Врятував пораненого командира, згодом той віддав борг честі: історія воїна Князівської бригади

«Моя зустріч з дружиною в лікарні, куди я потрапив після поранення, нагадує фінальну сцену з фільму «Міцний горішок», але в українській інтерпретації. Вона вривається до мене в палату, а там сиджу я, на каталці, закривавлений і з сигаретою в зубах. А далі обійми і моя фраза: «Привіт, дружино!» У цю мить відчув полегшення, ми знову разом, а значить, все буде добре», – розповідає про зустріч з коханою після місяців розлуки воїн 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Ростислав.

Своїм спасінням боєць завдячує командиру, повідомляють у відділенні комунікацій бригади. Одного разу Ростислав врятував його після поранення, тепер командир повернув борг честі.

Цей приклад братерської взаємовиручки Князівський воїн пригадує так: «Його поранило – я його вивозив, мене поранило – він мене вивозив. Тож коли я повернувся у стрій, то першим ділом потиснув йому руку і сказав – 1:1».Ростислав – уродженець Лисичанська. Хлопцеві всього 22 роки, три з них минули на військовій службі. За цей час йому довелося пережити чимало. Князівський воїн жартома порівнює себе з котом, мовляв, у калейдоскопі бойових історій розгубив вісім життів. Тепер з дев’ятим буде уважнішим.

Читати ще: Головний заїзд ще попереду: воїн з Волині мріє після перемоги об’їхати мотоциклом усі території, які звільняв від окупантів

Тривалий час Ростислав підвозив побратимам усе необхідне, а також евакуйовував поранених. Воїн пригадує, що завжди намагався виконати свій максимум – доставити продукти, боєприпаси та інші речі просто на позиції.

«Вороги завжди скаженіють у прагненні знищити будь-яку машину постачання – здається, по мені «прасували» всім: летіла арта, вибухали КАБи. Але мої хлопці знали: якщо я їду, то сто відсотків заберу поранених і щось привезу. Так тривало майже два роки», – провадить боєць.Кожна з бойових історій Ростислава – це гарт характеру молодого воїна. Він добре пам’ятає, як вороги вдерлися на рідну Луганщину в 2014-му, як рятував маму з Лисичанська, що палав, у 2022-му, як щохвилинні удари ворожої артилерії рівняли закарбовані в дитячих спогадах місця… Надто дорого коштувало йому знайомство з «руським міром».

Тому сьогодні Ростислав бореться, щоб уберегти від нього найрідніших. А близькі воїна моляться, щоб вберегти свого захисника. Може, тому з ним і трапляються ці дива на полі бою?

У бригаді Ростислава є свій варіант відповіді на це запитання: «Бій хоробрих любить». Нині це гасло Князівських воїнів.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---