USD 26 26.2
  • USD 26 26.2
  • EUR 29 29.3
  • PLN 6.75 6.83

Він пішов не заради грошей, – батько Зеленського про сина і політику. Інтерв'ю

Наша зустріч не була запланована. Я приїхала в рідне місто Володимира Зеленського – Кривий Ріг, робити репортаж про його дитинство і юність. У планах у мене була розмова з його шкільними вчителями, сусідами, просто земляками, які знали його ще до того, як він став відомим актором, шоуменом, а потім – і кандидатом в президенти України.

Але якщо вже я тут, вирішую випробувати удачу і навідатися в інститут, де викладає батько Зеленського, йдеться у матеріалі видання "Страна".

Я застаю Олександра Семеновича на робочому місці. Він – завкафедрою інформатики та інформаційних технологій в Криворізькому економічному інституті (філія КНЕУ ім. Вадима Гетьмана).

Студенти описують його коротко і ясно: «четкий». Почесна характеристика, якщо врахувати, що Олександру Семеновичу – 70 років, а про вихід на пенсію він і не думає.

Якщо не знати, що його прізвище Зеленський, на вигляд ніколи не здогадаєшся, що син Олександра Семеновича – мільйонер. Одягнений в простий сірий в’язаний светр, в кабінеті – жодних надмірностей і атрибутів розкоші.

Тільки комп’ютер, настільна лампа і напівпорожня банка розчинної кави посеред робочого столу. Просить обійтися в інтерв’ю «без усіх цих професор, доктор наук». Просто – викладач.

Я входжу до нього в кабінет, дочекавшись, коли він поставить залік двом студенткам.

Спочатку він і мене, схоже, приймає за студентку – рука звично тягнеться за ручкою, щоб розписатися в заліковій книжці, коли він помічає у мене диктофон. Дізнавшись, що я журналіст, Олександр Семенович напружується і спочатку навідріз відмовляється від інтерв’ю.

Але слово за слово, жарт за жартом – а з Зеленським по-іншому ніяк, – і в результаті ми проговоримо майже годину.

Весь цей час я ловлю себе на відчутті, що переді мною не батько, а син. Вони дуже схожі. Особливо, коли Олександр Семенович сміється. Таким гучним, грудним, заразливим сміхом – точнісінько, як Володимир. Я говорю про це. Порівняння з сином йому помытно лестить.

Як будь-який батько, він пишається досягненнями Володимира. Хоча й зізнається: був проти того, щоб син йшов у велику політику.

Як ви ставитеся до того, що ваш син може стати президентом України?

– Для мене це було несподіванкою. Ми з мамою цього не дуже хотіли. Але вже зараз, звичайно, ми вболіваємо за нього. Треба змінити систему. Система брудна – це факт. І той, хто її підтримує, не думає про Україну – він думає про свої інтереси. Це всім зрозуміло. Але коли, ви уявіть собі на хвилиночку, коли на крові дітей заробляють гроші ... Як можна підтримувати таку людину? Це «ля-ля» нікому не треба. Я молю Бога, щоб змінилася Україна. Дуже хочу.

- Володимир з вами радився з приводу президентства?

– Ні, не радився.

- Ви з новин дізналися, чи що?

– Ні, але я якось дізнався випадково. Взагалі він часто радиться, ділиться з нами, він близький з нами. Напевно, щоб нас не розчаровувати, не говорив. Знав, що ми будемо проти. Але взагалі, щодо багатьох речей, коли йому важко на душі, він мені дзвонить і питає «Тато, як ти вважаєш?..»

- А часто дзвонить?

– Мамі часто, мені – ні. Просто мама вільна, а я працюю (Римма Зеленська на пенсії – прим.ред.). Вова за неї переживає.

- Які у вас взагалі стосунки з сином?

– У нас нормальні стосунки. У нас немає складних відносин. Вова, напевно, робить все так, щоб нас не образити. Я простіше живу, а він весь час дуже хоче допомогти. А мені не треба, у мене все і так достатньо. Ну, звичайно, він там зуби змусив мене поставити (сміється, показуючи ті самі зуби). Я сам специфічна людина, гордий. Але у нас з сином чудові стосунки. Я дуже люблю свого сина. І розумію, що йому буде дуже важко, дуже. Але я вірю, що він чесна людина. Ось це я можу вам сказати. А ці наркотики... Неприємно навіть. Які наркотики? Я ось був у нього п’ять днів. Взагалі нічого такого не бачив. Я знаю тільки одне: якщо би він вживав наркотики – то дружина, теща дуже б занепокоїлися і повідомили б мені. Він нормальний хлопець. Ніколи нічого подібного не було. І я не думаю, що він сильно хоче бути президентом – він просто не хоче жити в такій країні. Хоче її змінити. Всі їдуть вчитися і працювати за кордон. Я можу привести стільки прикладів. Що робиться? Так ви краще за мене знаєте.

