У Польщі нагородили подружжя волинян, які врятували дворічну дівчинку

15 червня у Варшаві відбулася церемонія вручення медалей «Virtus et Fraternitas». Серед нагороджених знову були волиняни.

Про це повідомляє Монітор Волинський.

За поданням Інституту Пілецького 15 червня у Варшаві медаллю «Virtus et Fraternitas» (з лат. «Чеснота і братерство») за допомогу особам польської національності та за збереження пам’яті про польських жертв тоталітарних режимів ХХ ст. відзначили 23 осіб. Це громадяни Франції, Португалії, Словаччини, Швеції, Угорщини, США та Нової Зеландії. Серед нагороджених, як і щороку, були українці: Федір і Катерина Бойміструки з Кашівки біля Ковеля та Михайло Сусла з Підкаменя на Львівщині.

Відзнаку від імені президента Республіки Польща вручав міністр Войцех Колярський, державний секретар у Канцелярії президента РП Анджея Дуди. Перед церемонією нагородження зачитали листи від президента, прем’єр-міністра, інших високопосадовців. Гостей вітав польсько-український ансамбль «Зазуля», репертуар якого складає етнічна музика слов’янських народів, особливо – польська та українська культурна спадщина.

Знаковим був лист віцепрем’єра Республіки Польща, міністра культури і національної спадщини Пьотра Глінського, який провів паралелі того, що зараз переживають українці, з драматичною історією Центрально-Східної Європи, зокрема Польщі, під час Другої світової війни. Він наголосив на єдності людей і народів у таких драматичних обставинах: «Дивлячись сьогодні на ситуацію в Україні, особливо в Бучі, Ірпені та Маріуполі, ми краще розуміємо власну історію. Ми бачимо загрози, пов’язані з нашим геополітичним розташуванням, й усвідомлюємо силу солідарності народів нашого регіону».

Перед врученням медалі присутніх ознайомили з історіями нагороджених, переважно маловідомими, а то й зовсім невідомими. Серед цих відважних людей, які часто з ризиком для свого життя рятували поляків, були не лише політики й дипломати, журналісти і громадські діячі, а й прості люди, про чий подвиг довгі роки майже ніхто не знав. Саме такими тихими героями були й українці, які в часи Другої світової війни рятували поляків.

Виховали польську дитину як власну

«30 серпня 1943 р. загони ОУН-УПА вбили в польському селі Гай на Волині близько 600 осіб. Двома днями пізніше українських селян із села Кашівка змусили поховати тіла вбитих. В одному з хлівів вони знайшли приблизно дворічну заплакану польську дівчинку. Мала ходила між останками старшого чоловіка і двох хлопців, а в ручках тримала пусту чашку і хустинку з вишитими ініціалами», – йдеться в одному з відеороликів, завдяки яким учасникам церемонії представили історії нагороджених.

Дитину забрали жителі Кашівки – українці Катерина і Федір Бойміструки. Вони охрестили дівчинку у православному обряді, надавши їй ім’я Ганна, і виховували як власну дочку. Про те, що Ганна – полька, їй не казали. Лише у зрілому віці жінка дізналася правду про своє походження.

Отримувала медаль «Virtus et Fraternitas» внучка подружжя Бойміструків Руслана Скавінська.Натомість їхня дочка Ганна Мушид, яка одночасно є і врятованою, і дочкою відзначених, не змогла прибути особисто через вік. Вона поділилася своєю історією у відеоролику, який теж показали на церемонії: «Народилася я 20 травня 1942 р., так мене записали. Мені якраз виповнилося 80 років. Мої батьки – Бойміструк Федір Миколайович і Вільгурська Катерина Юхимівна. Вони не хотіли зізнаватися, що взяли мене. Не хотіли, щоб я знала, що я – не їхня дочка. В мене була тітка, материна сестра, то вона мені дещо розказала. Але вона померла, і я не знаю надто багато. Знаю, що вони мене взяли під час війни, знайшли мене в Гаю, де вбивали поляків. Я сиділа в якомусь хлівчику. Казала, що там теж були дід і ще, мабуть, брат: нас було двоє дітей. Але вони були вбиті, тільки я одна сиділа в куточку, плакала. Там їздили якісь люди та й забрали мене в село, привезли. А мої батьки дітей не мали, тож мене і забрали, і виховували. Ось і все, що я знаю. Але вони були дуже добрі до мене, дуже дбали».

«Я знаю, що ви будете вручати медаль. Мені, звісно, буде дуже приємно. Хай буде так, щоби перемогла Україна, щоб не було більше війни, щоб люди не страждали, щоби батьки й діти не плакали, щоби був мир. Ми молимося за це, ходимо до церкви і просимо Бога, щоб Україна перемогла», – наголосила Ганна Мушид.

Вивіз на станцію у Бродах

Ще одним героєм-українцем, якого нагородили медаллю, був Михайло Сусла. У Підкамені біля Бродів українська сім’я Суслів жила по сусідству з польською родиною – Міхалом і Вікторією Свєнтоянськими. У 1943 р. Свєнтоянські з огляду на загрозу з боку УПА вирішили переїхати до Львова. Першим виїхав Міхал. Він знайшов роботу і житло, але перевозити сім’ю стало ризиковано. Михайло Сусла попередив Вікторію і відвіз її разом із сином власною фурманкою через територію, яку контролювали бандерівці, на залізничну станцію у Бродах. Уся сім’я Свєнтоянських безпечно дісталася до Львова, де залишилася до кінця війни. В результаті нападу, здійсненого УПА в березні 1943 р., у Підкамені загинуло близько 600 осіб, серед них – багато родичів сім’ї Свєнтоянських.

Нагороду Михайла Сусла отримував його внук Руслан Сусла, який спеціально прибув на церемонію.

«Дуже дякую шановному панству за запрошення, дякую за медаль, дякую за те, що від себе і від України можу сказати до вас слово. Дід Михайло був добрим господарем. Він жив на Галичині, в Підкамені. Він мав землю і найкращих коней у містечку. Виховував чотирьох своїх дітей і одну прийомну. Він був християнином, ходив у греко-католицьку церкву. Чому дідусь урятував польську родину? Напевно, тому що був так вихований, що людям потрібно допомагати в біді. Це те, що сьогодні роблять мільйони поляків, безкорисливо допомагаючи мільйонам українців», – поділився промовець.

«Росія почала війну у 2014 р., забравши в України Крим і ведучи бої на Донбасі. Сьогодні російський солдат вбиває наших людей, ґвалтує, грабує, знищує міста. Україна воює за себе, Україна воює за Європу. Нам допомагає світ. Дуже допомагають Сполучені Штати, Великобританія, країни Балтії, Словаччина та інші. Але саме Польща стала близькою і рідною сестрою для України. Саме в поляків найбільше українців знайшли прихисток. Я дякую президенту Польщі Анджею Дуді, я дякую уряду й народу Польщі за турботу і захист. На сьогодні Польща стала тилом України в повному розумінні цього слова. Україна переможе. Нехай живе Польща! Слава Україні!» – завершив свій виступ Руслан Сусла.

Це була вже третя церемонія вручення медалей «Virtus et Fraternitas». Під час першої медаль отримала Олександра Васейко із села Сокіл на Волині. У 2021 р. медаллю нагородили українців Марію та Петра Базелюків із Бутейок на Рівненщині та Петра Грудзевича з Дитятина на Франківщині, а також волинського чеха з Купичева, пастора Яна Єлінека і його дружину Анну.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---