У Луцьку провели в останню дорогу Захисника та ексгравця збірної України Романа Максимюка

У Луцьку попрощалися із Захисником України, колишнім футболістом національної збірної Романом Максимюком. Чин похорону відбувся у пʼятницю, 23 жовтня, у кафедральному соборі Святої Трійці.

З перших днів повномасштабного вторгнення Роман Максимюк брав участь у благодійних ветеранських турнірах, а восени 2022 року долучився до Сил оборони та став частиною мобільної вогневої групи. Згодом його перевели на Харківський напрямок. Вважався зниклим безвісти з 30 січня 2025 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. Загибель військового підтвердилася за результатами ДНК-експертизи.

Роман Максимюк народився 14 червня 1974 року в селі Битків Івано-Франківської області. Загинув 11 березня 2025 року поблизу населеного пункту Лисівка Покровського району Донецької області.За час футбольної карʼєри Роман Максимюк захищав кольори «Динамо Київ», «Дніпра», «Волині» та «Чорноморця», зіграв 5 матчів за збірну України. Також тренував аматорський футбольний клуб «Луцьксантехмонтаж-536» (ЛСТМ). Після закінчення ігрової кар’єри проживав у Луцьку.

Читати ще: «Такі або не народжуються, або не доходять до професійного футболу» : у Луцьку прощаються із гравцем збірної України, Героєм Романом Максимюком

Вчора прощання відбулося на стадіоні «Авангард», де Максимюк грав у складі «Волині», сьогодні ж із військовослужбовцем попрощалися у стінах кафедрального собору Святої Трійці.Вшанувати памʼять воїна прийшли рідні, побратими, колеги, друзі, представники влади та небайдужі лучани. Вони згадують Романа Максимюка як щиру, добру та талановиту людину.

«Роман був чудовою людиною, неперевершеним футболістом, мужнім чоловіком. Його дружина з початку повномасштабного вторгнення допомагала особисто нашому батальйону, ми підтримували взаємні стосунки із сімʼєю. Коли Роман зник безвісти, ми усіма силами намагалися дізнатися, що сталося і була надія на те, що він ще живий. Поняття побратим не залежить від підрозділу, де ти несеш службу, військовослужбовець – це ціла епоха. Банально казати, що ми його не забудемо, але це потрібно, такі люди, воїни – це гарантія того, що Україна була і буде», – поділився спогадами про Романа побратим Володимир.Роман займався також активною волонтерською діяльністю, тому для спільноти це велика втрата, розповіла волонтерка Лариса.«Це велика втрата для волонтерської родини, для України загалом. Тому що Романа ми памʼятаємо світлим, щирим, просто хорошою людиною. Я памʼятаю, що навіть коли він був у відпустці, допомагав волонтерам завантажувати машини на схід. Це мега-постать у нашій спільноті, низький уклін, ми щиро співчуваємо дружині Вірі, дітям, усій сімʼї. І просто хочеться, щоб ці жахи закінчилися, бо ми втрачаємо цвіт нашої нації, це історичні постаті України», – зазначила жінка.

Попрощатися із колегою прийшли футболісти та тренери. Вони згадують Романа як професійного гравця із характером та лідерськими якостями.«Хоч мені і не доводилося грати разом з ним, але Роман був гарним гравцем. Грав у складі багатьох команд, це дійсно класний футболіст. Горді тим, що він став на захист України, нехай спочиває з миром», – розповів екстренер луцької «Волині» Сергій Чабан.«Роман Максимюк – це велика втрата для всього футболу, адже він був дуже яскравим футболістом з характером і лідерськими якостями. І, дійсно, історія його життя демонструє те, що він ці всі якості переніс із футбольного поля у своє життя, долучився до лав оборони України і захищав нашу державу на передовій. До того він мав дуже насичену футбольну карʼєру, представляв Україну у складі національної збірної, тому вся футбольна родина втратила дуже важливого гравця», – наголосив генеральний секретар Української асоціації футболу Ігор Грищенко.

Спогадами про гравця та воїна Романа Максимюка поділився також заступник генерального директора ФК «Динамо Київ» Олексій Семененко.«Я працюю у клубі вже 37 років і чудово памʼятаю як на зламі тисячоліть, 26 років тому, у київському «Динамо» зʼявився Рома Максимюк. Красивий, впевнений у собі хлопець, який одразу став душею компанії. Поза футбольним полем він доволі скромна людина, але завжди був впевнений у собі. «Був» таке погане слово, яке не хочеться вимовляти, але це гірка правда. А на футбольному полі це справжній стрижень команди, боєць. Не було такого епізоду, де він міг програти через те, що слабкий. Звісно, це спорт, були і перемоги, і поразки. Зовсім скоро «Динамо Київ» буде відзначати своє століття і у цього бренду чимало спортивних зірок. Але такої яскравості, яка була у Романа Максимюка, який віддав своє життя за нас з вами, за наступні покоління, за майбутнє нашої держави, такого у нас немає. І раніше, і надалі ми будемо пишатися тим, що серед наших зірок був і Роман Максимюк, вічна памʼять і шана батькам, які виховали Героя України», – пригадав Олексій Семененко.Опісля прощальної літургії, під звуки оркестру, Романа Максимюка провели в останню дорогу. Поховали Захисника в секторі почесних поховань на міському кладовищі в селі Гаразджа.

Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним. Вічна пам’ять Герою і низький уклін.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---