«Тримаємо на своїх плечах дві тисячі вагітних», – акушерка-гінекологиня з Луцька про вибір професії і війну в Придністров’ї
«Я жартую, що в мене були вагітні пацієнтки від піонерок до пенсіонерок. Я не уявляла своє життя без медицини, тому що виросла в сім’ї медиків. Це в генах», – розповідає лікарка-акушерка-гінекологиня жіночої консультації (поліклінічного відділення) Волинського обласного перинатального центру Оксана Яремчук.
Це лікарка з великим стажем роботи. Оксана Юріївна працювала також у пологовому та післяпологовому відділеннях. Свого часу жила і працювала в Бендерах (Молдова), тож війну, молдовсько-російську, пережила ще на початку 1990-х років, ідеться на Facebook-сторінці КП «Волинське обласне територіальне медичне об’єднання захисту материнства і дитинства».
«Після закінчення школи я подалася до Києва. Не добрала балів. Працювала санітаркою в лікарні в тата. За рік підтягнула свої знання і вступила в медінститут. Так склалося, що на третій курс життя закинуло мене в Молдову. Із четвертого курсу до шостого працювала медсестрою у відділенні дитячої гінекології. Там ще більше переконалася в тому, що правильно обрала свій шлях. Обрала місто Бендери (Молдова), хоч ніколи там не була раніше. Приїхала на інтернатуру. Шість років проминули як один момент. Працювала в усіх відділеннях – і в пологовому, і в патології, і в післяпологовому», – пригадує Оксана Яремчук.
Читати ще: З перинатального центру у Луцьку виписали хлопчика, який народився з гемолітичною хворобою
Лікарка ділиться спогадами про початок молдовсько-російської війни у Придністров’ї.
«19 червня (1992 року) до мене прийшли гості на день народження. Це була п’ятниця. В неділю мав бути День медика. І от у п’ятницю ввечері розпочалася війна. Досі важко це згадувати. Півтора місяця тривали воєнні дії, звичайно, не такі, як зараз. Не ракети, але автомати Калашникова, вибухи, міни… Я щоранку на календарі ставила відмітки, що пережила ніч, бо в основному активність була увечері та вночі. Незважаючи на все, ми працювали», – говорить Оксана Юріївна.Читати ще: Щоб батьки були поруч: дитяча лікарня в Луцьку отримала понад 70 крісел-ліжок від благодійників
«Усе не було часу на особисте життя. І тут у 35 років Бог подарував мені сина, а в 37 – доньку. Звичайно, після народження дітей уже було не до чергувань. Я осіла в жіночій консультації. Ми тут і психологи, і психіатри, і сімейні лікарі. Наші лікарі тримають на своїх плечах практично дві тисячі вагітних. Хтось прийде з наміром продовжувати вагітність, хтось сумнівається. Разом поплачемо, поговоримо. Все-таки багато життів врятовано, бо не все одно на долю жінки, на долю тієї ненародженої дитини, бо дуже любиш свою роботу», – акцентує лікарка.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Це лікарка з великим стажем роботи. Оксана Юріївна працювала також у пологовому та післяпологовому відділеннях. Свого часу жила і працювала в Бендерах (Молдова), тож війну, молдовсько-російську, пережила ще на початку 1990-х років, ідеться на Facebook-сторінці КП «Волинське обласне територіальне медичне об’єднання захисту материнства і дитинства».
«Після закінчення школи я подалася до Києва. Не добрала балів. Працювала санітаркою в лікарні в тата. За рік підтягнула свої знання і вступила в медінститут. Так склалося, що на третій курс життя закинуло мене в Молдову. Із четвертого курсу до шостого працювала медсестрою у відділенні дитячої гінекології. Там ще більше переконалася в тому, що правильно обрала свій шлях. Обрала місто Бендери (Молдова), хоч ніколи там не була раніше. Приїхала на інтернатуру. Шість років проминули як один момент. Працювала в усіх відділеннях – і в пологовому, і в патології, і в післяпологовому», – пригадує Оксана Яремчук.
Читати ще: З перинатального центру у Луцьку виписали хлопчика, який народився з гемолітичною хворобою
Лікарка ділиться спогадами про початок молдовсько-російської війни у Придністров’ї.
«19 червня (1992 року) до мене прийшли гості на день народження. Це була п’ятниця. В неділю мав бути День медика. І от у п’ятницю ввечері розпочалася війна. Досі важко це згадувати. Півтора місяця тривали воєнні дії, звичайно, не такі, як зараз. Не ракети, але автомати Калашникова, вибухи, міни… Я щоранку на календарі ставила відмітки, що пережила ніч, бо в основному активність була увечері та вночі. Незважаючи на все, ми працювали», – говорить Оксана Юріївна.Читати ще: Щоб батьки були поруч: дитяча лікарня в Луцьку отримала понад 70 крісел-ліжок від благодійників
«Усе не було часу на особисте життя. І тут у 35 років Бог подарував мені сина, а в 37 – доньку. Звичайно, після народження дітей уже було не до чергувань. Я осіла в жіночій консультації. Ми тут і психологи, і психіатри, і сімейні лікарі. Наші лікарі тримають на своїх плечах практично дві тисячі вагітних. Хтось прийде з наміром продовжувати вагітність, хтось сумнівається. Разом поплачемо, поговоримо. Все-таки багато життів врятовано, бо не все одно на долю жінки, на долю тієї ненародженої дитини, бо дуже любиш свою роботу», – акцентує лікарка.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
«Частіше дивіться на зорі»: у Луцьку презентували новий роман письменниці Олесі Максимець
Сьогодні 09:02
Сьогодні 09:02
«Тримаємо на своїх плечах дві тисячі вагітних», – акушерка-гінекологиня з Луцька про вибір професії і війну в Придністров’ї
Сьогодні 08:12
Сьогодні 08:12
На Волині податківці виявили підприємство, яке не сплатило до бюджету 33,2 млн податків
Сьогодні 06:45
Сьогодні 06:45
Який тип білка найкращий для схуднення
Сьогодні 06:20
Сьогодні 06:20
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.