«Наша автентичність – у сільському побуті»: в Музеї Корсаків показують «Любість» Павла Мазая

«Через поле є мій світ. Кожного дня я маю страх втратити туди дорогу». У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку відкрили виставку «Любість» Павла Мазая. Ця експозиція містить роботи автора з різних циклів, як-от «Земля Мирона», «Дім, в якому мене нема», Ovum та «Метрика». Кураторка виставки – дизайнерка, креативна директорка бренду Kachorovska Аліна Очеретяна (Качоровська).

Павло Мазай – фотограф із Києва, який заради мистецтва покинув роботу на митниці. Автор працює за містом, переважно в родинному селі на Чернігівщині.

«Любість» – рідковживане українське слово, означає те ж саме, що й «любов». Те ж, та не зовсім. Є саме в «любості» якийсь додатковий вимір, всеосяжність, щирість, автентичність і драматургія, якої Павло Мазай завжди прагне. Драматургія і автентичність – його улюблені слова, і певним підсумком цієї любості стала автопортретна безмеж Мазая, який, наче деміург, знов і знов творить небо й землю, пропускаючи увесь цей шалений Всесвіт через себе.

В своїх роботах він завжди сам один в оточенні, в епіцентрі стихій, він тут і яйце, і жито, і вогонь, і вода, і коріння, і зорана земля, і коса на камінь. Треба мати не тільки невтамовану мистецьку жагу, а й певне творче нахабство, щоб замкнути цей кругообіг вічного творіння на собі…

Життя попри все надихає Павла кожен день, він весь час в процесі, в пошуках, їде і працює, і завжди – за містом. Бо в місті – мури, вони не надихають. В місті він друкує роботи і проводить виставки. Мазай працює серіями, які іноді народжуються з того, що зненацька впало в око і миттєво перетворилось на задум, тему, ідею. Іноді може розгойдуватись довго, поки не зійдуться кінці з кінцями. Ретельність і спонтанність – це його коники. Власне Павло цінує фотографію ще й за те, «що вона німа», що «з нею не треба слів. Вона промовляє інакше, і до кожного по-своєму», – так охарактеризувала «Любість» Павла Мазая культурна оглядачка Юлія П’ятецька.

Читати ще: «Українська фотографія – це не про мистецтво, це про боротьбу». Лучанам розповіли, чому фотографія не має бути красивою

Як розповів Волинським Новинам митець, задум співпраці з Музеєм Корсаків виник ще до пандемії коронавірусу. Павло Мазай був тоді в Луцьку, де й познайомився з керівною партнеркою Лесею Корсак. За його словами, він був вражений масштабом музею.

«Тоді в мене була серія робіт, яку я до сих пір не показав. Я її відклав як свій козир. Я її обов’язково покажу. Вона просто чекає свого часу. Як казав мій добрий друг-художник, гарна робота має вилежатися… Близько року тому працівник Музею Корсаків написав мені: «Павло, приїжджайте до Луцька. Давайте продовжимо наш діалог, щоб відкрити вашу виставку». І в серпні 2024 року ми з Аліною Очеретян приїхали до Луцька, підбирали зал. І коли я побачив цей простір, я в нього закохався. Це немов виклик собі. Тут ідеться навіть не про формат робіт, які мають бути великими. Виклик – заповнити простір собою, але водночас не перевантажити роботами зал, бо ж 50% робіт – це автопортрети.

І от ми почали думати, що взяти за фундамент виставки. Це збірна серія «Земля Мирона». Це також про любов. Любов до землі. Зараз дуже модно говорити про автентичність. Так от, наша автентичність, як на мене, – в сільському побуті. Я їжджу до родичів. Я працюю в селі. Я не працюю з камерою в місті… Ще з дитинства, коли я приїжджаю в село, то відчуваю цю любов. Любість. Звісно, з драматургією. Я впевнений, що без драматургії немає мистецтва», – прокоментував Павло Мазай.Читати ще: «Не тільки ми страждаємо в цьому світі». У Луцьку виставили найкращі документальні фото з усього світу

Леся Корсак зазначила, що автору не подобається визначення фотограф, тому що йому здається, що він більше, ніж просто фотограф: «А від визначення фотохудожник його нудить. То, можливо, будемо говорити фотодраматург? Тому що драматургія справді присутня. Кожна робота – це немов окрема розповідь, фрагмент фільму, якоїсь історії. І це чудово. Водночас роботи дуже мінімалістичні. Вони провокують думати, переживати. У кожного – власні асоціації. Хоч більшість робіт – це автопортрети, думаю, кожен знайде тут себе».Кураторка виставки Аліна Очеретяна пригадала, що робота над підготовкою експозиції тривала досить довго, оскільки попередньо вона з Павлом не працювали в таких масштабних просторах.

«Спершу було трішки лячно, але поступово пазли почали складатися. Ми відштовхнулися від серії «Земля Мирона», яку презентували рік тому. Також я активно почала казати Павлу, як мені подобається його колір. І тут колір повертається. І ось це поєднання кольору, чорно-білого та драматургії тішить. Ми вирішили додати ще полотно з птахами. Також можна переглянути фільм», – сказала Аліна Очеретяна.Відзначимо, що оглянути виставку «Любість» у Музеї Корсаків можна буде протягом літа.

Ольга ШЕРШЕНЬ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---