На Волині провели в останню дорогу Героя Романа Лайтаря
Після понад року очікувань, болю й невідомості до Ковеля назавжди повернувся Герой Роман Валерійович Лайтар.
Важко змиритися, дуже боляче втрачати таких хороших, молодих людей. Історію воїна, його життєвий шлях – довжиною лише у 42 роки – переповів під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка.
Роман – корінний ковельчанин. Навчався у загальноосвітній школі № 8. Із дитинства вирізнявся допитливістю та любов’ю до читання – книги стали для нього хорошими друзями й залишалися поруч упродовж усього життя.
Як і багато ровесників, у шкільні роки Роман захоплювався спортом. Займався вільною боротьбою під керівництвом тренера Анатолія Мілехіна.
Після дев’ятого класу здобув спеціальність слюсаря у професійно-технічному училищі № 7. Працював у ПТМ «Ковельтепло», згодом – у Ковельському МТМО. З часом перейшов у приватну справу й зарекомендував себе як умілий майстер у меблевій галузі.
Роман багато читав, цікавився історією, фантастикою, природничими науками, черпав для себе цікаву інформацію з науково-пізнавальних журналів. Він був людиною різнобічною: спокійним і зосередженим на самоті, але водночас відкритим до живого спілкування. Друзі цінували його за щирість, вірність і надійність – у його порядності ніколи не сумнівалися.
Одним із його незвичних захоплень було вирощування кактусів. У їхній стриманій, суворій красі Роман бачив символ витривалості й здатності виживати за найскладніших умов.
Особливе місце в його серці займала племінниця Злата. Він піклувався про неї, як про рідну доньку, намагався якомога більше часу проводити разом, ділитися знаннями, розповідати про прочитане й побачене.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Роман не мав сумнівів – він стане на захист України, щойно настане час.
У вересні 2024 року Роман був мобілізований. Після навчання приєднався до підрозділу 68-ї окремої єгерської бригади, яка тримала оборону на одному з найважчих напрямків – Покровському.
Під час телефонних розмов із рідними завжди цікавився Златою, просив берегти її та доглядати кактуси. Заспокоював близьких і запевняв, що повернеться додому, адже його чекають.
Уже під час війни в нього з’явилася ще одна мрія – здобути освіту військового психолога. Він бачив, наскільки побратимам потрібна моральна підтримка, і вірив, що зможе бути корисним. Оптимізм, внутрішня стійкість і здатність підтримати словом допомагали йому як у цивільному житті, так і на фронті.
Перше бойове завдання для бійців, які щойно прибули на лінію зіткнення, стало справжнім випробуванням. У надзвичайно складних умовах, перебуваючи в чисельній меншості, Роман разом із побратимами тримав позиції під постійним тиском переважаючих сил ворога. Вони стояли до останнього, виконуючи наказ і не відступаючи. Після бою зв’язок із Романом було втрачено.
Упродовж 13 місяців його доля залишалася невідомою. А невідомість – це завжди надія. Родина вірила до останнього. Та, на жаль, експертиза ДНК підтвердила: солдат, старший стрілець-оператор 3-го єгерського відділення 2-го єгерського батальйону військової частини А4056 (68-ї окремої єгерської бригади) Роман Лайтар загинув 15 листопада 2024 року в районі населеного пункту Селидове Покровського району Донецької області.
За мужність, героїзм і вірність військовій присязі Роман Лайтар був нагороджений відзнакою Єгерської бригади – «Хрест воїна-єгеря» І ступеня.
Міський голова висловив щирі співчуття рідним загиблого Захисника: мамі Тетяні Григорівні, сестрі Анні, племінниці Златі, усім, хто любив і знав Романа: «Немає таких слів, які могли б полегшити ваш біль. Спасибі вам за Героя, за його подвиг, за його внесок у нашу Перемогу. Це тяжка й непоправна втрата для всієї громади. Ім’я Романа назавжди буде вписане в історію нашого міста».
Україна продовжує жити й боротися, бо має таких воїнів, як Роман Лайтар.
Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища.
Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття родині. Вічна пам’ять, честь і шана Герою!
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Важко змиритися, дуже боляче втрачати таких хороших, молодих людей. Історію воїна, його життєвий шлях – довжиною лише у 42 роки – переповів під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка.
Роман – корінний ковельчанин. Навчався у загальноосвітній школі № 8. Із дитинства вирізнявся допитливістю та любов’ю до читання – книги стали для нього хорошими друзями й залишалися поруч упродовж усього життя.