- Тобто він йде в президенти не заради посади?

– Ні. Я впевнений. Він забезпечений чоловік. Він допомагає нам, жартома. Ось ми їдемо відпочивати, він за маму платить, а я не хочу. Це мої вибрики (примхи – прим.ред.). Він дуже хоче нам допомогти, хоче, щоб я в Києві жив. А я тут звик. Мені тут більше подобається. У мене тут інститут. Може, він і вмовить мене, але поки ні. Я зайнятий справою своєю, він – своєю. Я все життя наукою займаюся, впровадженнями. Те, що зараз відбувається...

- Де?

– Та взагалі в країні. Інститути закриваються, майбутнього немає. Ось що страшно. Про це ніхто не говорить. Всі нормальні люди бачать це. Я ж не політболтун або політолог. Є хороші політологи, а є куплені.

- А у Зеленського, вашого сина, хороші політологи або куплені?

– Він мій син. Тому я можу тільки необ’єктивно-суб’єктивно відповісти на це питання. Мені подобається, коли його захищають, це мій син. Мені здається, що вони мають рацію повністю. Це природно, запитаєте у будь-якого батька. Якщо нормальні в родині відносини, це ж інстинкт, це ж природою закладено.

- А яким Володимир був у дитинстві?

– Хорошим хлопчиком. Слухняним. Добре вчився. Я його не бачив практично, я по об’єктах їздив. Мама, в основному, виховувала. Я крім викладання, програмне забезпечення на різних об’єктах впроваджував. Він мене завжди радував, у нього тільки «кульгала» математика, але решта все було в порядку.

- Математика йому не дуже в нагоді...

– Так, не знадобилась, але він не дурний хлопчик. Це я можу точно вам сказати. Знадобилося інше – він отримав колосальну практику в КВН, він був фанатом.

- А правда, що ви були проти того, щоб Володимир брав участь в КВН?

– Так, я спочатку опирався, а потім... Ну, подобається людині, і вчиться добре. Чого заважати? Так, я хотів, щоб він став айтішником, програмістом, але не важливо, він знайшов себе в іншому місці. І здорово. Країна в країні, уявляєте?

- Це ви про що?

– Про компанії, яку він побудував. Я коли приїду до нього в офіс в Києві – як мене зустрічають хлопці! Як вони задоволені. Мені так здається.

- Ось Зеленський стане президентом? Як ви думаєте, як зміниться ваша життя? Може вам якусь посаду запропонують?

– Ні-ні. Яку посаду? Я завідувач кафедри, доктор наук – це краще міністра, я вважаю (сміється). Та навіщо воно мені треба? Це все фігня. Я, знаєте, про що мрію? Щоб у мене очі нормально працювали і щоб здоров’я було, щоб я міг ще трошки попрацювати. Усе.

Незважаючи на вік, Зеленський-старший тримається бадьоро. Сусіди кажуть, влітку вечорами він грає у дворі в шахи і доміно. І в цілому Олександр Семенович виглядає молодо і енергійно. Любить посміятися і пожартувати. Причому про те, що зараз буде жарт, здогадуєшся за секунду до – хитре примружування Олександра Семеновича чимось схоже на Чеширського кота. Десь я вже бачила це вираз обличчя... Хто хоча б раз дивився виступи «95 Кварталу», вмить його впізнає. Це характерне примружування, вочевидь, в родині Зеленських передається у спадок.

Ось і зараз Зеленський-старший так дивиться на мене: зморшки м’якими хвилями укладаються у століття, роблячи погляд добрим і обеззброює. А в куточках очей вже причаївся гумор. Це – сімейне.

- А скільки вам років, якщо не секрет?

