Під аплодисменти провели в останню дорогу легендарного волинянина Ростислава Кушнірука

Поблизу Луцька попрощались із заслуженим працівником культури України, педагогом, хормейстром, композитором, засновником хорової капели «Посвіт» луцького міського Палацу культури Ростиславом Кушніруком, який відійшов у вічність на 96-му році життя.

Парастас і похорон очолив настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці в с. Княгининок Луцького районного деканату протоієрей Михайло Бучак. У проповіді душпастир наголосив, що новоспочилого до Божого дому ще малим привів тато і тут він сформувався як християнин. У 1990 році посприяв, щоб ця церква була українською, інформує Волинська єпархія ПЦУ.

Кушнірук Ростислав Григорович народився 27 червня 1930 року в селі Кам’янка (колишня назва – Німецьке) Луцького району в заможній родині. З дитинства батьки виховували у ньому любов до праці та освіти. Батько Григорій Дем'янович був ініціатором спорудження православної церкви в селі, згодом мав там послух чтеця. Часто брав із собою сина, щоб той навчився церковної грамоти. Згодом Ростислав співав тут у хорі.

На початку Другої світової війни родину вивезли до Сибіру. Ще юнаком навчився там ковальського ремесла, працював на лісовозі. Але любов до музики не залишала його. Самотужки опанував нотну грамоту, навчився гри на акордеоні, баяні та інших музичних інструментах. Був організатором художньої самодіяльності. Колективи, з якими працював, співали українською мовою.

Читати ще: «Боляче, що гинуть наші воїни»: розповідь волинянина, якого у Другу світову війну з родиною депортували в Сибір

Після повернення на Батьківщину 1959 року влаштувався на автобусному підприємстві обласного центру. Потім навчався в Луцькому державному музичному училищі, яке закінчив із відзнакою. Потому викладав в училищі та водночас працював у Рівному. Ще під час навчання створив хоровий колектив та назавжди пов’язав життя з аматорським співочим мистецтвом.

Р. Г. Кушнірук – засновник і багаторічний незмінний керівник відомої хорової капели «Посвіт», що має у репертуарі низку пісень, присвячених січовим стрільцям та українським повстанцям. У 1989 році, вперше за багато літ на Волині на повний голос зазвучали «Ще не вмерла України», «Ой у лузі червона калина», «Не пора, не пора» та інші твори, які утверджують національну гідність і пам’ять народу. Відомий диригент також організував немало інших співочих колективів у краї.

Ростислав Григорович – активний учасник громадсько-політичного життя на Волині, зокрема, обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта», Народного руху України. Автор багатьох пісенних збірок. Удостоєний звання лауреата обласних премій, мав чимало інших нагород.

Проводжали відомого українця до місця спочину під аплодисменти (як це узвичаєно на похоронах митців). Поховали померлого в селі Княгининок, де він проживав.

Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття родині. Царство Небесне і світла пам'ять покійному.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---