Як і багато ровесників, у шкільні роки Роман захоплювався спортом. Займався вільною боротьбою під керівництвом тренера Анатолія Мілехіна.
Після дев’ятого класу здобув спеціальність слюсаря у професійно-технічному училищі № 7. Працював у ПТМ «Ковельтепло», згодом – у Ковельському МТМО. З часом перейшов у приватну справу й зарекомендував себе як умілий майстер у меблевій галузі.
Роман багато читав, цікавився історією, фантастикою, природничими науками, черпав для себе цікаву інформацію з науково-пізнавальних журналів. Він був людиною різнобічною: спокійним і зосередженим на самоті, але водночас відкритим до живого спілкування. Друзі цінували його за щирість, вірність і надійність – у його порядності ніколи не сумнівалися.
Одним із його незвичних захоплень було вирощування кактусів. У їхній стриманій, суворій красі Роман бачив символ витривалості й здатності виживати за найскладніших умов.
Особливе місце в його серці займала племінниця Злата. Він піклувався про неї, як про рідну доньку, намагався якомога більше часу проводити разом, ділитися знаннями, розповідати про прочитане й побачене.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Роман не мав сумнівів – він стане на захист України, щойно настане час.
У вересні 2024 року Роман був мобілізований. Після навчання приєднався до підрозділу 68-ї окремої єгерської бригади, яка тримала оборону на одному з найважчих напрямків – Покровському.
Під час телефонних розмов із рідними завжди цікавився Златою, просив берегти її та доглядати кактуси. Заспокоював близьких і запевняв, що повернеться додому, адже його чекають.
Уже під час війни в нього з’явилася ще одна мрія – здобути освіту військового психолога. Він бачив, наскільки побратимам потрібна моральна підтримка, і вірив, що зможе бути корисним. Оптимізм, внутрішня стійкість і здатність підтримати словом допомагали йому як у цивільному житті, так і на фронті.
Перше бойове завдання для бійців, які щойно прибули на лінію зіткнення, стало справжнім випробуванням. У надзвичайно складних умовах, перебуваючи в чисельній меншості, Роман разом із побратимами тримав позиції під постійним тиском переважаючих сил ворога. Вони стояли до останнього, виконуючи наказ і не відступаючи. Після бою зв’язок із Романом було втрачено.
Упродовж 13 місяців його доля залишалася невідомою. А невідомість – це завжди надія. Родина вірила до останнього. Та, на жаль, експертиза ДНК підтвердила: солдат, старший стрілець-оператор 3-го єгерського відділення 2-го єгерського батальйону військової частини А4056 (68-ї окремої єгерської бригади) Роман Лайтар загинув 15 листопада 2024 року в районі населеного пункту Селидове Покровського району Донецької області.
За мужність, героїзм і вірність військовій присязі Роман Лайтар був нагороджений відзнакою Єгерської бригади – «Хрест воїна-єгеря» І ступеня.
Міський голова висловив щирі співчуття рідним загиблого Захисника: мамі Тетяні Григорівні, сестрі Анні, племінниці Златі, усім, хто любив і знав Романа: «Немає таких слів, які могли б полегшити ваш біль. Спасибі вам за Героя, за його подвиг, за його внесок у нашу Перемогу. Це тяжка й непоправна втрата для всієї громади. Ім’я Романа назавжди буде вписане в історію нашого міста».
Україна продовжує жити й боротися, бо має таких воїнів, як Роман Лайтар.
Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища.
Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття родині. Вічна пам’ять, честь і шана Герою!
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
У Франції відкрили найдовшу в Європі міську канатну дорогу
Сьогодні 23:02
Сьогодні 23:02
На Волині попрощалися з Героєм Романом Літвінчуком
Сьогодні 21:36
Сьогодні 21:36
Зникла 11 грудня: на Волині розшукують жінку
Сьогодні 21:07
Сьогодні 21:07
У Луцьку водій Peugeot намагався підкупити патрульних
Сьогодні 20:12
Сьогодні 20:12
Адвокат запевняв, що жінка вибігла раптово: у Луцьку судили водійку Tesla, яка наїхала на пішохідку і втекла
Сьогодні 19:44
Сьогодні 19:44
На Волині – одні з найдешевших ялинок в Україні
Сьогодні 18:47
Сьогодні 18:47












Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.