95-річна лучанка пережила голодомор, війну та каторгу

Луцька міська громадська ветеранська організація «Спілка в’язнів – жертв нацизму» об’єднує лучан, на долю яких випали важкі випробування.

У спілці понад 50 учасників. Це в’язні концтаборів, їхні діти, які в роки Другої світової війни були вивезені на примусові роботи у Німеччину. Члени організації часто зустрічаються, разом відзначають пам’ятні дати та свята, поводять культурно-просвітницькі заходи, піклуються про маломобільних та немобільних членів організації, йдеться на сайті Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».

Серед членів спілки – остарбайтер Марія Менжерис. Тендітна бабуся, з посрібленим сивиною, акуратно зачесаним волоссям, щирою душею та добротою в очах. На її шляху – голодомор, війна, концтабір. Та попри всі випробування, що довелося пережити, пані Марія посміхається і дякує Всевишньому за подаровані роки.6 листопада Марія Карпівна відсвяткувала 95-річчя. Днями члени «Спілки в’язнів – жертв нацизму» зібралися, аби привітати її з ювілеєм.«Мені так багато років… – розпочинає розмову ювілярка. А далі, на одному подиху, ніби то було вчора, розказує історію свого життя. – Родом я з села Усівки Київської області. Там пережила голодомор. Звідти мене разом з односельчанами забрали в Німеччину. Тоді мені ще й 18-ти не було. Довгий час я працювала в Нюрбергу на іграшковій фабриці. Спочатку робили іграшки – «кукли», що казали «мама». Потім, коли під Сталінградом німців зупинили, ми стали робити коробки для мін. Нюрберг сильно бомбили, одні розвалини лишилися. Зруйнували фабрику, гуртожиток, в якому ми жили. Нас відвезли за 50 км від міста, в село Мюльхаузен. Там ми працювали до закінчення війни».

Далі було 2 місяці роботи в Чехословаччині і повернення додому. Марія Карпівна продовжила навчання в технікумі, яке перервала війна, по закінченню, поступила в Київський політехнічний інститут на хімічний факультет. Починала трудову діяльність в Рубіжному Донецької області на хімічному комбінаті, потім її направили на роботу в Івано-Франківськ. У 1988 році доля закинула жінку в Луцьк, де проживає й донині.

У спілці про Марію Карпівну відгукуються як про активну й ініціативну жінку. Вона бере участь у всіх заходах, що їх проводить громадська організація, любить декламувати вірші, що збереглися в пам’яті з молодих років.

Теплі слова линули на адресу ювілярки, торт зі свічками, квіти, подарунки. До вітань долучився Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом». Представник Фонду Назарій Недбайло передав вітання від голови обласної ради, засновника Фонду Ігоря Палиці та побажав Марії Карпівні прожити в міцному здоров’ї ще багато років.Своєю чергою, голова правління ГО «Спілка в’язнів – жертв нацизму» Валентина Лазарук подякувала Фонду за постійну підтримку діяльності організації та турботу про її членів.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---