– Багато, 70. І на пенсію я ще не хочу. Я сповнений сил. Я тільки реальні об’єкти як три роки кинув. А так подвійна робота була. Об’єкти – там, де впровадження програмного забезпечення. Треба ж розбиратися в цій справі. Не можна ж тільки викладати і базікати. Без практики в нашійсфері і в нашій професії не можна. Ось я вам все і розповів, а ви боялися.

- Це не я боялася, це ви не хотіли.

– Ви ж розумієте, виривають потім з контексту. Ви ж бачите, як чіпляються зараз до кожного слова?

- Ну, це політична боротьба ...

– Це не політика, це бруд.

- Це і є політика.

– Я не розумію такого. Беруть, брудом поливають, а потім кажуть, що це робота така. Я проста людина, якби мені дали слово, я б їх там всіх обматюкала і все!

- Ваш син пішов у велику політику, треба бути готовим до того, що на нього будуть виливати тонни бруду і брехні...

– Я розумію, але іноді він не витримує. Так, можна було все-таки витримати, не кидати трубку...

- Це ви про те ток-шоу на 1+1, куди раптово прийшов Порошенко?

– Так. Вова тоді по телефону різко відповів. Але можна пояснити реакцію Вови і іншим фактором. Він весь час стриманий. На нього ллють бруд, а він мовчить. Скільки він мовчав?! Ви зауважте, він ніколи не хамив Порошенкові, але є ж якась межа! Він цим дзвінком сказав «до побачення». Порошенко звик же бути паном, царем. І він же спеціально прийшов в студію, знаючи, що Володимира немає в країні. Навіть після того як переможе Вова, від Порошенка можна чекати чого завгодно. Він чіпляється за цю посаду, і не розуміє, що цим тільки гірше робить собі. Краще б мирно передав владу... Я взагалі дивуюся, що це за особистість така? А скільки було надій! Ось воно як – гарно розмовляє українською та англійською мовами, а виявляється, всередині ще щось треба мати.

- Наскільки персонаж Голобородька відповідає справжньому Володимиру Зеленському?

– Це ж фільм! Не можна сказати, що він такий простий вчитель. Але ось в третій частині, в останній серії є схожість: він хоче, бажає змін, він не кривить душею. Він нормально заробляє, я навіть сам не знав, які у нього доходи. У нього 500 чоловік працює, вони все добре отримують. До речі, він же режисером став вперше, цей фільм я подивився: «Я, ти, він, вона». Талановита людина.

- У дитинстві, дивлячись на хлопчика Вову, ви б могли уявити, що він стане без п’яти хвилин президентом?

– Хочете правду? Я люблю великих людей. Але не президентів. Посада не визначає сутність людини.

- А що визначає?

– Для мене велич людини визначає, наприклад, наявність Нобелівської премії. Це великі люди, дуже великі для мене. Великий художник, великий актор – Володимир Зеленський. Великий. Він хороший бізнесмен, він не думає тільки про себе. Його друзі і колеги приїжджають сюди. І тільки хороше про нього говорять. Його передачі дивиться півкраїни, його знає півкраїни, вірніше, вся країна – він вже великий.

- А ви не боїтеся, що якщо ваш син стане президентом, то з загального кумира перетвориться на ворога? Наше суспільство схильне спочатку зачаровуватися, а потім розчаровуватися в героях.

– Ситуація складна. Але знаєте що? Мені наплювати! Мені важливо, що у нього в глибині душі. Він дуже порядна людина. Я знаю, він хоче, щоб в Україні було краще. Ці сволоти можуть повернути його як хочуть, мене це не хвилює. Але якщо він зрадить, якщо не буде відповідати цим постулатам – я його поважати перестану. Треба всіх вигнати, очистити...

- А чи вистачить у нього сміливості? Це не так легко, як в кіно.

– Ось боягуз він чи не боягуз? Є приклади. Пам’ятайте «Танці з зірками»? Знаєте, як він витримав це? А ви уявіть, що це таке. Знаєте, йому уколи в спину кололи, і він виграв (на проекті «Танці з зірками» Володимир Зеленський потягнув м’язи – прим.ред.). Вся Україна дивилася! Витримав хлопець. А на сцені виступати весь час – це теж потрібно мати витримку і сміливість.

- Які найяскравіші моменти з дитинства Володі вам запам’яталися?

