Важливо прийти вчасно на допомогу, – волинський рятувальник з 20-річним стажем
Знайомство Мирослава Пастуха із професією вогнеборця розпочалося задовго до того, як він одягнув форму. Ще хлопчиком він приходив із батьком у диспетчерську пожежної частини, де бачив, як із ревом виїжджають червоні пожежні машини, як серйозно й зосереджено працюють рятувальники. Уже тоді він відчував: тут роблять справи, які важать більше за слова.
«На 90% на мій вибір вплинула сім’я», – зізнається він. Пожежно-рятувальна справа в його родині, не просто професія, а справжня традиція служіння людям, розповіли у ГУ ДСНС України у Волинській області.
Кар’єра Мирослава почалася в Луцьку, в одній із центральних частин міста. У 23 роки він став начальником караулу, очоливши людей, які були старшими за вислугою й досвідом. Це стало першим серйозним випробуванням: об’єднати різних за характером і віком рятувальників у злагоджений колектив, навчитися слухати кожного й водночас упевнено вести за собою, коли кожна секунда на рахунку. Саме тоді чоловік зрозумів: справжній командир – це той, хто своїм прикладом надихає інших.
Мирослав Пастух – полковник служби цивільного захисту, начальник 1-го державного пожежно-рятувального загону ДСНС Волині, уже понад два десятиліття стоїть на захисті життя, де головна зброя: відвага, витримка й готовність прийти на допомогу в найкритичніший момент. Він не просто керівник загону, а людина, яка зберегла вірність покликанню й переконання, що чужих бід не існує. У його досвіді, десятки врятованих життів, гасіння великих і малих пожеж, постійна відповідальність за тих, хто поряд. З початком повномасштабного вторгнення його служба набула нового значення. Рятувальники на Волині, як і по всій Україні, тепер не лише борються з вогнем чи розбирають завали, а й протистоять наслідкам війни: обстрілам, руйнуванням, вибухонебезпечним предметам. Кожен виклик: це боротьба за життя інших і водночас турбота про безпеку власної команди.
Читати ще: За відвагу і сумлінну службу: рятувальників Волині відзначили нагородами
Серед сотень тривожних викликів Мирослав особливо пам’ятає випадки, коли під загрозою опинялися діти. Один із таких стався в Луцьку, на проспекті Молоді. У багатоквартирному будинку спалахнула пожежа в одній із квартир через побутовий прилад. По радіостанції передали: «У квартирі є діти». Ті кілька хвилин, поки рятувальники мчали з гаража до місця виклику, здавалися вічністю.
На місці – задимлений під’їзд, двері у вогні, густий дим. За цими перешкодами – двоє дітей, залишених удома без нагляду. «Коли чуєш, що там діти, не думаєш про небезпеку», – згадує Мирослав. Його команда вибила двері, швидко зорієнтувалася в задимленій квартирі й винесла переляканих дітей на руках. Їх передали медикам, на щастя, без опіків і втрат. Цей випадок назавжди закарбувався в пам’яті.
Поза службою його місцем сили є сім’я. Саме в родинному колі він відновлює енергію після напружених змін, знаходить відповіді на складні запитання, черпає натхнення та мріє про мир в Україні. Мирослав активно підтримує захоплення власних трьох дітей і переконаний: діти мають зростати у середовищі, де є свобода вибору. Якщо хтось із них продовжить династію рятувальників, це стане для нього особливою гордістю. Адже найбільший скарб – дати дітям можливість бути собою.
За понад двадцять років Мирослав пройшов шлях від курсанта до полковника, але не втратив головного: поваги до людей, відкритості й любові до рідних. Він переконаний: сила служби 101 у людях, які працюють пліч-о-пліч. Особистий приклад командира, його готовність іти у вогонь разом із рятувальниками створюють справжню довіру.
Нещодавно за сумлінне і високопрофесійне виконання службових обов`язків під час ліквідації наслідків обстрілів Мирослав нагороджений нагрудним знаком «За відвагу в надзвичайній ситуації».
