Намагаюся тримати себе в стані закоханості: Іздрик на «Бандерштаті» проповідував під дощем

Любов, очікування смерті як «останньої дєвушки» та «срачі» в соцмережах: на гутірковій сцені 2 серпня «Бандерштату» виступив Юрій Іздрик.

Автор читав вірші з нового видання збірки «Ліниві і ніжні», які ще не були опубліковані. Для того, щоб писати вірші про кохання, зі слів Іздрика, він намагається постійно тримати себе у стані закоханості.

«Любов, як відомо, триває три роки – така гостра клінічна стадія. Загалом цілий цикл з остаточним попускаловом тягнеться п’ять років. У мене теж любов іде п’ятирічними циклами», - розповів Іздрик, зачитавши декілька віршів.

Я кажу їй:

я люблю тебе!

а вона мені каже:

дякую!

..ми із нею давно уже мутимо

але толку нема ніякого

бо вона у нас типу менеджер

в неї там типу плани кар'єрні

вдень і*ошить вона безперервно

лиш на ніч доповзає під двері..Його передостання любов була музикою – електронною, музикою діджеїв, дабстепу. Він купив собі синтезатор, навчився на ньому грати, що є аналогом стосунків.

«Цього року жива людина, холера, зуміла перебити мені ту музику», - зізнався письменник та прочитав декілька віршів про кохання:

Ну бо що тобі камлання

із сусідньої нори?

ну бо що тобі кохання

як не ти у нім гориш?

ні про що тобі наука –

все дорівнює нулю

ти поводишся як сука

тільки я тебе люблю

Вічними темами поезії є любов і смерть, тож автор зі здивуванням з’ясував, що його поезії також пів на пів присвячені любові й смерті.

«Моє ставлення до смерті трохи відрізняється від того, як до цього ставиться більшість. Я чекаю смерті з інтригою і радістю й сподіваюся, що ця дєвушка буде останньою і позбавить мене від цієї всієї фігні. Відповідно, вірші про смерть дуже нагадують вірші про любов», - розповів поет.

На моїх знаменах чисто –

ані знаків ані слів

замість слів у мене числа

замість чисел в мене спів

я люблю прикольні ритми

повні пауз і синкоп

вибираю з-поміж битв я

тільки репчик і хіп-хоп

вибираю з-поміж бритв я

голу шаблю стильну сталь

тож проста моя молитва

і легка моя печаль

поміж видихом і вдихом

знаю вхід в таємний сад

проберусь туди потиху

і не ве́рнуся назадНе завадив поетичній гутірці і раптовий дощ: Іздрик закликав бандерштатівців ховатися від крапель під деревом. Так, мовляв, під час грози усі помруть швидко і разом.

Авто зізнався, що написання віршів він перетворив у щоденне заняття, гру в комбінування літер. Однак саме компонування магічного кристалу, яким є вірш, відбувається, коли чує фразу, ритмічний паттерн, що тримає у собі, на це починає нашаровувати та накладати слова, відкидаючи зайві та лишаючи вдалі.Юрій Іздрик розповів, що прожив три життя: перше життя за совдепії, згодом самостійне життя у самостійній Україні з алкоголем та журналом «Четвер», і тільки після 50 років розпочалося третє життя, коли він припинив бухати і вийшов на пенсію. Він позбавлений сентиментів за минулим, юністю.

«Мої ровесники слухають ту музику, яку ми слухали в нашій юності, хард-рок, Led Zeppelin, Pink Floyd, а я присів на електроніку і мене просто глючить від звуку рокової музики. Отстой повний, тому що електроніка рулить, дабстеп набагато крутіший, ніж хард-рок», - говорить поет.

Він розповів, що з віком виникає бажання та потреба проповідувати, але під дощем не проповідував навіть Христос. Однак публіка просила не зупиняти гутірку через погодні умови. Відтак, поет спробував розганяти хмари книгою. Зрештою, дощ насправді ущух.

У кожну поетичну збірку він включає один текст, що писався як текст для музичної композиції. Зокрема, вірш про Лєну він читає на кожному виступі, про своє «перше кохання у третьому житті».

Іздрик зізнався, що іноді його «пробиває на соціалку, начитавшись срачів у фейсбуці».

«Почитаєш, думаєш: які ж ви всі уроди, і напишеш», - розповів він.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---