– Ну, ось, пам’ятаю, в садку в пісочниці він грав, а навколо нього завжди ще 3-4 хлопчика крутилося. Уже тоді вмів привертати увагу, збирав глядачів. Це було помітно. Він писав прекрасно. Те, що деякі говорять про нього зневажливо «актеришка – ну це ж неправда. Він же автор. Він коли поїхав після інституту в Москву разом з Шефір (брати Шефір, автори жартів «Кварталу-95» – прим.ред.), вони там кілька років заробляли тим, що писали для інших команд КВН жарти. А потім брати Шефір якось виступали по телевізору і сказали, що Володя пише жарти краще них. Не такий він рядовий, як комусь здається.

- Ви припускали, що він стане популярним?

– Так. Не президентом звичайно, але кимось великим. Хоча великий президент теж залишає слід. Але давайте дочекаємося ще результату виборів.

- У вас немає 100% впевненості в тому, що Володя переможе?

– Ми очікуємо всього, дуже переживаємо. 100% впевненості немає. Але думаю, 80% є – це теж непогано. Чи не тому, що люди не так проголосують. Просто можуть застосувати технології, які йому перешкодять.

– Скажіть, а що за конфлікт у Володимира стався з Денисом Манжосовим? Через що він пішов з Кварталу?

– Я його не дуже любив, Дениса цього, чесно скажу. Він жив в нашому дворі. Не хочу вдаватися в деталі. Колись вони були приятелями. Вчилися в одній школі, 95-й. Я виправдовую Вову тут повністю. Та й не Вова його прогнав з «Кварталу», а команда. Це я вам можу сказати. Довів вже просто.

- А була у Володимира перша любов, до того, як він зустрів свою майбутню дружину Олену Кияшко?

– Була. Але так, несерйозно... Він зайнятий був весь час. Любив якусь дівчину, але навіть не зустрічався з нею. Навіть не пам’ятаю, як її звали. А потім, пам’ятаю, з’явилася Олена. Вони в школі вчилися в паралельних класах. Чи знайомі ще зі школи були, здається. Так ось коли він з Оленою почав зустрічатися, йому дівчата стали дзвонити. Ох, мама їм влаштовувала! Казала: все, він з дівчинкою зустрічається, не морочте йому голову! А з Оленою вони вже давно разом. Ось, внучці вже 15 років скоро. Я скажу так: нічого з нього якогось ідола робити. Проста нормальна людина. Чесний.


- Кажуть, навіть найчесніші, коли потрапляють в політику...

– Неправда. Вова знає, що тато подзвонить і скаже: «Я відмовляюся від тебе». У нашій родині так. Псуються люди, які туди лізуть заради грошей. Єдине, чого б я хотів... Зарплата у президента України 27 тисяч грн офіційна. Але якийсь там підпис – мільйон доларів! Я б хотів, щоб зарплата була нормальна. Тоді президент буде чесним.

- Нормальна зарплата – це скільки?

– Ну, хоча б тисяч 100. Йому ж жити. А жити чесно на ці 27 тисяч – це взагалі смішно. І ті мільйони, що отримують за підписи – треба припинити ці всі справи.

- Легко сказати, а зробити?

– Розумію, опір буде колосальний. Йому потрібні люди, які йому вірять. Він же пішов не заради грошей, а раз пішов, йому треба допомогти. Якщо його зараз кинуть, знову буде бруд. І кінця цьому не буде.

- А у нього є ці люди, які в нього вірять?

– Ну, команда ж є. Ось, Олександр Данилюк (кандидат від команди Зе на посаду міністра закордонних справ – Прим.ред.), Руслан Рябошапка (радник Володимира Зеленського – прим.ред.) Це порядні люди, фахівці.

- Наскільки насправді впливає на Володимира Ігор Коломойський?

– Ой, про Коломойського цей [Порошенко] починає говорити. Так Коломойський біднішими тебе в десять разів! Переживають, що він там на Вову впливає, а він не допомагає! Немає грошей на спостерігачів, офісів немає. Тому Петро Порошенко мав би совість таке говорити. Людина (Коломойський – прим.ред.) врятувалав Дніпропетровську область. Так нехай би він повернувся.

- Хто? Коломойський?

– Так, в губернатори. З цих всіх олігархів, мені здається, він найпорядніший. Я думаю, що він не допомагає Вові, я ж бачу це все. Білбордів ж мало. Ви самі подивіться по місту. У нас три білборда, а у цього [Порошенко] – через один. Навіщо ці «а-ля-ля»?

- У чому, на вашу думку, головна проблема України?

