вже обробленими «Пантенолом» чи іншими піноутворювальними легкими антисептиками. Звісно, це позитивно, якщо препарат зберігається в холодильнику. По-перше, це холод, а по-друге, створюється бар’єр до проникнення інфекції. Це добра долікарська допомога.

Якщо немає пухиря, а є гола рана, то ми одразу проводимо хірургічне лікування. Очищуємо рану і накладаємо штучне покриття. Використовуємо ксенопокриття, а також синтетичні, щоб захистити рану. І допомагаємо їй самій загоїтися.

Коли є глибокі опіки та некроз, то це піднаркозні оперативні втручання, часом за один раз не вдається забрати цей некроз, тому стараємося його забрати поетапно і щопошвидше й перекрити штучними покриттями. А десь на десяту-дванадцяту добу робимо пересадку власної шкіри.

Є ще опіки дихальних шляхів. Слід пам’ятати, що якщо є такий опік полум’ям у закритому приміщенні, наприклад, під час пожежі, не зволікайте. Навіть якщо немає опіків на шкірі, але ви вдихнули, звертайтеся в лікарню, тому що це може нести загрозу вашому здоров’ю і життю.

Часто стаються й електротравми – це вид комбінованої травми термічної і дії струму. Під дією струму проходить нагрівання тканин. І крім того, що відбувається розруха внаслідок удару струмом, це ще й місцеве ураження тепловою енергією. Зазвичай це глибокі опіки. Ті ділянки треба ретельно оглядати.

Читати ще: «Не варто намагатися встановити собі діагноз шляхом запиту в GOOGLE», – невролог з Луцька

Електрострум небезпечний тим, що він проходить по глибоких тканинах, по нервах, по м’язах. На шкірі може не бути нічого, а великі розрухи є всередині. Тому ми робимо фастіотомії – такі лампасні розтини шкіри при серйозних електротравмах, тому що за рахунок футлярного набряку йде здавлення і може бути некроз кінцівок.

Тож хочу застерегти: якщо сталася електротравма, неодмінно звертайтеся до фахівців, аби не пропустити серйозні пошкодження і розлад здоров’я.

Чи зверталися до вас із опіками борщівником та хімічними речовинами? Як у такій ситуації діяти вдома?

Звісно, звертаються. Борщівником вражаються під час косіння трави чи прогулянок. Причому одразу нічого не помітно. Вся біда в тому, що реакція настає під дією ультрафіолету. Якщо фотодерматози поверхневі, їх лікують в амбулаторних умовах. Цього року в нас було два випадки глибоких опіків, що закінчилися пересадкою власної шкіри, настільки агресивно подіяв сік борщівника.

Якщо на шкіру потрапив сік цієї рослини, передусім його треба змити холодною водою з милом та уникати прямого сонячного проміння. І однозначно звернутися до фахівця.

Щодо хімічних препаратів, то найчастіше опіки стаються від контакту з кислотами і лугами. Варто пам’ятати, що антидотом для лугу є кислота, а для кислоти – луг. Якщо, наприклад, стався опік кислотою, у побутових умовах в кожного є сода. Отож, ложку соди розкалатати в склянці води і цим холодним розчином обробити вражене місце. Можна промивати під холодною проточною водою, доки готується антидот.При опіках лугами, навпаки, нам треба дати легку кислоту. У побутових умовах це оцет. Тривідсотковим столовим оцтом можна обробити уражену лугом ділянку.

Під час візиту до лікаря бажано привезти етикетку чи посудину, в якій був хімічний середник, на яких зазначено склад вмісту, аби фахівець зорієнтувався, якими антидотами знешкоджувати цю рідину.

Буває, діти випивають ці середники. Тоді потрібне промивання шлунка, дезінтоксикаційна терапія. Це вже комплексний підхід.

Надаючи першу допомогу при опіках, часто використовують олію, спирт. Чи можна так робити?

Мало того, використовують не тільки олію і спирт, а й коров’ячий послід, торф, вату. Цими речами не можна надавати допомогу. Бо по-перше, це буде інфікування рани, по-друге, неправильний підхід. Нам треба охолодити рану, щоб ця теплова енергія не пройшла углиб тканини. А олія робить зверху плівку, яка і поглиблює опік. Часто до нас приїжджають хворі, обмащені яйцем. Якщо ще воно було холодне, то можна говорити про доцільність такого способу. Але ж у кожного під рукою є холодна вода. Тому не потрібно створювати бар’єр для охолодження рани.

