Страшно повертатись додому: як багатодітна родина з Гостомеля адаптувалася в Луцьку

До повномасштабного вторгнення багатодітна родина Яблонських проживала у Гостомелі на Київщині. Після трьох тижнів окупації виїхали до Польщі, а потім повернулися у Луцьк. Тут виховують трьох дітей 15-річного Сашка з синдромом Дауна, 14-річну Марійку та 12-річного Тихона.

І хоча будинок у Гостомелі залишився, але після окупації ще дуже страшно повертатись додому, розповіла Суспільному мама Анна Яблонська. З її слів, у Луцьку родина почуває себе безпечніше.

Вагомим аргументом залишитись на Волині стало те, говорить мама, що старшому синові Сашкові знайшли навчальний заклад, де йому подобається. Хлопець з вересня 2023 року навчається у навчально-реабілітаційному центрі. Пішов до сьомого класу.

Читати ще: Родина з Маріуполя усиновила хлопчика, якого залишили у дитбудинку в Луцьку

«Мої улюблені уроки – трудове навчання, інформатика, основи здоров’я і природознавство. Маю друзів», – говорить Сашко.Анна Яблонська з сином Сашком у навчально-реабілітаційному центрі

З початку повномасштабної війни у навчально-реабілітаційний центр прийшли навчатись восьмеро дітей, розповідає директорка закладу Леся Волинець. Загалом у ньому – 265 учнів. Директорка каже: перші діти прийшли у 2014 році, це були переселенці з Луганської області.З її слів, за період повномасштабного вторгнення у заклад прибуло ще вісім дітей із сімей внутрішньо переміщених осіб. Діти вчаться в різних класах – від першого до десятого. Їх зарахували до класів відповідно до нозологій. Є діти з Херсону, Ірпеня, Запоріжжя, Донецька, Луганська та Маріуполя.Директорка навчально-реабілітаційного закладу Леся Волинець

Читати ще: «Святкували раніше 7 числа, а зараз – за новим календарем»: родина з Херсонщини вперше святкує Різдво на Волині

Леся Волинець каже: діти, які потребують особливих освітніх послуг, навчаються у невеликих класах, працюють з вчителями, корекційними педагогами, вихователями, психологами та логопедами.Сашко займається з логопедом

Анна Яблонська розповідає, що, крім занять в навчально-реабілітаційному центрі, Олександр танцює, займається футболом та тхеквондо. Менші син і донька також відвідують гуртки у Луцьку.

А сама жінка, крім домашніх клопотів, знаходить час для допомоги ЗСУ. Разом з сином вона допомагає в інклюзивній крамниці волонтерського центру «Старе місто» пакувати та складати вироби. За виручені гроші каже, купують необхідне для війська.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---