Поезія про кохання, втрату та надію: Сергій Жадан провів «Теплі читання» у Луцькому замку. Фото

Останній день весни у Луцьку проводжали «Теплими читаннями в замку» із Сергієм Жаданом. Вечір увійшов до низки заходів сезону «Літо в Луцькому замку». Незважаючи на дощову погоду, на території зібралися сотні лучан та гостей міста, аби послухати твори про кохання, втрату, надію, Бога та віру, які допомагають переосмислити важкі події. Організатори заходу – SIVAK Agency.

Сергій Жадан – письменник, перекладач, військовослужбовець бригади НГУ «Хартія», один із найкращих українських сучасників літератури, а його тексти – відбиток нашого сьогодення. Автор родом з Луганщини, на час навчання переїхав у Харків, де проживає і творить до сьогодні.

У неділю, 31 травня, територія Луцького замку перетворилася на справжній поетичний простір душевних віршів Жадана. Не завадила і дощова погода – гості дістали парасольки та продовжили насолоджуватися вечором.Вже традиційно, жоден захід не відбувається без підтримки збройних сил – під час події також тривав збір коштів на підтримку 13-ї бригади НГУ «Хартія».

Перед початком концерту усі охочі мали змогу придбати книги Сергія Жадана та одразу отримати автограф автора. Після цього митець вийшов на сцену та привітався з прихильниками.«Добрий вечір, друзі. Я вам дуже вдячний, що ви прийшли незважаючи на погоду, для нас це був певний виклик, адже ми анонсували, що це буде «теплий» вечір, але зараз будемо гріти вас теплом своїх сердець. Для мене справді приємно сюди повернутись, дуже люблю ваше місто, замок, і люблю тут виступати. Останнім часом таких можливостей не було, а можливостей читати вірші на велику прекрасну публіку – ще менше, тому це така приємна ностальгія, згадати хороших людей, почитати нові й старі вірші та познайомитися з тими, хто прийшов вперше», – привітався Сергій Жадан.

Читати ще: Жарти, драйв, освідчення та збір на «Хартію»: концерт «Жадан і Собаки» у Луцьку. ФоторепортажРозпочався поетичний вечір з вірша «Перекажеш іншим своїми словами». Далі автор зачитав вірш «Все як було» і зазначив, що зі сцени звучатимуть і старі, і нові твори, які ще ніде не зачитувалися.

«Сьогодні я буду читати вірші, які раніше читав доволі часто, так само і ті, які майже ніколи не читав, тому хочеться їх зачитати, бо я сам скучив за читанням вголос, буду вдячний за вашу увагу та налаштованість їх сприймати», – сказав Сергій Жадан.Наступний вірш був написаний у липні 2022 року і став одним із списку «переломної» другої частини збірки «Скрипниківка».

«Дуже добре памʼятаю цей момент, на той час, десь з 21 року я писав нову книгу віршів – «Скрипниківка». 24 лютого 2022 року це все зламалося і, відповідно, зламалася мова. Я зрозумів, що не можу писати, я й читати нічого не можу. Мабуть, багато хто відчував це – певне заціпеніння, коли всередині є багато чого сказати, висловити, а ти не можеш підібрати правильно інтонацію, щоб звучати переконливо і гідно. І все це змінилося десь влітку, тоді я знову почав писати вірші, дописав цю книжку, вона умовно розламана навпіл, бо друга частина була дописана після початку великої війни. Один із перших віршів – «І щось обовʼязково дається взамін…», – анонсував наступний твір автор.Далі зі сцени пролунали вірші про любов, які ідеально вписалися у дощову погоду та атмосферу холодної весни, зокрема: «Голос її схожий був на траву», «Стільки дощу не вмістить жодна весна», «Ловити її, мов рибу», «Торкатись так, як торкаються книг» та інші.