«Нагороди – не головне. Прийти вчасно на допомогу – ось що важливо в першу чергу. Це визнання не лише моєї роботи, а й усього колективу, який щодня ризикує життям, щоб рятувати інших», – каже начальник загону.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
«На 90% на мій вибір вплинула сім’я», – зізнається він. Пожежно-рятувальна справа в його родині, не просто професія, а справжня традиція служіння людям, розповіли у ГУ ДСНС України у Волинській області.
Кар’єра Мирослава почалася в Луцьку, в одній із центральних частин міста. У 23 роки він став начальником караулу, очоливши людей, які були старшими за вислугою й досвідом. Це стало першим серйозним випробуванням: об’єднати різних за характером і віком рятувальників у злагоджений колектив, навчитися слухати кожного й водночас упевнено вести за собою, коли кожна секунда на рахунку. Саме тоді чоловік зрозумів: справжній командир – це той, хто своїм прикладом надихає інших.
Мирослав Пастух – полковник служби цивільного захисту, начальник 1-го державного пожежно-рятувального загону ДСНС Волині, уже понад два десятиліття стоїть на захисті життя, де головна зброя: відвага, витримка й готовність прийти на допомогу в найкритичніший момент. Він не просто керівник загону, а людина, яка зберегла вірність покликанню й переконання, що чужих бід не існує. У його досвіді, десятки врятованих життів, гасіння великих і малих пожеж, постійна відповідальність за тих, хто поряд. З початком повномасштабного вторгнення його служба набула нового значення. Рятувальники на Волині, як і по всій Україні, тепер не лише борються з вогнем чи розбирають завали, а й протистоять наслідкам війни: обстрілам, руйнуванням, вибухонебезпечним предметам. Кожен виклик: це боротьба за життя інших і водночас турбота про безпеку власної команди.
Читати ще: За відвагу і сумлінну службу: рятувальників Волині відзначили нагородами
Серед сотень тривожних викликів Мирослав особливо пам’ятає випадки, коли під загрозою опинялися діти. Один із таких стався в Луцьку, на проспекті Молоді. У багатоквартирному будинку спалахнула пожежа в одній із квартир через побутовий прилад. По радіостанції передали: «У квартирі є діти». Ті кілька хвилин, поки рятувальники мчали з гаража до місця виклику, здавалися вічністю.
На місці – задимлений під’їзд, двері у вогні, густий дим. За цими перешкодами – двоє дітей, залишених удома без нагляду. «Коли чуєш, що там діти, не думаєш про небезпеку», – згадує Мирослав. Його команда вибила двері, швидко зорієнтувалася в задимленій квартирі й винесла переляканих дітей на руках. Їх передали медикам, на щастя, без опіків і втрат. Цей випадок назавжди закарбувався в пам’яті.
За понад двадцять років Мирослав пройшов шлях від курсанта до полковника, але не втратив головного: поваги до людей, відкритості й любові до рідних. Він переконаний: сила служби 101 у людях, які працюють пліч-о-пліч. Особистий приклад командира, його готовність іти у вогонь разом із рятувальниками створюють справжню довіру.
Нещодавно за сумлінне і високопрофесійне виконання службових обов`язків під час ліквідації наслідків обстрілів Мирослав нагороджений нагрудним знаком «За відвагу в надзвичайній ситуації».
«Нагороди – не головне. Прийти вчасно на допомогу – ось що важливо в першу чергу. Це визнання не лише моєї роботи, а й усього колективу, який щодня ризикує життям, щоб рятувати інших», – каже начальник загону.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
У Зеленського прокоментували інцидент з переслідуванням його літака дронами в Ірландії
Сьогодні 08:44
Сьогодні 08:44
Google назвала найпопулярніші запити українців у 2025 році
Сьогодні 06:48
Сьогодні 06:48
У Києві знайшли унікальний скарб часів Хрещення Русі
Сьогодні 00:34
Сьогодні 00:34
Час на Марсі йде швидше, ніж на Землі, – науковці
Сьогодні 00:16
Сьогодні 00:16
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.