«Я не згубила совісті»: мати загиблого Героя з Волині пояснила, чому відмовилася від нагороди сина

Марія Вакульчик із села Новокотів Луцького району в знак протесту місцевій владі відмовилася від посмертної нагороди «Золотий хрест» для сина – Героя Петра Вакульчука.

«Я не маю морального права взяти цю нагороду з рук такої влади», – сказала вона на сесії Підгайцівської сільради, відмовляючись від посмертної відзнаки сина, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

Марія Володимирівна все життя присвятила допомозі людям, вона працювала фельдшером. Тепер також починає свій день вдосвіта. Тримає господарство, зокрема козенят, птицю, порається на городі. На її обійсті як згадка про сина росте черешня.

У будинку пані Марії пахне травами.

«Це я сушу хлопцям на сухпайки. Це кріп, фенхель, цибуля і часник. А тут на чаї. М’ята, меліса, звіробій. То грошима допомагаємо, то продуктами допомагаємо», – каже Марія Володимирівна.

На столі – книги. З багатьма із них пов’язаний життєвий шлях жінки. Тут, зокрема, книжечки, видані за самвидаву, та присвячені діяльності хору «Посвіт» видання.

День, коли Україна здобула незалежність, пані Марія пам’ятає дуже добре. Тоді вона стояла в Києві біля Верховної Ради під синьо-жовтим стягом.

«Під тим прапором, який потім внесли. Про який казали, що він здобувся безкровно, але скільки зараз проливається за нього крові», – говорить пані Марія.Жінка згадує, що її син Петро був спокійний і справедливий.

Вона пояснює, що відмовилася від нагороди сина через протест місцевій владі. Пані Марія кілька років бореться за доступ до тутешніх лісів: їх обгороджують парканами від простого люду.

Як ми писали, в селі Звірів місцеві жителі третій рік стукають у всі інстанції, виборюючи право пройти до лісу. Дорогу в лісі впритул до річки перекрили: поставили загорожу та встановили камери відеонагляду.

Читати ще: Мама загиблого воїна бореться за доступ до лісу у волинському селі

«Ця нагорода як хабар. Пройшло вже майже два роки. Зараз я займаюся справою доступу до лісового масиву. І коли вона набула великого розголосу, ця нагорода виглядає як хабар. Я інакше її не сприймаю. Вони відгородилися від народу: армія сама по собі, а влада сама по собі. Я не чекала того, що зараз мушу добиватися, щоб виконувалися українські закони, Конституція і Загальна декларація прав людини», – зазначає Марія Вакульчук.

Щодня жінка ходить на могилу до сина. Нині облаштовує пам’ятник. Чекає дітей та внуків і продовжує боротьбу за закон та справедливість. Каже, що її секрет – у небайдужості.

«Я втратила сина, я втратила молодість, красу, але не згубила совісті. І це основне в житті, я вважаю», – наголошує Марія Вакульчук.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---