82-річна бабуся з Волині пече хліб на черені для військових

Господиня Ольга Подвернюк із села Веселе Луцького району від початку повномасштабної війни спекла понад 90 буханців хліба для захисників. Волинянці – 82 роки.

Як розповіла жінка Суспільному, паляниці випікає на черені до двох годин.

«На армію напечу хліба, мені шкода тих дітей, шкода всіх. Трохи цукру для присмаку і солі, такий у мене хліб виходить. Будемо зараз палити в печі, носити на лопату і виробляти. Мішу хлібчик свій отак», – показує волинянка.

Спершу замішує тісто для хліба – цей процес триває півтори години. Зі слів пенсіонерки, на 12 буханців використовує орієнтовно відро борошна.«У хатах не люблю прибирати, а хліб люблю пекти і в городі цюкати. Ото моє хобі», – усміхається.

Читати ще: У громаді на Волині господині засолили майже 400 літрів огірків для військових

Нині у господарстві Ольги Подвернюк більш як 20 курей та пес. Поки тісто росте, бабуся показує город.«Хай молотять, хай буде нам хлібчик, всім. Гляньте, яка пшеничка файна. То моє все, то моє життя. Отакі маю помідорчики, отака господиня», – каже волинянка.У старенькій хатині, ділиться спогадами Ольга Феодосіївна, спекла свій перший хліб. Сюди, каже, прийшла у невістки, коли їй було 17 років. Відтоді й пече хліб. Ще досі випікає короваї на весілля, майже 20 років щотижня пече по 30 проскурок у церкву.

«Тісто вже готове, файне тістечко. Буде хлібчик хороший. Довго, довго треба місити. Така мука добрая, не можна відірвати. Пшенична – то найліпша», – радіє господиня.Нині Ольга Феодосіївна живе і дає раду господарству сама. Каже: чоловік, якого не стало 20 років тому, був гарним господарем. У шлюбі народила двох синів, одного з них десять років тому не стало через проблеми зі здоров'ям.

«Я всіх розумію тих матерів, що топіро плачуть. Я відплакала своє. Синові в Афганістан не могла рубля послати, а цим хлопцям, щоб не були голодні, я що маю – поділюся. Гинуть молодії... Я не можу того перенести», – зітхає жінка.

Пам’ятає Ольга Подвернюк голод та життя в окупації німців. Чуючи про звірства росіян, пригадує випадок зі свого повоєнного дитинства.«Ми діти самі в хаті, нікого немає. І прийшов до нас якийсь військовий. Собака бреше. Він взяв собаку застрелив. А ми що в хаті? Кричимо. На небеса чути. Прийшов вікно побив. І забрався геть», – пригадує волинянка.У бабусі Ольги – п'ятеро онуків та семеро правнуків. У її родині є зять-військовий. Жінка додає: щодня молиться і за нього, і за всіх українських захисників.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---