«Повертатися нікуди»: юний художник із Бахмута знайшов прихисток у Ковелі

16-річний Максим Золотарьов – випускник Ковельської художньої школи. Малюванням захоплюється з дитинства. Починав зі звичайних розмальовок, а далі серйозно взявся за справу. У квітні два роки тому він приїхав із Бахмута в Ковель рятуватися від війни.

Про життя в підвалі та вибухи хлопець зараз розповідає спокійно, йдеться в сюжеті «12 Каналу».

«Перші рази було страшно, а далі звикаєш до цього. Думаю, такого варто було очікувати. Колись щось мало статися», – каже Максим Золотарьов.

Як зазначає, тікали від окупантів якнайдалі, адже лінія фронту тоді підійшла до Бахмута. У Ковелі в хлопця нові друзі з’явилися не так швидко, але адаптуватися було неважко.

Читати ще: З дитинства у творчості: волинська художниця розмалювала сільську хату

Професійно малює Максим з десяти років. До художньої школи вступив ще в рідному місті. У Ковелі також знайшов можливість розвивати творчість. Зараз він навчається в десятому класі, але планує пов’язати життя з малюванням – стане дизайнером чи архітектором.

Максим – серед 11 випускників художньої школи. Із завершенням навчання юних художників привітав Ковельський міський голова Ігор Чайка.

«Художники – це особливі люди, вони по-іншому бачать речі. Де ми бачимо один вимір, люди мистецтва бачать кілька вимірів. Пам’ятайте, що у вас є батьки та вчителі, які вас підтримають. Й у вас є рідне місто, яке розвивається, щоб стати гарним, як ваші роботи», – звернувся до випускників Ігор Чайка.

Війна внесла корективи в те, що малюють діти, поділилася директорка художньої школи Олена Цьомик. Мрія ковельських дітей, що викладена на папері, єдина – перемога України у війні з ворогом.

«Багато патріотичних малюнків ми відправили військовим ЗСУ, на конкурси та міжнародні проєкти. Це свідчить про те, що наші діти ростуть патріотами. Їхнє дитинство сповнене історичними подіями, які запам’ятаються на все життя. Вони беруть активну участь у наближенні нашої перемоги», – зауважила директорка Ковельської дитячої художньої школи Олена Цьомик.

Читати ще: «Вони для мене як живі»: художниця з Торчина написала понад 20 біографічних портретів загиблих земляків-військових

У Максима мрія про мир пов’язана з іншою. Він має надію повернутися додому. Хоча, каже, повертатися, напевне, уже й немає куди – рідний будинок росіяни знищили.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---