USD 39.00 39.70
  • USD 39.00 39.70
  • EUR 39.20 40.00
  • PLN 8.30 8.60

Як Міноборони Росії бреше про «перемоги» в Україні. Дослідження

30 Червня 2022 17:48
Щодня громадяни Росії дізнаються із новин про чергові «успіхи» своєї армії на українських фронтах, адже Міноборони відверто бреше. Навіть коли війська відступають або захоплюють ціною великих жертв кілька дрібних сіл, представник Міноборони, генерал Ігор Конашенков все одно звітує про серйозні досягнення.

Опозиційне російське медіа «Проект» достеменно вивчило всі повідомлення військових і виявило грубі та смішні нестиковки у цифрах та географії. Дослідження «Проекту» доводить, що багато «перемог» досягаються за рахунок арифметичних та географічних фальсифікацій.

Російський диктатор Володимир Путін оголосив про початок «спеціальної військової операції» в Україні 24 лютого вранці, а вже вдень прессекретар Міноборони Ігор Конашенков доповідав: «В результаті ударів російських збройних сил виведено з ладу 74 наземні об'єкти військової інфраструктури України».

Ця цифра могла прозвучати вражаюче, якщо не звернути увагу на запропоновану далі представником військового відомства арифметику. У списку об'єктів опинилися 11 аеродромів, 4 безпілотники Bayraktar, 18 радіолокаційних станцій, 3 пункти управління, база ВМФ і вертоліт – у сумі наполовину менша за оголошену Конашенковим цифру.

Так з першого дня війни почалася епоха безперервних фальсифікацій військових досягнень Росії. Якщо перше нестикування ще можна пояснити приховуванням деталей, то такі помилки на це списати складно.
«Проект» вивчив усі ранкові, денні та вечірні брифінги Конашенкова з початку війни до 26 червня і дійшов висновку: дані Міноборони містять безліч помилок, не вписуються в правила арифметики, суперечать географії та здоровому глузду. Заради ілюзії успіху підлеглі Сергія Шойгу навіть розробили свою особливу російську мову. Без знання цієї мови неможливо зрозуміти всі наведені у цьому тексті заяви військових.

Тлумачний словник Конашенкова

«Опір чинять переважно збройні загони «націоналістів». Військовослужбовці українських Збройних сил від бойових зіткнень намагаються ухилятися», – так Конашенков у перший же день війни (її він слідом за Володимиром Путіним теж називав «спецоперацією») розпочав маніпуляцію з російською мовою.

Прессекретар Міноборони поділяв тих, хто нібито відступає чи здається в полон (їх він шанобливо називав українськими військовослужбовцями), і тих, хто чинить опір (їх зневажливо обзивав «націоналістами»). Втім легенда про швидку перемогу Росії та небажання української армії чинити опір перестала бути актуальною лише через тиждень. На початку березня стало зрозуміло, що бліцкригу в Україні не вийшло, і Конашенков різко змінив риторику, відмовившись від поділу на поганих націоналістів та добрих військових. Тепер слова «націоналісти» та «нацисти» стали загальним позначенням ворога. Збройні сили України він здебільшого згадував стосовно військової інфраструктури.

«Усього внаслідок ударів авіації знищено до 290 «націоналістів» та 23 одиниці озброєння і військової техніки ЗСУ», – доповів Конашенков 31 травня.

Щоб війна в Україні мала вигляд успішної та ідеологічно правильної в очах російського телеглядача, Міноборони почало використовувати величезну кількість абсолютно незрозумілих слів.

25 лютого Конашенков урочисто доповів: «Завершено блокування міста Чернігів». Фраза звучала як успіх, але насправді означала, що бої в цей час йшли на підступах до міста, а саме воно зрештою так і не було захоплене. Проте слово «захоплення» Міноборони ніколи не використовує – натомість російська армія «бере під контроль» міста та села України.

Для боїв на вулицях міст у брифінгах також є спеціальне слово: їх називають «зачистками» – тобто від «націоналістів».

«Підрозділи народної міліції Луганської народної республіки за підтримки збройних сил Російської Федерації, завершивши зачистку від «націоналістів» населеного пункту Попасна, прорвали глибоко ешелоновану оборону противника і вийшли на адміністративний кордон Луганської народної республіки», – повідомив Конашенков 10 травня.

