Розвісив оголошення – запропонували пасти кіз за 4 тис. на місяць: як студент-переселенець шукав у Луцьку роботу

Студент з окупованого селища неподалік Херсона Дмитро Михальчевський приїхав з сім’єю до Луцька й вирішив знайти роботу. Він розмістив оголошення, написане від руки на фасаді будинку, й отримав чимало пропозицій, одна з них – пасти кіз.

Про це йдеться у сюжеті телеканалу «Аверс».

18-річний хлопець приїхав з селища міського типу Чаплинка, що за двадцять кілометрів від окупованого Криму. Нині територія, де він проживав, підконтрольна російським військам. Юнак – студент-першокурсник Херсонського економіко-правового фахового коледжу, де здобуває спеціальність фінансиста. Приїхав до Луцька з мамою та восьмирічною сестричкою. Шукає роботу, бо ж хоче допомогти забезпечити родину.

«Це була мамина ідея. Вона зробила оголошення, тому що в мене дуже поганий почерк. Ми розвісили чотири оголошення, і наступного дня люди, які тут живуть, сфотографували і розмістили у Facebook. І нам почали дзвонити і з приводу роботи, і з приводу допомоги», – розповідає Дмитро Михальчевський.Хлопця вразило розмаїття вакансій, які пропонували люди: «Пропонували різну роботу. Однією з пропозицій було пасти кіз за чотири тисячі гривень в місяць. Пропонували роботу вантажника, продавати каву. Окрім того, пропонували роботу, від якої я відмовився, тому що це вже був мережевий маркетинг, там шахрайством пахло. Там потрібно було заплатити тисячу гривень, потім 15 тисяч, щоб почати добре працювати».

Проте одна пропозиція Дмитру сподобалася – робота на складі автозапчастин. Тож уже найближчим часом піде на стажування. Мама хлопця всіляко підтримує сина. Жінка каже: змушені були виїхати, бо ж боялася, аби Дмитра не забрали до російської армії. Про окупацію їй навіть страшно думати.

«Окупація – це те саме, ніби ти живеш з нелюбимим чоловіком, він тебе не б’є, але прикував до батареї, гладить по голові і каже, що все буде добре. Там навіть дихати немає як… Я боялася за свого сина, йому 18 років, тобто він призовного віку. Я боялася, що увірвуться в наше помешкання, заберуть мого сина і змусять воювати проти наших хлопців. А за доньку… Усі ми знаємо які жахіття рашисти творили в Бучі, Ірпені, Гостомелі. Я дуже боялася за свою доньку за те, що будуть ґвалтувати», – розповідає Тетяна Михальчевська.

Варварі вісім років, дівчинка три місяці разом з мамою та братом прожили в окупованому селищі.

«Мені дуже хочеться, щоб був мир! Щоб війна закінчилася і щоб ми перемогли», – каже дівчинка.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---