Вино з особливою історією і город із душею: як волинянин господарює на своїй дачі

Кажуть, що дім – це не стіни, а руки господаря. І в селі Замшани Ковельського району це добре видно на прикладі оселі пана Івана. Ще кілька років тому стара дерев’яна хатина, яку чоловік купив усього за тисячу доларів, мала зовсім інакший вигляд. Сьогодні тут затишна дача, де чоловік відпочиває, як сам каже, і тілом, і душею.

Пан Іван приводив будівлю до ладу власноруч. Поштукатурив, вставив нові вікна. Каже, що любов до такої роботи в нього ще з молодості. Свого часу служив у будівельному загоні в армії. Саме там і навчився майструвати, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

У будинку чоловік показує і власний винахід – універсальну грубку. Вона і будинок обігріває, і їжу на ній можна готувати.

Найбільше душа в господаря лежить до землі. Нещодавно чоловік приїжджав до села, щоб посадити картоплю.

«Картопелька росте. Як саджаєш мішок, то земля віддає п’ять-шість мішків. Це середній урожай. Може навіть вийти вісім-десять мішків. Залежить від року. Із картоплі любимо готувати деруни», – каже Іван.

Цього року він посадив близько 12 мішків. Як каже, картопля в господарстві – головний продукт.

Поряд із ним на городі працював вірний помічник – кінь. Сучасній техніці чоловік не дуже довіряє. Впевнений, що старі методи перевірені роками.

«Без коника нікуди. Коник дуже потрібний. Пальне дорожчає, то зараз люди будуть трактори продавати і знову купувати коней», – зауважує чоловік.

Показує саморобний апарат для загортання картоплі. Пригадує, що свого часу його батьки садили картоплю ще копачками.Читати ще: Господар із Волині прикрасив подвір’я десятками лелек, щоби «принесли» онука. Відео

До слова, пану Івану вже 74 роки, однак його енергії, схоже, можуть позаздрити й молодші. Серед захоплень чоловіка – домашнє вино. Робити його він почав ще понад 30 років тому.

«Зі мною в армії служили грузини і вірмени. Вони мені розповіли, як правильно робити вино. Я посадив виноград і почав робити вино. Зробив дубову бочку. Якнайменше бочка має бродити вісім-дев’ять разів. Потрохи додаю сироп, цукор і виноградний сік», – розповідає Іван.

Головне в процесі – навіть не сам напій, а історія, яка за ним стоїть. Чоловік почав закладати вино на народження дітей, а тепер уже й онуків, а відкорковує пляшки аж на їхніх весіллях.

Поки одні женуться за сучасними технологіями і міською метушнею, в Замшанах пан Іван просто живе своїм життям: садить картоплю, доглядає господарство, майструє і зберігає речі, які сьогодні стають дедалі рідкіснішими.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---