У Ковелі попрощались із Захисником Валерієм Антонюком
Сьогодні Ковельська громада провела в останню земну дорогу воїна Валерія Антонюка – захисника, патріота та Героя, який понад півтора року вважався зниклим безвісти.
Друзі, рідні пам’ятатимуть Валерія добрим, товариським, щирим, життєрадісним і працьовитим, розповідають у громаді.
«Валерій народився 17 січня 1974 року в Ковелі. Після закінчення школи № 1 здобув фах слюсаря-ремонтника у ПТУ № 7, згодом навчався у Здолбунівському ПТУ № 2.
Після строкової служби понад двадцять років працював старшим черговим стрілочного поста в локомотивному депо Ковеля.
Батьки були найбільшою цінністю для Валерія. Він зростав у родині, де завжди панували любов і взаємна повага. Тато – Євген Володимирович – був прикладом справжнього чоловіка, який дбав і оберігав свою дружину, ніколи не забував дарувати їй квіти.
Коли батька не стало, Валерій став опорою для найріднішої людини – Галини Яківни. Він завжди дбав про неньку, підтримував і допомагав у повсякденному житті. Турботливий і уважний син не забував тішити маму квітами. Гарні стосунки зберігав й зі своєю колишньою дружиною Анжелою.
4 липня 2024 року Валерія мобілізували до лав Збройних сил України. І навіть того дня він знайшов можливість завезти мамі букет. Пройшовши навчання на Закарпатті та в Польщі, воїн ніс службу в 157-й окремій механізованій бригаді.
3 жовтня 2024 року Валерій подзвонив Галині Яківні, розповів, що вранці його та побратимів відправлять на перше бойове завдання. На завершення розмови він сказав: «Мамо, я Вас дуже-дуже люблю». Тоді вони не знали, що це була їхня остання розмова...
Життя солдата, оператора 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А5006 обірвалося 5 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Очеретине Покровського району Донецької області. Тепер йому назавжди – 50.
Понад рік Валерій Антонюк вважався зниклим безвісти. І лише нещодавно його загибель підтвердили результати ДНК-експертизи», – йдеться у дописі.
Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка висловив щирі співчуття рідним і близьким воїна: «Жодні слова не здатні зменшити біль такої втрати, але сьогодні ми всією громадою схиляємо голови перед пам’яттю людини, яка віддала життя заради України та кожного з нас. Галино Яківно, Валерій був Вашою підтримкою, Вашою надією. Тепер він став Вашим ангелом-охоронцем. Дякуємо Вам за сина, а йому – за захист».
Поховали Валерія Антонюка на Алеї Героїв міського кладовища.
Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним. Вічна пам’ять і слава Герою!
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Друзі, рідні пам’ятатимуть Валерія добрим, товариським, щирим, життєрадісним і працьовитим, розповідають у громаді.
«Валерій народився 17 січня 1974 року в Ковелі. Після закінчення школи № 1 здобув фах слюсаря-ремонтника у ПТУ № 7, згодом навчався у Здолбунівському ПТУ № 2.
Після строкової служби понад двадцять років працював старшим черговим стрілочного поста в локомотивному депо Ковеля.
Батьки були найбільшою цінністю для Валерія. Він зростав у родині, де завжди панували любов і взаємна повага. Тато – Євген Володимирович – був прикладом справжнього чоловіка, який дбав і оберігав свою дружину, ніколи не забував дарувати їй квіти.
Коли батька не стало, Валерій став опорою для найріднішої людини – Галини Яківни. Він завжди дбав про неньку, підтримував і допомагав у повсякденному житті. Турботливий і уважний син не забував тішити маму квітами. Гарні стосунки зберігав й зі своєю колишньою дружиною Анжелою.
4 липня 2024 року Валерія мобілізували до лав Збройних сил України. І навіть того дня він знайшов можливість завезти мамі букет. Пройшовши навчання на Закарпатті та в Польщі, воїн ніс службу в 157-й окремій механізованій бригаді.
3 жовтня 2024 року Валерій подзвонив Галині Яківні, розповів, що вранці його та побратимів відправлять на перше бойове завдання. На завершення розмови він сказав: «Мамо, я Вас дуже-дуже люблю». Тоді вони не знали, що це була їхня остання розмова...
Життя солдата, оператора 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А5006 обірвалося 5 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Очеретине Покровського району Донецької області. Тепер йому назавжди – 50.
Понад рік Валерій Антонюк вважався зниклим безвісти. І лише нещодавно його загибель підтвердили результати ДНК-експертизи», – йдеться у дописі.
Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка висловив щирі співчуття рідним і близьким воїна: «Жодні слова не здатні зменшити біль такої втрати, але сьогодні ми всією громадою схиляємо голови перед пам’яттю людини, яка віддала життя заради України та кожного з нас. Галино Яківно, Валерій був Вашою підтримкою, Вашою надією. Тепер він став Вашим ангелом-охоронцем. Дякуємо Вам за сина, а йому – за захист».
Поховали Валерія Антонюка на Алеї Героїв міського кладовища.
Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним. Вічна пам’ять і слава Герою!
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Зупинилося серце військового з Волині Івана Василюка
Сьогодні 18:37
Сьогодні 18:37
У Ковелі попрощались із Захисником Валерієм Антонюком
Сьогодні 17:57
Сьогодні 17:57
Куди піти в Луцьку: від четверга до четверга. Анонси
Сьогодні 17:40
Сьогодні 17:40
Якщо «Шахед» вийшов з області – це погано. В Україні змінили логіку боротьби з дронами
Сьогодні 17:24
Сьогодні 17:24
GWM (Great Wall) в Україні: чи готовий ринок до «нових китайців» і як купувати без ризиків
Сьогодні 16:35
Сьогодні 16:35
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.