ВЛАСНИЙ ДОСВІД: Моя подорож на міжнародний фестиваль. ЧАСТИНА ІІ

Кому - важкий понеділок - аля початок тижня, а кому - спогади про відпустку та інші види дозвілля. Воно, зауважу, попри стереотипи, що опісля відпочинку набираєшся сил та з головою кидаєшся в роботу, жодного разу не так.

Навпаки, приїздиш з чітким переконанням, що життя влаштоване якось не так. «Ібо» треба:

а) більше подорожувати;
б) більше пізнавати (себе зокрема);
в) більше відчувати;
г) мати час на спокій… цілковитий спокій.


ЧИТАТИ ЩЕ: ВЛАСНИЙ ДОСВІД: Моя подорож на міжнародний фестиваль. ЧАСТИНА І

Так от. Луцьк-Київ-Дніпропетровськ.

Нічого особливого під час доїзду з Києва в Дніпро. Лише непривітна особа-касир в службі GUNSEL, де я купувала квиток до Дніпропетровська. Ні, я розумію, що 7 ранку, п’ятниця, і часом не те, що усміхатись не хочеться, а іноді й жити, та попри це такого камінного обличчя годі й шукати.

До слова, напередодні, коли я пробувала замовити квиточок, тенденція «приїдеш – побачиш», описана у частині першій цієї оповіді, спрацювала і зі мною.

- Алло. А підкажіть, є завтра зранку маршрути з Києва до Дніпропетровська.
- Так, 7:40
- Забронюйте, будь ласка, одне місце..
- Вже не бронюємо. Придбаєте на місці.
- Ем-м… А є, на разі, квитки?
- Дєвушка, приїдете – побачите. На місці буде видно.
- Ну, ви хоч зорієнтуйте, мені не цікаво приїхати з Луцька в Київ, і лишитись ні з чим.
- Мають бути, до побачення.

Отак от. Такий він – сервіс. У мене, ясна річ, протест і таке інше, але підходящої альтернативи не маю. Є лише о 7:25 славний швидкісний поїзд Нyundai. Щоправда, майже за 400 гривень. Ітого – поїдемо автобусом за 160.

Зрештою, квитки, на щастя, були. Магічне сьоме місце, із номерком для багажу «8». То для мене – ах, як значимо (без коментів) :). Вісім годин до Дніпропетровська. Привіт, місто.

Схід і Захід: або Що таке Україна

- А Ты откуда ?
- З Луцька
- О-о! Повезло!
- Тобто?
- У вас там... нормальная Украина.

Отож, фестиваль «The best city-2013». Він нещодавно відгримів за сотні кілометрів від Луцька. Більше ста тисяч гостей, понад тисяча акредитованих журналістів, не менше колоритних байкерів – нам обіцяли «Європу», світових зірок і, безперечно, чудовий настрій.

Дніпропетровськ. У місті я не вперше, тож вчергове захоплює лише величний Дніпро та, попри штучно нав’язаний нам розподіл аля «Схід проти Заходу», привітність місцевих.

- Ти приїжджай, ми доставимо, допоможемо, відвеземо..

Та й загалом, я розумію, що ота творча меншість (хоча сумніваюсь, що стотисячну аудиторію можу називати меншістю), яка зібралася на фестивалі, любить та захоплюється Західною Україною. Вони «ломано» переходять на державну мову і тішаться тому, що от - з’явилася можливість попрактикуватись.

«Бував-бував я в вашому Луцьку, і в «Майдані» бував, і телеведучих ваших знаю», - усміхається організатор концертів з Одеси Сергій.

«А мені Львів подобається, Івано-Франківськ, Чернівці... колоритно там якось, тут такого нєту», - мрійливо зауважує дівчина з Дніпропетровська Ася. «А в Луцьку я в дитинстві була. Хочу ще», - додає вона.

Своєю чергою, неголений байкер філософськи зазначає: «Розумієш, у вас там Україна. Справжня. Нормальна. А тут – хз».

- Добре-добре, буду вчитись есемеситись українською! Ти скажи, тебе не лякає моя українська, - питає керівник творчого холдингу з Кривого Рогу Макс.
- Та ні, навпаки =)
- Класно. Дуже рідко випадає можливість говорити державною. Хоч попрактикуюсь.

А я шо? А я - журналіст

Селище Новоселиця – орієнтовно за 30 кілометрів від обласного центру. Доїжджаємо на байку за лічених 15 хвилин. Уздовж дороги біля території, на якій розташувався фестиваль, – сотні автомобілів, тисячі людей з рюкзаками, спальниками, пластиковими пляшками з водою.



