Волинське село на сто людей: там зростали відомі письменники і стоїть 400-річний каштан
Багате на таланти село Ужова Копачівської громади, де мешкає трохи більше за сотню людей. У цьому селі провів молоді роки письменник-шістдесятник, заслужений діяч мистецтв України Йосип Струцюк. Він навіть має «свій» древній каштан. В Ужові також минуло дитинство письменника та поета Ігоря Павлюка.
Обоє радо поділилися спогадами про село в сюжеті ТРК «Аверс».
Місцева підприємиця і продавчиня єдиного на село магазину Світлана Тананайко з гордістю показує древній «каштан Струцюка».
«Виходець із нашого села – Йосип Струцюк. Це його каштан, бо він жив тут. Хати, на жаль, уже немає, бо її продали. А каштан, якому понад 400 років, залишився», – зауважила Світлана Тананайко, додавши, що в селі ще є 300-річна липа.
Письменнику-шістдесятнику й почесному громадянину Луцька Йосипу Струцюку цього липня виповнилося 90 років. Він не зміг завітати в село, де минула його юність, але поділився спогадами телефоном.
«Біля хати стояв каштан старий. Тоді казали, що йому 400 років. Якось хлопці кинули клич: «Давайте позмагаємось: хто вилізе на каштана». Скільки хто не пробував вилізти – ніхто не міг», – пригадав Йосип Струцюк.
Читати ще: «Не продам, вони – у мене в душі», – єдиний власник коней у волинському селі
Йосип Струцюк народився на Холмщині, в 1944 році його з батьками депортували у Запорізьку область. Уже звідти двома роками пізніше, рятуючись від голоду, родина переїхала в село Глинище, що потім приєдналося до Ужови.
В Ужові жив і племінник Йосипа Струцюка – поет Ігор Павлюк. З його слів, біля хати дядька колись був німецький цвинтар.
Ігор Павлюк навідався і до своєї хати – жив тут із дідусем, бабусею, прадідом і прабабусею. Мама поета померла через кілька днів після пологів.«Тут жили переселенці з Холмщини – мої дід, бабуся, прадід і прабабуся. Вони мене забрали, коли мама померла. Я в Ужові ріс до 17 років. Зараз у тій хаті живуть інші люди. Коли закінчив факультет журналістики у Львові, то дав оголошення про розмін хати, яку успадкував після смерті бабусі. Не міг уявити, що знайдеться людина, яка дасть мені львівську квартиру, а сама переїде сюди. Але знайшовся такий собі пан Гущенков – росіянин із Калузької області, який мав сімох дочок. Село його прийняло, українізувало», – розповів Ігор Павлюк.
Читати ще: «І шкода продавати, і важко тримати». У волинському селі – одна корова
Нині в хаті мешкає одна з дочок українізованої сім’ї. Письменник виріс на казках і магічних легендах свого села, тепер переповідає їх онукові. А першу книгу «Острови юності» майже повністю присвятив хаті свого дитинства. Рідне село досі надихає Ігоря Павлюка на творчість.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Обоє радо поділилися спогадами про село в сюжеті ТРК «Аверс».
Місцева підприємиця і продавчиня єдиного на село магазину Світлана Тананайко з гордістю показує древній «каштан Струцюка».
«Виходець із нашого села – Йосип Струцюк. Це його каштан, бо він жив тут. Хати, на жаль, уже немає, бо її продали. А каштан, якому понад 400 років, залишився», – зауважила Світлана Тананайко, додавши, що в селі ще є 300-річна липа.
Письменнику-шістдесятнику й почесному громадянину Луцька Йосипу Струцюку цього липня виповнилося 90 років. Він не зміг завітати в село, де минула його юність, але поділився спогадами телефоном.
«Біля хати стояв каштан старий. Тоді казали, що йому 400 років. Якось хлопці кинули клич: «Давайте позмагаємось: хто вилізе на каштана». Скільки хто не пробував вилізти – ніхто не міг», – пригадав Йосип Струцюк.
Читати ще: «Не продам, вони – у мене в душі», – єдиний власник коней у волинському селі
Йосип Струцюк народився на Холмщині, в 1944 році його з батьками депортували у Запорізьку область. Уже звідти двома роками пізніше, рятуючись від голоду, родина переїхала в село Глинище, що потім приєдналося до Ужови.
В Ужові жив і племінник Йосипа Струцюка – поет Ігор Павлюк. З його слів, біля хати дядька колись був німецький цвинтар.
Ігор Павлюк навідався і до своєї хати – жив тут із дідусем, бабусею, прадідом і прабабусею. Мама поета померла через кілька днів після пологів.«Тут жили переселенці з Холмщини – мої дід, бабуся, прадід і прабабуся. Вони мене забрали, коли мама померла. Я в Ужові ріс до 17 років. Зараз у тій хаті живуть інші люди. Коли закінчив факультет журналістики у Львові, то дав оголошення про розмін хати, яку успадкував після смерті бабусі. Не міг уявити, що знайдеться людина, яка дасть мені львівську квартиру, а сама переїде сюди. Але знайшовся такий собі пан Гущенков – росіянин із Калузької області, який мав сімох дочок. Село його прийняло, українізувало», – розповів Ігор Павлюк.
Читати ще: «І шкода продавати, і важко тримати». У волинському селі – одна корова
Нині в хаті мешкає одна з дочок українізованої сім’ї. Письменник виріс на казках і магічних легендах свого села, тепер переповідає їх онукові. А першу книгу «Острови юності» майже повністю присвятив хаті свого дитинства. Рідне село досі надихає Ігоря Павлюка на творчість.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 2
123
Показати IP
15 Вересня 2024 17:57
не чув про того поета
Анонім
Показати IP
15 Вересня 2024 19:55
Викладачам укр літератури до не потрібно.
Гороховський вибачився за скандал з фото клієнтки monobank
Сьогодні 11:31
Сьогодні 11:31
Унаслідок нічної атаки ворога є поранені та руйнування на Дніпропетровщині, Харківщині та Херсонщині
Сьогодні 10:58
Сьогодні 10:58
Водій Audi Q5, який влаштував ДТП у Рованцях, був п'яним
Сьогодні 10:42
Сьогодні 10:42
«Ми в шоці від цього циркачу»: як завершилося розслідування приватизації вулиці біля луцького заводу
Сьогодні 10:25
Сьогодні 10:25
В Україні планують створити мережу банків продовольства для соціально вразливих громадян
Сьогодні 09:52
Сьогодні 09:52
У нацпарку на Волині оселилася американська норка
Сьогодні 09:19
Сьогодні 09:19

Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.