«Нас усе влаштовує»: в Олиці переселенці побоюються, що після ремонту втратять житло
За рішенням Олицької міської ради, понад два мільйони гривень потрібно, щоб відремонтувати приміщення, де живуть вимушено переселені люди. Переселенці, своєю чергою, не вірять у це й наголошують, що нікуди не виїдуть.
Люди, які тікали від війни у 2022 році, знайшли прихисток в старому приміщенні Олицької лікарні. За ці роки обжилися, дітей прилаштували в садочок і школу. Після перевірки приміщення міська рада винесла рішення про тимчасове призупинення діяльності об’єкта з метою створення безпечних і належних умов для проживання ВПО, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Ми виїжджати звідси не хочемо. Ми тут сядемо і будемо сидіти. Нікуди ми не поїдемо звідси. Нас зібралися виселяти. Сказали, що тут непридатні умови для життя. Які це умови? Все нормально. От пройдіться по кімнатах. Вони приїжджали, але ми не знаємо, хто саме приїжджав. Пішли до сараїв фотографувати. Навіщо? Там ніхто не проживає. По кімнатах ніхто не пішов, а пішли відразу в сарай», – каже переселенка з Краматорська Валентина Вікторівна.
«Я їздив до сина. Приїхав, а тут така новина. Син у Дідичах на кладовищі. Я сюди й переїхав до сина», – каже переселенець з Луганська Анатолій Андрійович.
Люди наголошують, що готові зробити все своїми руками, аби їх тільки не змушували залишати вже обжите приміщення.
«Котла, звісно, ми не зробимо. Обласна рада допомогла би. Наче міська рада нам допоможе. Треба, щоб і обласна рада якось допомогла», – зазначає Валентина Вікторівна.
«Ми знаємо, що сюди нас назад уже не заселять, бо коштів на ремонт немає. Ця будівля буде стояти довго. Ніхто не хоче виділяти на ремонт кошти», – додає переселенка Олена.
Люди побоюються: якщо вони покинуть це приміщення, то жодного ремонту не буде й назад їх ніхто сюди не поселить.
«Якщо закриють, то все. Потім ніхто сюди вже нікого не пустить. Ми звідси не поїдемо. Мені буде 68 років. Куди мені їхати? Сина на війну забрали. Куди мені їхати? Усі діти розкидані по всій Україні», – нарікає Валентина Вікторівна.
Люди, які втратили все, що мали, уже готові миритися з будь-якими умовами. Для них залишити обжитий куточок – тяжкий досвід, до якого вони не готові.
«Торік ми тут усе білили. Чисто було. А цього року руки опустилися, вже нічого не хочеться робити. Якби котел відремонтували, тоді ми вже щось робили би тут, винесли дрова, навели лад», – провадить Валентина Вікторівна.Читати ще: На Волині правоохоронці розслідують будівництво житла для переселенців
У міськраді про ситуацію знають. Як переконують, зробили все можливе, аби прийняти в перші дні великої війни людей та зробити для них комфортні умови.
«На сьогодні там проживає близько 20 людей, а спочатку було 100-120. Розуміємо, що умови, які ми покращили, за цей період трошки погіршилися. Є неналежні умови через сантехніку, електропостачання, твердопаливні котли. Ми не хочемо виселяти людей. Ми хочемо людям допомогти, зробити належні умови. Для цього мусимо тимчасово, на час ремонту, їх переселити», – розповідає Олицький міський голова Олександр Прендецький.
Місця для тимчасового проживання на період ремонту є, кошти нібито також. А розпочати роботи в приміщенні з людьми не мають права, оскільки це заборонено нормами безпеки.
«У нас є припис Уповноваженого з прав людини, де чітко зазначено, що умови в цьому приміщенні неналежні і ми мусимо їх покращити. Ми маємо виконувати наші зобов’язання. Я не готовий брати на себе відповідальність, коли в приміщенні будуть робити електрику, а поруч бігатимуть дітки», – наголошує Олександр Прендецький.
Зі слів міського голови, громада зі своїми ресурсами спроможна відремонтувати приміщення за два місяці. І розпочати це потрібно якнайшвидше, до холодів.
«Люди, які там проживають, – це вже наші місцеві жителі. Вони хочуть проживати саме в Олиці. Зрозуміло, що люди остерігаються. Отака ситуація», – додає Олександр Прендецький.