Про жертви серед мирних мешканців Конашенков говорить дуже рідко і завжди звинувачує у їхній загибелі українців. Київське передмістя Буча, де після відступу росіян було виявлено сотні трупів місцевих жителів, у доповідях не згадується жодного разу.

Про місто Ірпінь, яке теж сильно постраждало під час боїв, прессекретар висловився лише одного разу: «Київський «націоналістичний режим» готує чергову провокацію для звинувачення Росії в нібито масових вбивствах мирних жителів».

Майже нічого не повідомляє Конашенков і про втрати російської армії, контрнаступ українців під Херсоном і Харковом, загибель крейсера «Москва» і російських солдатів, що потрапили в полон.

Звичайно, Конашенков жодного разу не повідомив і про відступи російської армії. Відхід з-під Києва та Чернігова наприкінці березня він назвав «плановим перегрупуванням військ».

Зважаючи на все, таких «планових перегрупувань», тобто відступів, було дуже багато. Настільки, що Конашенкову задля їх приховування довелося вправлятися не лише з російською мовою, а й з географією.

Захоплива географія

«Встановлено контроль над населеними пунктами Червоний Лиман, Торське, Кремінна», – звітував прессекретар Міноборони РФ 2 березня про успіхи армії у Луганській області.

У перші дні війни Конашенков створював ілюзію успіху перерахуванням великої кількості маленьких міст і сіл, які російська армія «взяла під контроль». У середньому виходило по вісім населених пунктів на день. Якщо реальних успіхів не вистачало, доводилося повторювати старі – все одно глядач не запам'ятовував невідомих назв і охоче вірив у чергові успіхи. Особливо прессекретареві сподобалося містечко Кремінна, розташоване за 95 км на північний захід від Луганська.

Вже 7 березня, всього через п'ять днів після першого захоплення, Конашенков прозвітував про «встановлення контролю над Смоляниновим, Воєводським та Кремінною». 8 березня знову успіх – війська Луганської народної республіки просунулися на 9 км і взяли під контроль «Борсоніно та Кремінну» – вже втретє. Швидше за все насправді у березні місто не було взяте жодного разу, принаймні українські ЗМІ ні про захоплення, ні про перехід міста з рук до рук не повідомляли.

Тим більше, що 31 березня Конашенков сам повернувся до нібито вже три тижні як захопленого міста, повідомивши, що війська «ЛНР» вели бої з «націоналістами» на околиці Кремінної. 1 квітня, за його словами, було блоковано північні околиці, а 21 квітня, через півтора місяця після першого звіту, прессекретар вчетверте розповів про взяття міста – «без серйозних руйнувань об'єктів міської інфраструктури та житлових будинків».

Така ж історія з містом Червоний Лиман: вперше його взяли 2 березня. Але наступні місяці в населеному пункті, нібито контрольованому російською армією, магічним чином з'являлися то склади озброєння, то військовослужбовці ЗСУ на вогневих позиціях – і їх «успішно знищували». Майже через три місяці, 28 травня, Конашенков повідомив про повторне взяття Червоного Лимана.

Ці випадки – зовсім не виняток, а правило. Вивчаючи брифінги Конашенкова, «Проект» виявив, що не менше 25 населених пунктів було взято більше одного разу. При цьому представник військового відомства жодного разу не повідомляв про перехід цих місць з рук в руки, тому неможливо зрозуміти, чи звітує він про один успіх кілька разів, чи російську армію вибивали із захопленого пункту, який потім довелося повертати.

Щоб йти на такі хитрощі було легше, Конашенков ніколи не дає надто багато деталей. Наприклад, розповідаючи про успіхи в Донецькій області, він неодноразово згадував село Степове. У зоні боїв місць з такою назвою два, але прессекретар жодного разу не заглибився в деталі.

Іноді вустами Конашенкова російська армія захоплює те, чого не існує. Так, 6 березня він повідомив про взяття під контроль села Закаблухівка. На сучасних картах такого населеного пункту немає, а ще у 1980-х військові картографи відзначили хутір Закаблухівка як нежитловий.