«Перед приїздом я відбирав вірші і знайшов один дуже старий твір, і я його тут точно читав. Насправді я багато разів виступав у Луцьку, памʼятаю перші приїзди і з літературними виступами, і з «Собаками», коли ми грали на майдані. Був кінець нульових років і ми робили фестиваль «Останньої барикади», приїхали з вашим земляком Юрком Покальчуком та Олександром Ірванцем, сиділи розмовляли, Юрко почав розповідати про своє дитинство, молодість, про те, як він тут виростав, про старе місто. Це була така щемка, пронизлива історія і було приємно бачити, як йому добре вдома. Але зараз не про це, наступний вірш – «І жінка з чорним, як земля, волоссям…», – сказав Сергій Жадан.Опісля віршів про любов, письменник розповів про свою перекладацьку діяльність, та згадав про вірш, який написаний про одного з іноземних авторів.

«От я згадав про Юрка і пригадалися поети, яких я люблю і так чи інакше співісную з ними все своє життя. Є поети, яких я люблю перекладати, зараз вийшла збірка віршів Пауля Целана (австрійський поет XX століття, – ред.), я їх збирав, дуже довго перекладав і для мене це надзвичайно важлива книжка, це голос Целана, який дуже багато чого, як на мене, про нас сьогодні пояснює. А ще поет, якого я теж дуже люблю, з ним у мене давні стосунки – Бальторт Брехт, це класик німецької драматургії та поезії зокрема. І у мене з ним така історія – перед початком повномасштабної війни взимку ми в Харкові готували його постановку, я зробив новий переклад, трішки осучаснив, ми готували премʼєру, і ось велика війна, все відмінилося, а декорації залишилися стояти. Взагалі для мене Харків на початку повномасштабної – це театри, в яких залишилися декорації. Так ось Брехт – це важливий голос німецької поезії між Першою і Другою світовою війною, один з моїх віршів так і називається – «Брехт», – представив наступний твір автор.У перервах між віршами Сергій Жадан розповідав різні історії, комунікував з публікою та жартував. Ексклюзивно для лучан автор зачитав також декілька творів з нової збірки віршів і прози, яка має вийти у вересні – «Гімни барокових війн».

Ще один значимий та вже історичний вірш – про Костянтинівський залізничний вокзал, який у 2024 році знищила ворожа армія.

«Це особлива історія, бо коли з 2014 року почали їздити волонтери на Донеччину, Луганщину, вони постійно проїжджали або ж зупинялися саме там. Костянтинівка була останнім форпостом «Укрзалізниці», бо далі розпочиналася лінія розмежування і туди нічого не їздило. Для нас це був такий портал між простором війни і цивільного життя, ми там постійно когось зустрічали і проводжали. Це було важливе місце, яке розбили росіяни декілька років тому і зараз там відбуваються бої. Але ось текст, який залишився про Костянтинівку – «Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі…», – звернувся зі сцени Жадан.Окрім поезії гості вечора мали змогу почути оповідання з нової книги автора – короткі історії про те, що відбувається сьогодні на сході. Серед них – «Радіо» та «Дачі».

Не обійшлося і без віршів «Цілий місяць вони стояли при цій ріці…», «Вітчизна», «Чекають вечора люди, схожі на равликів…», «Бути соняшником в полях Донбасу» та «Тепер я буду твоїми очима».

«І навіть якщо ця зима буде тривати роками,

навіть якщо світ болітиме кожним вдихом –

будь його диханням і руками,

будь голосом його, будь його сміхом.

Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить,

Маєш тепер любити за тих, хто не любить,

Цієї зими навіть дерева стоять, неначе

вони теж втомилися, вони теж, як люди», – йдеться в уривку вірша.Завершив вечір теплих читань вірш «Це я, подивись, це я…».

«Друзі, я не знаю чи було тепло, але точно було поетично. Я дуже дякую за ваше терпіння, час та вашу уважність. Читати для вас – це космос, ви дуже відгукуєтесь і це надзвичайно приємно, ще раз дякую!» – попрощався Сергій Жадан та зробив памʼятну світлину з усіма глядачами.

Христина КРОТ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---