– У мене таке враження, що створилася така собі корупційна модель і зжерла Україну. Потім ця модель перемістилася на нижчі рівні, на області, міста. Це страшно. А як це зламати? Я не знаю. Потрібні надійні люди. Це непросто, звичайно. Ось навіть зараз, припустимо, Володя переможе, а Верховна Рада залишиться стара. Він не підписуватиме [закони], вони не братимуть. Тоді взагалі нічого не буде для народу. А з іншого боку, починати щось треба. Ще п’ять років тому треба було. Люди піднялися. Замість того, щоб завести до владу нових чесних людей – залізла якась гидота.

- Чи готовий Володимир до публічної політики? Чи вміє тримати удар?

– Звичайно, Вова повинен стримувати себе. Він на ефірі зірвався. Видно, що йому дуже важко, він не звик до такого. Він гордий чоловік, він не може так довго терпіти, що його обливають брудом. У Порошенка ж взяли з Ізраїлю фахівця з чорного піару, він і придумує це все – наркотики, то-се. Противно слухати. Ми стежимо, читаємо соцмережі, ввечері після роботи, ну ви зрозуміли, фейсбуки, ютуб – вже в печінках сидить. Вже сил немає. Але зараз я вже загартований боєць, вже простіше до цього ставлюся.

- Є таке правило інтернету: не читати коментарі. Щоб зберігати спокій.

– Ой, коментарі – це страшне. Скільки людей там у нього [Порошенко], скільки грошей вкладено в цю чорнуху. Хіба може така людина керувати країною? Повинні прийти нові люди.

- Як батько, що ви відчуваєте, знаючи, що ваш син може стати президентом?

– Гордість. Він молодець. Нехай у нього все вийде. Ми не стільки хочемо його президентства, як переживаємо, щоб з ним нічого не сталося. Якби проти нього балотувався людина хороша – ми б, може, навіть хотіли, щоб він програв. Але цю гадину [Порошенка] перетравлювати вже просто неможливо.
Загрузка...
Коментарів: 9
лучанин Показати IP 16 Квітня 2019 13:44
позитивно!))
проти всіх до лучанин Показати IP 16 Квітня 2019 23:00
Скільки можна Зеленський - Порошенко, Порошенко - Зеленський це безкінечність до 21.04.2019, батько молодець наговорив багато але який батько скаже за своє чадо погано, а коли вже хоч що не будь розкаже про себе і про майбутнє країни син, - всі хочуть почути.
Наталія Показати IP 16 Квітня 2019 14:32
Мудрий, розумний, порядний батько Зеленського.
Ярик Показати IP 16 Квітня 2019 14:35
А якщо з батьком Порошенка інтерв"ю ще)))((((
987 до Ярик Показати IP 16 Квітня 2019 22:55
Лети на небеса там поспілкуєшся...
Тор Показати IP 16 Квітня 2019 16:16
У президенти йдуть не за грошима, а величезними грошима. Зеленський не виключення. Хай би я помилився.
555 Показати IP 16 Квітня 2019 16:58
Янукович сам втікав,а Порошенка вигнати не можна)
ще не зовсім свідоми Показати IP 16 Квітня 2019 17:47
Сподобався останній вислів:"перетравлювати вже просто неможливо".
Віктор Показати IP 16 Травня 2019 04:01
Я не був прихильником Володимира Зеленського і в першому турі голосував не за нього. Однак Порошенка я на дух не переношу. Із-за таких як він і Україна знаходиться у сьогоднішньому лайні. І це при тому, що у 1991 році стартовий капітал України був найкращий серед усіж республік Радянського Союзу. А щури типу Порошенка все розікрали та запаскудили. Тому у другому турі я не вагаючись віддав свій голос за Зеленського. Однак основна боротьба ще попереду. Це вибори у Верховну Раду. Якщо туди пройде переважна більшість порядних людей, то в України, як незалежної держави ще може з'явитись шанс на виживання. В іншому випадку Україну чекає чергове нещастя, котре повторюється і триває у нас вже віками.. А стосовно Володимира Зеленського можусказати лише одне. Не дарма ж розумна людина придумала у свій час геніальний вислів: "Короля створює його оточення (свита). Так що думайте. Доля молодого покоління України у ваших руках. А ось мені вже 65 років. Так що свою думку я викладаю для вас.... Думайте....

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.