Відмовляючи женихам, незабаром на Волині замість гарбуза підноситимуть кавуна?

Ця солодка історія розпочалася, коли Василь Юхимук відмовився засаджувати весь город картоплею. Скільки її там треба для сім’ї – латочку! Приголомшена таким рішенням чоловіка, дружина Зоя Семенівна розповіла про свою проблему найкращій подрузі Галині Шуляр, з якою багато років працювали разом у дитячому садку, і нині – нерозлийвода, тож жінки вирішили посадити на городі звичайні волинські гарбузи. Про це йдеться у матеріалі газети Волинські Новини №39 (87) від 5 жовтня 2017 року.

– Та одного дня ми з Зоєю купували насіння в супермаркеті й натрапили на пакетики з кавунами «Вогник», – розповідає Галина Йосипівна. – Ідея взятися за вирощування солодкої ягоди спала на думку обом разом. Коли ж прочитали, що цей сорт кавунів ранній, усі сумніви вщент розвіялися. А тут ще й сестра вислала мені з Херсонської області насіння кавунів та динь.

Тож коли настала пора висаджувати в полі традиційні для Волині гарбузи, у жінок вже було пророщене насіння баштанних культур. Як з’ясувалося, особливого обробітку вони не потребували. Господині вгадали і з ґрунтом, додаючи під нові культури лише курячий послід та попіл. Кавуни й дині проросли і пустили стебло. Боячись злодіїв (на жаль, такі любителі легкої наживи ще не перевелися в Старій Вижівці), не особливо й виполювали грядки, щоб приховати свій смугастий скарб. І склалося так, що тривалий час жінки не навідувалися на поле.

– А коли прийшли сапати, то були ошелешені: та частина, де росли баштанні, була встелена кавунами та солодкими динями, – згадує Зоя Семенівна. – Вони лежали великі та дорідні, наче поросята в загороді. Тож цьогоріч уже в липні наші діти та онуки смакували солодкими ягодами досхочу, не озираючись на базарну ціну, що вражала. Домашні баштанні у нас виросли без жодного грама мінеральних добрив, в екологічно чистих умовах, не потребуючи якихось великих затрат. Найбільші кавуни важили 7-6,5 кілограма, дині – 3 кілограми. Їх зібрали чимало, тож сезон солодкої ягоди триватиме ще довго.

– Тепер добре знаємо, який кавун стиглий, а який ні, – розкриває маленький секрет Галина Йосипівна. – Як вусик біля хвостика закрутиться – такого кавуна можна зривати. У стиглого і бочок має пожовтіти. Якщо цього не помічаєте – не поспішайте нести до столу солодку ягоду.

Зважаючи на такий сміливий та вдалий творчий експеримент, як називають його Зоя Юхимук та Галина Шуляр, чоловік Зої Семенівни Василь пообіцяв наступного року виділити подругам ще більшу площу під баштанні. До речі, вони не єдині, хто в Старій Вижівці уподобав ці теплолюбові південні культури. Їх вирощують і Ольга Таксюк, і Марія Семенюк, і Галина Савчук, і ще багато інших господинь. Тож, мабуть, незабаром у нашому краї, відмовляючи женихам під час сватання, дівчата підноситимуть не гарбузи, як ведеться здавна, а кавуни, щоб хоч якось підсолодити гіркоту розчарування.

Наталія ЛЕГКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---