Богдан Прус: «Я ще не відчув, що прийшла нова влада»

Богдан Прус очолює один з «найкозирніших» районів Волині – Луцький. Саме на його території оселилися «акули» інвестиційного бізнесу краю – завод «Кромберг і Шуберт» і виробничі потужності компанії «Nestle» (ТМ «Торчин»). Тим не менше, глядачі інтернет-телебачення «Волинських новин», що спілкувалися з Богданом Прусом минулого понеділка, не забули запитати його і про його фермерське минуле, і про його політичну приналежність, і про адміністративно-територіальну реформу. Наводимо стенограму найцікавіших моментів розмови з Богданом Прусом в ефірі інтернет-телебачення «Волинських новин».

- Чи не пора Луцьк об’єднувати із Луцьким, Ківерцівським, Горохівським та Рожищенським районами? До чого подвійна армія установ та чиновників?
- Така велика територіальна одиниця нікому не потрібна. Тому, я вважаю, що такого об’єднання не буде. Але територіальна реформа на часі і її потрібно принципово робити, щоб в нас не збільшилася кількість чиновників, а зменшилася. Адже їх кількість потрібно оптимізувати – це всім зрозуміло.
Нам не потрібна така кількість сільських рад. Приміром, у районі – 30 сільських рад. І не треба далеко ходити за досвідом. У сусідній Польщі район, навіть трішки більший за чисельністю, має 10 сільських рад. Це допомагає оптимізувати управління, і послуги медицини, освіти, культури на порядок кращі.

Але реформу потрібно робити швидко, щоб був результат. Її потрібно було робити три роки тому, коли економіка була на піднесенні. І хоча кожен Президент декларує реформи, далі слів він не йде.
Оптимальна кількість для Луцького району оптимальна кількість сільських рад – 10-12. Інші сільські ради повинні об’єднатися навколо сіл, де є розвинена інфраструктура. Також це має бути географічно правильно розташовано – тільки тоді ми матимемо ефект від такої реформи.
Свого часу була дискусія навколо територіальної реформи, особливо у нас у місті. До того ж був затверджений Генеральний план міста. Була пропозиція, аби до Луцька входити ті сільські ради, які віддаленні від міста на 15-20 кілометрів. Я збирав голів всіх сільських рад, говорив з ними, і, відверто скажу, голови буди здивовані, що без думки територіальної громади їх вирішили долучити до Луцька.
Об’єднання із найближчими селами можливе, проте до такого слід підходити індивідуально. Я можу навести приклад: На території Підгайцівської сільської ради за рік зроблено 20 кілометрів доріг. Якби в нас це була територія міста Луцька, чи зробили б там стільки доріг? Звичайно,що ні. Тому до реформи слід підходити зважено.
- Ви вже спрацювалися з новими головою Волинської обласної державної адміністрації?
- Бориса Клімчука я особисто до цього не знав, і він мене також не знав. Я прийшов у владу у 1995 році, коли він вже був Послом. Тому поки що я нічого не можу сказати про нього, як про керівника.
- Скільки в Зміїнці живе депутатів? Знаю, що ви знаєте і де, до речі живете ви?
- Я живу в селі Смолигів Луцького району. Це 27 кілометрів від Луцька і я кожен день їжджу на роботу. І найближчим часом я не збираюся змінювати місце проживання. Тим паче, що дружина там в мене - сільський голова.
Щодо Зміїнця. Дуже багато депутатів, особливо обласної ради живуть у цьому селі. Ми колись рахували: 9 депутатів обласної ради, і частина депутатів районної. Але до честі цих депутатів, вони не займаються лобіюванням інтересів лише свого села.
- Колись ви казали, що селу Брище сміттєпереробний завод не потрібний. Мовляв, задорого. А який вихід? До речі, коли ви востаннє були на сміттєзвалищі у Брищі?
- Я ніколи не говорив, що завод не потрібний. Я казав, що саме такий завод будувати недоцільно. Я суджу по ЗМІ, я читав, що він спочатку коштував 20 мільйонів, потім 30, 40 мільйонів, а тепер близько одного мільярду гривень. Знайти інвестора на таку суму дуже і дуже важко. Тому, на мою думку потрібно шукати інші, ефективні засоби ліквідації сміття. Є простіші і дешевші шляхи. Простіше було б впроваджувати сортувальні лінії, вартістю один-два мільйони, пресування органічних відходів, а решта йшла б на органічну переробку.
У Брищі на сміттєзвалищі я не був, мабуть, уже із півроку. Проте хочу його відзначити: що санітарний стан цього звалища - хороший. Такого гарного сміттєзвалища немає ні в Львові, ні в Тернополі. Нормально працює «Луцькспецкомунтранс»…
Проте за два роки ми маємо вирішити питання сміттєпереробки. І треба розуміти, що держава на це багато грошей не дасть.
- Як це - «у пресі читав »? А що, ніхто не погоджує із вами, будувати завод чи ні?