Коли використовують спирт – це додаткова травма. По-перше, він дубить і пошкоджує структуру шкіри, основна функція якої – захист. А спирт його спалює. Рана висихає, поглиблюється, а пацієнт отримує ще й хімічний опік.

Якось до нас привезли дитину, якій рану обробили зубною пастою, мовляв, там є м’ята, яка охолоджує. Але ж там є й шкідливі інгредієнти.

Як діяти у випадку відмороження?

Відмороження також належить до термічних травм. Але це дія низьких температур. Є місцеве, або локальне відмороження, і є загальне – переохолодження й навіть до замерзання. Фактори, які сприяють настанню відмороження, – це вологість. Якщо є волога шкіра, вологі ноги, вологі шкарпетки, швидше йде охолодження тіла. Треба мати з собою сухі шкарпетки. Якщо десь промокли, цей одяг треба зняти, бо він створюватиме ризик отримання холодової травми чи локального відмороження.

У жодному разі не можна розтирати відморожені ділянки, бо при дії холодного агента на шкіру відбувається звуження капілярів, підвищується їх ламкість. Якщо ми починаємо розтирати вражену ділянку, то окрім того, що пошкоджуємо шкірний покрив і можемо занести туди інфекцію, ще й додатково травмуємо капіляри й можуть бути крововиливи.

Чи можна, коли змерзли руки, поміщати їх у гарячу воду?

Не можна цього робити. Треба гріти їх поступово за типом танення. Ламкість капілярів висока, можуть бути геморагії, пухирі, можуть боліти пальці. Краще випити теплий чай, одягнути сухий одяг, закутатися.

Дітям часто зав’язують шарф так, щоб не дихали холодним повітрям. З одного боку, ми створюємо бар’єр для холодного повітря, а з іншого – підвищуємо ризик переохолодження, тому що під час дихання пара осідає на шалику, і це вологе повітря більше остуджує дитину.

Звісно, треба носити рукавички, тепло вдягатися. Коли на зупинці чекаєте транспорт, ховайтеся від поривів вітру, захищайте відкриті частини обличчя.

Варто пам’ятати, що відмороження може настати не тільки при мінусових температурах, а й при плюсових. От, наприклад, людина в лісі заготовляє дрова. Вологі руки, вологі шкарпетки – і навіть при +4 може бути відмороження.

Вони поділяються також на І, ІІ та ІІІ ступені. Це складна травма.

Читати ще: «Коли хрипить голос, найкраще лікування – помовчати», – отоларинголог з Луцька

А як зрозуміти, що, наприклад, відморозив пальці й потрібно звертатися по допомогу?

Якщо є відмороження І ступеня, буде біль, поколювання, відчуття печії в тих частинах. Коли вже не болить і біле – однозначно їдьте в стаціонар, тому що це вже глибоке відмороження. Треба робити розтини, щоб запустити кровотік.

Елементарний спосіб перевірити – якщо натиснути на ніготь, він побілів, але коли відпустити, починає рожевіти, це таке відмороження, якому ще можна дати раду. А коли палець білий – це однозначно глибоке відмороження.

Можна розтирати спиртом?

Закутати в тепле, дати теплого чаю – і в стаціонар.

Напевно, вам доволі часто доводиться мати справу із наслідками таких травм. Що найчастіше треба відновлювати?

Частину пацієнтів лікуємо у плані відновлення функцій кінцівок, шиї, китиці і пальців. Коли, наприклад, проходить згинальна контрактура ліктьового суглоба, коли той рубець так стягнув суглоб, що його не можна ні зігнути, ні порухати ним, проводимо складні відновні оперативні втручання з використанням різних пластик – і місцевими, і віддаленими тканинами.

Використовуємо, наприклад, дермотензійні клапті, нарощуємо шкіру, вводимо силіконові експандери, протягом місяця-півтора розтягуємо шкіру, а тоді здоровою шкірою перекриваємо дефект. Бо якщо розітнути рубець і вивести суглоб у функціональне положення, то залишиться дефект, який чимось треба перекрити. Є різні підходи й методики.

Якщо є косметичні вади, ми маємо можливість заміщувати їх здоровою шкірою. Плюс, звичайно, комплекс фізіотерапевтичного лікування та протирубцевого місцевого лікування, ЛФК, масажі, психологічна реабілітація. Цим домагаємося відновлення функцій хай не на сто відсотків, як було до травми, але на високому рівні. Стараємося максимально покращити життя наших пацієнтів.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---