USD 25.8 25.95
  • USD 25.8 25.95
  • EUR 28.9 29.07
  • PLN 6.75 6.83

Священик поміняв Почаїв на непримітне волинське село

Коли в 2000 році протоієрей Володимир Федорович приїхав на прихід в Синове Старовижівського району, місцеві не дуже вірили, що залишиться батюшка в їхньому селі надовго. Поміняти Почаїв на нічим не примітне, окрім мальовничого озера, віддалене від районного центру або якогось ближнього містечка село – вчинок сміливий. Та минуло вже вісімнадцять років, а батюшка не тільки не зрадив своїх прихожан, а й оновив храм і ззовні, і зсередини. Хто давно не був у Хрестовоздвиженській церкві, буде радісно подивованим, як тут гарно та благодатно. Пр це йдеться у матеріалі газети Волинські Новини від 2 серпня.

«Усе це завдяки нашим людям, – розповідає протоієрей Володимир. – То сільськогосподарську продукцію з присадибних ділянок продаємо, то колядуємо – звідси й кошти, бо серйозних спонсорів у нас немає. Окрім синівців, до нашої церкви приходять віряни зі Шкробів та Соколища, але й ці сільські громади не чисельні».

Усе дитинство та юність батюшки минули в Почаївській лаврі, куди його привели мама й бабуся, яка особисто знала великого подвижника православ’я преподобного Амфілохія Почаївського. Були вони щирими вірянами, це передалося в духовний спадок отцю Володимиру. Нині він тепло згадує першу іконку, яку йому поблагословили в лаврі, першу церковну книжечку, почаївські листки, які допомагав друкувати насельникам монастиря, і, звісно ж, колядки, що їх виконував разом зі священиками, від чого душа наповнювалася такою різдвяною радістю, що словами годі передати.

«Трудився на просфорні й там, де виготовляють свічки, тобто про життя лаври знав зсередини. Тому, коли настав час обирати навчальний заклад, де хотів би навчатися, іншого варіанту, як семінарія, навіть не розглядав», – каже протоієрей Володимир Федорович.

Після її закінчення молодий священик мав їхати на служіння в Крим. Та за Божим промислом його духівник архімандрит Леонтій (Бурко), який нині є намісником Милецького Свято-Миколаївського чоловічого монастиря, поблагословив його в Синове. Це село й стало для священика другим домом. Тут він несе свій хрест служіння Богові, тут народилися його діти, тут знайшла застосування своїм здібностям та умінням його дружина, матушка Марія, якій належить практично весь дизайн у храмі і яка разом з синами є активною учасницею культурного життя села.

Подружжя Федоровичів з надзвичайним теплом та вдячністю згадує жительку Синового Надію Курчай, яка замінила далеко від батьківщини їм тата та маму.

«Вона допомогла виняньчити всіх наших чотирьох синів, приходила на допомогу в будь-якій житейській ситуації, – каже отець Володимир. – Ми дуже сумуємо за Надією Захарівною, якої більше з нами немає, і молимося за її світлу душу».

Найперше справи Божі та людські, а вже потім свої – за таким принципом живе отець Володимир. Комусь потрібно в лікарню, комусь у справах паперових в райцентр, комусь щось придбати на ринку – всі йдуть по допомогу до Федоровичів, бо знають, що не відмовлять. А якось поїхало подружжя в Ковель. Поки виконали чужі доручення, на власні справи не залишилося на сили, ні часу.

«Доведеться навідатися в місто наступного дня», – вирішили і не пошкодували, адже стільки добра подарували своїм нинішнім односельчанам.

Наталія Легка, Старовижівський район.
Загрузка...
Коментарів: 1
Анонім Показати IP 8 Вересня 2018 14:41
батюшка, матушка, синішка...Дивно якось...

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.