У результаті Конашенков і сам заплутався у географії України. 17 квітня у вечірньому брифінгу він сказав: «…у районі населеного пункту Преображенське Павлоградської області збито український безпілотний літальний апарат». Населених пунктів з такою назвою в Україні є кілька, а от Павлоградської області немає зовсім.

Натомість є місто Павлоград, якому дісталося 23 травня. «Російськими засобами протиповітряної оборони за добу збито три літаки Су-25 Повітряних сил України, зокрема два – в районі населеного пункту Киселівка Херсонської області та один над Павлоградом Харківської області», – доповів Конашенков.

Топонім Павлоград став для Конашенкова просто зачарованим, тому що насправді це місто розташоване у сусідній Дніпропетровській області.

Проте тема географії швидко відійшла на другий план. На тлі воєнних невдач Конашенков став рідше називати захоплені населені пункти. Натомість із середини квітня почав називати дуже багато цифр ворожих втрат, і тоді на перший план вийшли його арифметичні знання.

У трьох танках заблукав

Помилки в підрахунках Конашенкова виявилися ще у перші дні «спецоперації» – зроблені протягом одного дня заяви просто суперечили одна одній. 28 лютого стало чорним днем ​​для російської воєнної статистики. Вранці прессекретар прозвітував про 314 знищених з початку операції танків противника, а ввечері – всього про 311. Те саме сталося і з іншою технікою, в результаті Міноборони «втратило» відразу 3 підбиті танки, 6 реактивних систем залпового вогню, 11 одиниць спецтехніки. Натомість кількість розбитих зенітно-ракетних комплексів та радіолокаційних станцій зросла одразу на десятки.

Але справжній потік повідомлень про втрати українців у Конашенкова розпочався з 13 квітня. Це дивно, тому що всього за два тижні до того (30 березня) було оголошено про «планове перегрупування військ», тобто відступ з-під Києва, і з того часу на фронтах не відбувалося значних змін. Проте Конашенков почав звітувати не про десятки, як раніше, а про сотні знищених об'єктів української військової інфраструктури.

Розгадка цього парадоксу проста — після провалу під Києвом Кремль злякався за оптимізм росіян і попросив Конашенкова яскравіше описувати успіхи армії. Звичайно, це призвело до чергового валу помилок і нестиковок.

Свято 9 травня Конашенков відзначив так добре, що цього дня у нього трапилися гелікоптери. Вдень він повідомив, що російські війська розбомбили на землі українські гелікоптери, і назвав загальні втрати України в цьому виді техніки з початку війни – 118 одиниць – це на два більше, ніж у попередній день. Увечері Міноборони уточнило інформацію з того ж удару: розбито 6 вертольотів, а не 2. Закони арифметики зобов'язували Конашенкова відняти два вертольоти від загальних втрат українців та замінити шістьма, внаслідок чого результат мав становити 122 одиниці. Але військовим дуже не хотілося знижувати цифру, тому зробити віднімання вони забули і прозвітували про 124 знищені одиниці за весь період.

Дуже цікаво поводилася й українська артилерія. Якщо вірити зведенням Міноборони РФ, вона не вбивається. Цілими днями російська армія обстрілює позиції українських артилеристів, але втрат майже не було.

З кожним днем ​​звіти Конашенкова ставали дедалі фантастичнішими. В результаті, коли «Проект» склав усі заяви прессекретаря про втрати української армії, результат виявився, м'яко кажучи, дивним.

Війна з фантомами

«Практично всю боєздатну авіацію київського режиму знищено», – заявив Конашенков 6 березня, тобто вже через півтора тижні війни.

За його словами, до цього часу Росія збила в повітрі та розбомбила на землі 93 літаки. Це справді більша частина авіаційного парку України – до війни там було всього 98 військових літаків, а з урахуванням 35 транспортних і 5 спеціальних – максимум 138 штатних одиниць. Теоретично росіяни могли знищувати й навчальні літаки: їх в українській армії 61, але й з врахуванням цього загальна кількість не дотягує до двохсот. Саме російське Міноборони заявило, що літаків до війни Україна мала 152.

Хай яка б із цих цифр не була вірною, Конашенков давно перевершив себе. До 26 червня прессекретар у сумі прозвітував про знищення 215 одиниць.

