На Волині попрощалися з загиблим військовим Олександром Резванюком

Сьогодні Ковельська громада попрощалась із воїном Олександром Резванюком. Понад рік він стояв на захисті своєї країни, а 8 серпня 2026 року загинув, виконуючи бойове завдання на Донеччині.

Є люди, після яких у родині назавжди залишається особливе тепло. Їх згадують у звичайних щоденних моментах – за доброю усмішкою, жартами, спільними розмовами. Саме таким для своїх рідних був Олександр, повідомляє міська рада.

Він народився 11 серпня 1978 року у селі Воля Ковельська. Навчався у загальноосвітній школі № 10, згодом закінчив Луківське професійно-технічне училище, де здобув фах водія.

Більшу частину свого життя провів за кермом, працював на приватних підприємствах. Далекі дороги, постійні поїздки та нові маршрути були звичною частиною його життя.

Саме професія і познайомила його з майбутньою дружиною Світланою, яка працювала продавчинею у магазині, куди він як водій привозив хліб. Згодом вони одружилися, а невдовзі у них народилася доня Софія.

Для доньки тато завжди знаходив час, навіть попри постійну зайнятість. Софія пригадує, як у дитинстві він забирав її на прогулянки до місцевих парків. Олександр дуже любив свою родину, умів пожартувати, розвеселити й створити поруч відчуття спокою та безпеки.

Вільний час він любив проводити на природі. Після робочих поїздок ходив до лісу по гриби, повертаючись із повними кошиками, любив рибалити. Ліс і річка були для нього місцем, де можна було відпочити душею.

Ще до початку повномасштабної війни Олександр разом із дружиною переїхав у бабусину хату. Вони облаштовували її, приводили до ладу. Сашко був майстром на всі руки – умів допомогти, щось змайструвати чи полагодити. Родина будувала свої прості сімейні плани, але їхнє життя змінила війна.

21 травня 2025 року Олександра мобілізували. Спочатку він служив на Харківщині, згодом потрапив на Донеччину, на Лиманський напрямок. Про бойові будні рідним багато не розповідав. На запитання, як справи, зазвичай відповідав коротко: усе добре.

16 червня 2026 року він повідомив рідним, що вирушає на позиції. Це була їхня остання розмова. Майже два місяці він перебував на передовій. Побратими підтримували зв’язок із родиною та передавали голосові повідомлення, які Олександр записував через рацію.

8 серпня в районі населеного пункту Ставки Краматорського району Донецької області гранатометник 1-го механізованого батальйону військової частини А1962, солдат Олександр Резванюк загинув, виконуючи бойове завдання.

Страшний збіг – звістку про це рідні отримали 11 серпня, у день, коли Олександру мало виповнитися 48 років.

– Сьогодні ми проводжаємо в останню земну дорогу людину, яка любила свою родину, працю, рідний край, прості радощі життя. Олександр мав свої мрії, плани, багато незавершених справ і ще стільки всього мав би зробити. Але його життя забрала війна. Від імені Ковельської громади висловлюю щирі співчуття рідним і близьким Захисника – мамі Любові Єрестівні, дружині Світлані, доньці Софії, сестрі Оксані та всій родині Олександра. Низько схиляємо голови перед його мужністю та жертовністю, – сказала секретар Ковельської міської ради Оксана Багнова під час громадянської панахиди.

У рідних, у кожної людини, яка знала Сашка, залишилася своя історія про нього. Спільне в них одне – Олександр був людиною, чию присутність відчували, поруч із якою було добре.

Найбільше болить те, скільки всього могло бути попереду: зустрічей, розмов, поїздок, жартів, сімейних вечорів, звичайних буденних моментів, які тепер стали безцінними спогадами.

Поховали Захисника на кладовищі у селі Зелена, де спочиває його батько.

Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним. Вічна пам’ять і слава Герою!

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---