- Сміттєпереробний завод - ні. На якомусь етапі, два роки тому, я сприяв у виділенні землі фірмі, яка зараз займається пошуком інвесторів. Далі, як я можу, як влада, сприяти? Моє завдання – створити умови для роботи.
Інша справа, що у мене є власний погляд на завод, про що я сказав раніше: треба будувати простіше, дешевше.
- Як вам новий Президент? Вийшли вже із БЮТу?
Ні, звичайно, я залишився. Чому я маю виходити із БЮТу? Ці люди, які виходять з якоїсь партії, тримаючи «ніс за вітром», у мене не заслуговують на повагу. Це що? Прийшов новий Президент і потрібно покидати цю політичну силу при якій я прийшов до влади? Ні. я не буду покидати БЮТу.
Щодо нового Президента… Дивлюся на його діяльність не як влада, а як простий громадянин, і скажу, що частина кроків нової влади мені часто не зрозуміла. Але я вважаю, ми маємо Президента, і він, напевно, буде кращим Президентом, ніж Ющенко,
- Ви кажете, що в Смолигові живете, бо дружина там голова…А завод Нестле в Смолигові побудували, з тої самої причини? :-)
Я цього не знаю, може це випадковість. (поставте такий самий смайлик) :-) «Нестле» - це всесвітньо відома фірма. І я як влада гордий тим, що ми побудували завод у Луцькому районі. Тому що потрібно мати такого інвестора. Я вдячний депутатам обласної ради, які змінили межі населеного пункту Смолигів. Так сталося, вони вибрали земельну ділянку у гарному місті і близько до кордону. Територіальна громада області має гордитися, що в нас такий інвестор. Наскільки мені відомо, керівництво заводу вважає, що йому досить комфортно тут на Волині.
- Крім Смолигова, чи було ще місце в зародку ідеї, де б міг постати завод?
- Так, це Ківерцівський район, Горохівський район, траса на Горохів, траса на Ківерці. Але чомусь так сталося, що інвестор обрав Смолигів.
- Заманювали?
- Ні, інвестора не можна заманювати. Їм треба розказувати, показувати, а вони самі приймають рішення. Як тільки будеш робити якісь «не такі» кроки, іноземці це відразу відчують.
- Чи щось для вас змінилося із приходом нової влади?
- Щось нова влада дуже помалу йде. Я ще не відчув роботи нової влади. Ніяких кардинальних змін не відбулося. Потрібно швидше робити якісь кроки, якщо нова влада дійсно хоче показати, що вона хоче щось зробити для народу.
- Луцький район найбагатший на Волині чи є ще якийсь?
- Одна людина каже, що вона багата друзями, інший має чимало грошей... У цьому ж питанні, певно, йдеться про розвиток економіки. Так, Луцький район - один із тих, що найпотужніше розвиті економічно. Чому? У нашому районі є багато податкоутворюючих підприємств. Бюджет Луцького району на 60 % формується за рахунок власних надходжень. Бюджети інших районів формують за рахунок власних надходжень на 10-20 %.
- Як воно жити, коли у хаті дві голови?
- Питань по роботі ми з дружиною не обговорюємо. Я відверто кажу, щось не знаю, чим дружина займається у сільській раді, що там зроблено за день. Я на роботі, вона на роботі, а коли приходиш додому, то що – ще там про роботу говорити?! Треба відпочити від роботи.
- Як будете садити картоплю? Під плужок чи сажалкою? І яке маєте господарство, худоба, городи…
- Картоплю будемо садити трактором. Є соток 10-12 землі під овочі, під картоплю. Вдома тримаємо чотирьох свиней. Курей багато – 50-60. Городина, садок – все своє. Городництвом займається дружина, я їй допомагаю.Ми живемо простим життям. Я вважаю, щоб знати ,чим переймаються люди, потрібно жити в селі.
- А чим їздите в раду і скільки витрачаєте на бензин?
- Я орендую машину. Хоча є й особиста. Не завжди бензину вистачає.
- Із всіх районів області як ви вважаєте, Луцький район перспективний? Які райони області за вашою інформацією найрозвинутіші?
Луцький. Ковельський, Горохівський, Володимир-Волинський райони. Перспектива – Любомльського району. Адже він розташований біля кордону із Польщею.
- Якось ви про простому хазяйнуєте: картопля, свині... Ви ж були фермером. Скільки у вас землі всього?
- Я не маю права займатися фермерством, тим паче бути засновником фермерського господарства. Засновники - мої дочки. Землю найчастіше засівають пшеницею, а землі там -близько 200 гектарів. Я думаю, що бізнес у них також іде без проблем.
- До речі, про Асоціацію фермерів, жде ви колись головували…Допомагаєте, підтримуєте?
- Звичайно, асоціація потрібна. Але за кордоном громадські організації мають величезний вплив - на уряд чи на рівні місцевої влади, із ними рахуються. Вони беруть участь у законодавчому процесі. Вони мають 100 історію.
