«Не уявляла, як жити в окупації», – педіатр з Донеччини, яка нині живе та працює в Луцьку

Педіатр Тетяна Неклюдова до Луцька приїхала торік у квітні зі Слов'янська Донецької області. У рідному місті працювала медичною директоркою обласної дитячої лікарні.

Про власний досвід втечі від окупації жінка розповіла Суспільному.

Тетяна каже, що коли сусіднє місто Ізюм опинилося під окупацією, вирішила, що потрібно виїжджати. Розповідає: люди в паніці втікали, куди очі дивилися, навіть у піжамах в потяги сідали, аби лише не залишитися під обстрілами та в окупації.

«Страшнішого за окупацію нічого немає, ніхто так жити не захоче. Ну, я не знаю, як ніхто, але для себе я точно знаю, що не змогла б. Ми ж українці, це наша держава, а тут прийдуть чужі люди і як, ми їм служити маємо?» – міркує лікарка.Пригадує, коли приїхала до Луцька, то одна жінка відмовила їй в оренді житла, дізнавшись, що вона переселенка з Донеччини, а тоді зустріла іншу, яка надала безплатне житло, де мешкає й донині.

Читати ще: «Обстріли змусили переїхати»: отоларинголог із Запоріжжя працює на Волині

Тетяна Неклюдова каже, що найважче на новому місці було повністю перейти на українську мову, проте коли почалися перші бомбардування Києва, Харкова, то перша думка була – ніколи більше російською не розмовляти.

А якось, каже, в Луцьку на дверях магазину за склом побачила плакат: «Шановні російськомовні, коли ви пробуєте говорити українською – ви не смішні, а милі».

«Я це прочитала і мене так це вразило, що відтоді намагаюся розмовляти українською», – усміхається переселенка.

Жінка каже, що щодня думає про перемогу й чекає дня, коли зможе повернутися додому.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---