Як ситуація буде розвиватися далі? І чи врешті люди погодяться звільнити приміщення на час ремонту? Поки що невідомо.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Люди, які тікали від війни у 2022 році, знайшли прихисток в старому приміщенні Олицької лікарні. За ці роки обжилися, дітей прилаштували в садочок і школу. Після перевірки приміщення міська рада винесла рішення про тимчасове призупинення діяльності об’єкта з метою створення безпечних і належних умов для проживання ВПО, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Ми виїжджати звідси не хочемо. Ми тут сядемо і будемо сидіти. Нікуди ми не поїдемо звідси. Нас зібралися виселяти. Сказали, що тут непридатні умови для життя. Які це умови? Все нормально. От пройдіться по кімнатах. Вони приїжджали, але ми не знаємо, хто саме приїжджав. Пішли до сараїв фотографувати. Навіщо? Там ніхто не проживає. По кімнатах ніхто не пішов, а пішли відразу в сарай», – каже переселенка з Краматорська Валентина Вікторівна.
«Я їздив до сина. Приїхав, а тут така новина. Син у Дідичах на кладовищі. Я сюди й переїхав до сина», – каже переселенець з Луганська Анатолій Андрійович.
Люди наголошують, що готові зробити все своїми руками, аби їх тільки не змушували залишати вже обжите приміщення.
«Котла, звісно, ми не зробимо. Обласна рада допомогла би. Наче міська рада нам допоможе. Треба, щоб і обласна рада якось допомогла», – зазначає Валентина Вікторівна.
«Ми знаємо, що сюди нас назад уже не заселять, бо коштів на ремонт немає. Ця будівля буде стояти довго. Ніхто не хоче виділяти на ремонт кошти», – додає переселенка Олена.
Люди побоюються: якщо вони покинуть це приміщення, то жодного ремонту не буде й назад їх ніхто сюди не поселить.
«Якщо закриють, то все. Потім ніхто сюди вже нікого не пустить. Ми звідси не поїдемо. Мені буде 68 років. Куди мені їхати? Сина на війну забрали. Куди мені їхати? Усі діти розкидані по всій Україні», – нарікає Валентина Вікторівна.
Люди, які втратили все, що мали, уже готові миритися з будь-якими умовами. Для них залишити обжитий куточок – тяжкий досвід, до якого вони не готові.
«Торік ми тут усе білили. Чисто було. А цього року руки опустилися, вже нічого не хочеться робити. Якби котел відремонтували, тоді ми вже щось робили би тут, винесли дрова, навели лад», – провадить Валентина Вікторівна.Читати ще: На Волині правоохоронці розслідують будівництво житла для переселенців
У міськраді про ситуацію знають. Як переконують, зробили все можливе, аби прийняти в перші дні великої війни людей та зробити для них комфортні умови.
«На сьогодні там проживає близько 20 людей, а спочатку було 100-120. Розуміємо, що умови, які ми покращили, за цей період трошки погіршилися. Є неналежні умови через сантехніку, електропостачання, твердопаливні котли. Ми не хочемо виселяти людей. Ми хочемо людям допомогти, зробити належні умови. Для цього мусимо тимчасово, на час ремонту, їх переселити», – розповідає Олицький міський голова Олександр Прендецький.
Місця для тимчасового проживання на період ремонту є, кошти нібито також. А розпочати роботи в приміщенні з людьми не мають права, оскільки це заборонено нормами безпеки.
«У нас є припис Уповноваженого з прав людини, де чітко зазначено, що умови в цьому приміщенні неналежні і ми мусимо їх покращити. Ми маємо виконувати наші зобов’язання. Я не готовий брати на себе відповідальність, коли в приміщенні будуть робити електрику, а поруч бігатимуть дітки», – наголошує Олександр Прендецький.
Зі слів міського голови, громада зі своїми ресурсами спроможна відремонтувати приміщення за два місяці. І розпочати це потрібно якнайшвидше, до холодів.
«Люди, які там проживають, – це вже наші місцеві жителі. Вони хочуть проживати саме в Олиці. Зрозуміло, що люди остерігаються. Отака ситуація», – додає Олександр Прендецький.
Як ситуація буде розвиватися далі? І чи врешті люди погодяться звільнити приміщення на час ремонту? Поки що невідомо.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.