Майстерня, город і пасіка: як господарює подружжя в дачному масиві поблизу Луцька

Подружжя Валерія та Ніни Рушхевичів мешкає в дачному масиві Озерце близько 35 років. Попри поважний вік, чоловік і дружина працюють і ведуть господарство. Усе на подвір’ї в них створено власними руками, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

«Такий час, що вийдеш і щось робиш. Постійно в русі. Як щось робиш, то і здоров’я більше», – каже Валерій.

Йому – 77 років. Чоловік багато років займається столярством, хоч раніше працював машиністом крана. Каже, що до цього ремесла прийшов випадково. Усе почалося з того, що йому потрібно було побудувати веранду.

Зараз Валерій може кілька днів поспіль проводити у власній майстерні. Якщо колись робив це з необхідності, то тепер столярство стало справою душі.

«Більшість часу проводжу тут. Я тут то стругаю, то ріжу», – говорить Валерій.

Поки чоловік працює зі станками, Ніна, якій 75 років, порається на городі. Без роботи сидіти вона не звикла. Цього року подружжя вирішило облаштувати теплицю. Її власноруч виготовив Валерій.

«У нас є тракторець. Садимо, сіємо салат, редиску, огірки. Помідорів дуже багато завжди вирощуємо. Картоплю садимо на полі. Зараз посію помідори, перці, баклажани на розсаду, а тоді буду висаджувати. І кілька огірочків посаджу», – говорить Ніна.

Окрім городу, багато років подружжя займається бджолами. Раніше на території будинку стояло 11 вуликів, але з часом їх кількість зменшилася. Нині залишилося лише два. Та й цього вистачає, щоб мати власний мед. Садять усе здебільшого для себе, але і для великої родини, яка часто приїжджає в гості, також вистачає.

«У нас троє дітей, четверо внуків. Вони приїжджають, ми возимо їм. Завжди допомагаємо своїм дітям», – додає Ніна.Читати ще: Каже, що змушують покинути дачу: волиняни завели кіз, а страждає сусідка

Подружжя пригадує: два роки тому будинок, який вони зводили власними силами, згорів ущент. Поступово волиняни відбудувалися. Як кажуть, пережили багато, тож вирішили, що зможуть відбудувати дім. Окрім господарства, пишаються і своїми дітьми. Один із їхніх синів уже четвертий рік боронить Україну на фронті.

Про життя в місті подружжя навіть не думає. За десятки років вони настільки звикли до тиші, природи та власної землі, що іншого життя вже й не уявляють.

«Там у місті дуже тяжко, особливо як ті прильоти, не знаєш, куди бігти, що хапати. Тут спокійніше. Вийшов на двір. Маєш собачку, котика. Сусіди добрі. Марійка завжди принесе молочка, сироватки, сиру. Володимир допоможе за потреби, а Валерій – йому. Все добре. Ми ніколи тут ні з ким не сварилися. Усі дружні», – зазначає Ніна.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---