А в нас, я вважаю, 70 років сільське господарство розвивалося не в ту сторону. За кордоном асоціації – це такі собі бойові органи. А у нас, на жаль, такі асоціації не має великого впливу. Жоден фермер не порадить таких законів, які зараз діють у сільському господарстві.
- Цікаво, що у підсумку отримав і отримає Смолигів за те, що там «Нестале» так примостилося?
- Були сплачені великі кошти за землю, ці кошти отримали і район й область. Поки що там працює тільки логістичний центр, у майбутньому завод запрацює і це будуть податки й нові робочі місця. Я можу коротко розказати про завод Кромберг енд Шуберг, щоб наші читачі і слухачі порівняли. Якщо працює близько двох тисяч людей на підприємстві, а заробітна плата більше півтори тисячі гривень, то в рік це виплачується близько 50 мільйонів зарплати. Враховуючи нарахування на заробітну плату, виходить, що в бюджет буде сплачено 25 мільйонів. Це непогано ;) Це я вас сказав за діючий завод. За кількістю людей він не буде потужніший, адже на Кромбергу використовується ручна праця. Ось так я пояснив, що отримає територіальна громада.
- А ви щось екзотичне вирощуєте? Страусів, банани…
- Ні, звичайно. Хіба що вдома маємо персик. Можливо, він цього року буде цвісти.
- Якби був вибір, куди б переїхали жити?
Я колись півроку жив у Канаді, це був 1993 рік. Але я повернуся. Можливо, це прозвучить трішки патетично, але якщо я можу щось зробити для України, то чому маю десь інакше жити?

- В одному сіл вашого району, Маяках конфліктують дві православні громади через місцевий храм. Чи вам відомо про це? Чи не намагалися втрутитися?
- Так, я знаю про цю проблему. Хоча втручатися у конфлікт влада не має права. Я можу зустрітися із священиками, щось порадити і обговорити цю проблему. Звісно, є проблема. Треба сісти за стіл переговорів, у тому числі сільському голові, і її розв’язати.
- А коли Зміїнець до Луцька приєднають?
Я думаю, що такого ніколи не буде. Просто люди не захочуть приєднуватися до міста. Вони втратять можливість повноцінно господарювати на землі. Наше законодавство не таке досконале, щоб безболісно приєднати Зміїнець до Луцька. Років 10 такого не буде.
- Як на вашу думку чи варто українським селянам і фермерам переймати досвід у іноземців? Якщо так, то який?
Досвід польських фермерів потрібно переймати. Там є чітка система, завдяки якій фермеру комфортно працювати. А якщо фермер ще має освіту, довго працює, то йому працювати дуже легко.
Але крім фермерства, нам треба перейняти і досвід оподаткування. Адже в нас не самодостатній бюджет. Нам довели такі показники, які лише на 43 % забезпечують функціонування територіальної громади. Де взяти решту? В Польщі зважені податки на землю і на нерухомість. А що районній раді це заважає зробити? Якщо б ми ввели податок на нерухомість, хоча до 100 метрів по одній-дві гривні, відразу сільські бюджети могли збільшитися на 10-15 %. Це одна проблема. А інша проблема – це земельний податок. Сільській раді не вигідно збирати податок на землю. Він 10-15 гривень. Хіба це податок, коли людина має гектари землі? Якби ми ввели земельний податок, то бюджети отримували б додаткові кошти.
- Чи знаєте ви що славнозвісний завод Кромберг і Шуберт за європейськими стандартами заборонено будувати на території міста? Це негативно впливає на здоров’я людей. Чи гарні хабарі у нас вирішують все?
- Я вважаю, що там санітарні норми витримані. Наскільки мені відомо, там немає шкідливого виробництва, тому що там привозять готові кабелі, все зажимається навіть без пайки. Шкідливого впливу завод не несе.
- Ще одне село вашого району, - Рокині. На території прекрасного дендропарку зробили місце для шашликів, пива, танців. І називають це «музеєм під відкритим небом». Ви там були? Не шкода природи чи того ж вітряка, який на «ладан дихає»?
Так, був. Напевно, музею під відкритим небом треба розвиватися, вдосконалюватися. Але я на це не маю впливу. Я можу тільки порекомендувати, адже я згоден з автором цього питання. Я про це Олександру Середюку, директору музею обов’язково скажу.
- А може вони шашликами гроші заробляють?
- Звісно, що заробляють. Безплатно там шашликом чи пивом ніхто не пригостить. Але є проблема, я погоджуюся з читачем.
- Читала, що колись ви казали, що у Луцький район можуть прийти інші інвестори. Скажіть, які тут перспективи далі?
- Інвестор любить тишину. Ми працюємо із інвесторами. Нещодавно зустрічався із інвестором із Німеччини. Хочу сказати, що найближчі два-три роки пожвавиться прихід інвесторів. Нова влада прийшла. Вона хоче показати, що вона щось робить. А це буде сприяти надходженню інвестицій в область.
- А німецький інвестор чим цікавився? Чи це таємниця за сімома замками?
- Поки що таємниця.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---