Пропагандистські ЗМІ пояснюють: цифри українських втрат зростають так швидко тому, що російська армія знищує військову допомогу, яка надходить в Україну з Європи та США. У відкритих джерелах є інформація, що західні країни могли передавати Україні військові літаки, але офіційно жодна держава про це не повідомляла. Наприкінці травня українські ЗМІ лише писали, що в Україну надійшли штурмовики Су-25 у розібраному вигляді.

Більше відомо про західні постачання вертольотів. З їх урахуванням Україна, за даними Конашенкова, втратила 88% від загальної кількості – нібито було збито 132 одиниці.

Турецькі безпілотники Bayraktar, судячи з даних Конашенкова, зовсім знищені повністю. Через місяць після початку війни, 25 березня, Міноборони повідомило, що російські військові збили 35 з 36 апаратів, які були в України. До кінця червня цифра зросла – збитих Bayraktar у повідомленнях Конашенкова стало вже 84. Принаймні публічним даним ця цифра може суперечити: відомо, що українська армія закупила перед війною лише 62 таких безпілотника, при цьому 25 з них мали доставити 2022 року. На початку березня в Україну справді надійшла партія байракторів. Ще чотири безпілотники подарував їхній турецький виробник.

Не кращою є ситуація і з танками, яких в України теж вже не мало залишитися. До 26 червня Конашенков прозвітував про знищення понад 3800 броньованих машин, включаючи танки. Але саме Міноборони оцінювало чисельність бронемашин України у 2416 штук. Ще близько 700 машин до середини травня Україні поставили західні союзники. Яким чином Україна продовжує воювати, якщо вона вже втратила всю техніку, — залишається загадкою.

Не сходяться у Конашенкова цифри і по людях. Якщо скласти всі його дані, вийде, що Росія полонила 3800 українців. З них значна частина чомусь припала на перший тиждень війни, але тут абсолютно не сходиться проміжний підсумок зі щоденними даними.

Людські втрати в українській армії взагалі просто величезні. Якщо скласти всі дані брифінгів Конашенкова, то вийде, що загинули щонайменше 40 596 осіб. У такому разі виходить, що Україна з ладу вибула до 80% штатної чисельності військових.

За статистикою великих воєнних конфліктів, число поранених зазвичай вдвічі-втричі вище за безповоротні втрати – убитих, полонених і зниклих безвісти. Тобто кількість убитих та поранених на полі бою українців, якщо виходити з даних Міноборони, може в сумі становити до 160 тисяч осіб. На початку війни ж штатна чисельність армії України становила близько 200 тисяч осіб, щоправда, ще 250 тисяч були в резерві.

Оцінки російських втрат Генштабом України також видаються неправдоподібними. За їхніми даними, до середини червня російська армія недорахувалася вбитими 32 тисячі людей.

Найзагадковіший термін

Найзагадковіший термін зі словника Міноборони Росії – «скупчення живої сили та техніки». Прессекретар військового відомства постійно використовує його, але «Проект» так і не зміг дати терміну визначення.

За перші сто днів війни Росія, за повідомленнями Міноборони, знищила в Україні 39 тисяч «районів скупчення живої сили та техніки» та «опорних пунктів» українських військ. Як вийшла така велика цифра, не зовсім зрозуміло, адже сума всіх окремо названих видів знищеної військової техніки до такої кількості явно не дотягує.

Але найцікавіше – співвідношення людських втрат до втрат у техніці. Якщо розділити кількість убитих українців на число «районів скупчення», вийде, що в кожному загинула в середньому одна людина.

* * *

На початку червня 2022 року Ігоря Конашенкова було вкотре підвищено в званні. Людина, яка останні 24 роки працювала в пресслужбах різних військових відомств, стала генерал-лейтенантом. До речі, Україна не чужа Конашенкову. У 1980-х роках минулого століття він навчався у Житомирському військовому училищі радіоелектроніки ППО.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 1
До автора Показати IP 30 Червня 2022 19:24
Як це "дрібних сіл"… У них живуть люди, кожна їхня доля небайдужа, як і клаптик нашої рідної землі безцінний. НАШІ села не можуть бути "дрібними".

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Loading...
Система Orphus