До слова, перше, що відмітив під час прес-конференції вокаліст легендарних Sсorpions, які стали хедлайнерами заходу, його найбільше здивувала парковка фестивалю. А я уточню: очевидно, він говорив про її відсутність. Хоча стражів правопорядку тут було достатньо. Вони палко виконували свої обов’язки, не пускаючи тих чи інших водіїв знову ж таки у тому чи іншому напрямку. Так, аби не сталося дорожніх колапсів.

Вартість участі у заході – до 600 гривень для пересічного гостя. Особливі можливості тут для журналістів – безкоштовний вхід, доступ в прес-центр, фан-зону та інші привілеї.

Щоправда, години акредитації вже закінчилися. Кілька спізнілих майстрів слова скупчилися біля віконечка «Преса». І, зауважу – жодних проблем. Не перевіряючи в списках ані твого імені, ані видання, яке ти представляєш, тобі дають папірець, ти пишеш ім’я (наприклад, Вася Пупкін), назву видання (Сільські вісті), лишаєш номер телефону і отримуєш бейдж та стрічку на руку, з якою не розстаєшся упродовж трьох діб.

«Це ж скільки коштів можна було б зекономити прудкому українцю, зробивши вигляд, що він – журналіст», - промайнуло в мене в голові, та зловживати довірою організаторів бажання якось не виникло.

Правом безкоштовної участі тут користувалися ще байкери. Нагадаю, злітом з понад тисячі таких гонщиків розпочався фестиваль напередодні. У ньому взяв участь і ідейний натхненник заходу Олександр Вілкул.




До речі, стосовно грошей, на фестивалі чинними були фести, номіналом в одну гривню. Тобто їхня особлива валюта, якою можна розраховуватися за продукти, сувеніри, або безліч пропонованих на заході послуг. Чомусь, незалежно одне від одного, усі гості обізвали їх тугриками.

ЧИТАТИ ЩЕ: ВЕСІЛЛЯ НА ФЕСТИВАЛІ - ДВІ НОТИ ЗВУЧАТИМУТЬ В ОДНОМУ АКОРДІ

***
Якогось ранку в черзі в душову кабіну – їх там було штук 15 – розговорилася з волонтеркою фестивалю.
«Ну, цього року якось спокійніше. І міліціонерів в кілька разів менше, жодної служби не долучали, та й інцидентів майже нема. Так, є такі, яким після виступів хочеться продовження свята, але проблем як таких не виникає», - каже засмагла, дещо втомлена дівчина.

З її слів, безпосередньо підготовку території до фестивалю почали за дні три до початку заходу, на разі ж щоранку, приблизно о 5, прибирають території: знаходять, каже, фотоапарати, телефони, відеокамери, одяг, окуляри. «Такі знахідки тут вже звичні, все подаємо в так зване бюро знахідок. Чи забирають? Та як коли… Напевно, не вірять, що хтось віддасть, тому і не звертаються», - резюмує дівчина.


Будь великодушним, бо зроблено тебе із зірок

Інший волонтер, скажімо так, більше наближений до музикантів, із награною розважливістю розповідає про зірок: «О-о, а ви бачили – «Ленинград» кілька автомобілів апаратури привіз? Знаєте, раніше про дівчат запитували, траву… Але нам сказали не реагувати на такі питання, бо будуть проблеми»…

Так, музиканти тут проявляли себе по-різному, загалом – прості й привітні на прес-конференціях приїжджі з-за кордону, як от Guano Apes: можливо, чимось допомогти? Щось подати? (це вже з перекладом з англійської)…, веселі Scorpions, безпосередні Enter Shikari, шалені Lacuna Coil та дещо «зіркові» наші майже співвітчизники: Сергій Шнуров з гурту «Ленинград», Олександр Васільєв зі «Спліна» росіяни Би-2, Діана Арбеніна з «Нічних Снайперів», Дельфін та Ілля Лагутенко із «Мумій Тролля». Однак всі вони лишались недоступними поза лаштунками прес-центру та, власне, сцени.




















***

Про їх виступи, про шалену енергетику, якою музиканти поділилися зі ста тисячами фестівців, я спробую розповісти у наступній, заключній частині моєї «сповіді». Цьому на заваді не стала навіть злива, яка знищила 90 відсотків моїх нотаток про фестиваль. Бо ж, знаєте, я з’ясувала, – вода з легкістю змиває з паперу гелеві записи, лишаючи по собі лиш цнотливо чисті аркуші.

Але ДАЛІ ЩЕ БУДЕ.












Альона ТРОХИМЧУК «ВОЛИНСЬКІ НОВИНИ»
ФОТО - Антон ШЕВЄЛЬОВ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---