Андрій Марчук: «Відбив пенальті від Дудіка і потрапив у «Волинь»

Оновлення складу «Волині» триває, наша команда – чи не наймолодша у Прем’єр-лізі. Минулого й поточного сезонів у основі команди дебютувало чимало випускників ДЮФШ «Волинь». Серед них – і голкіпер Андрій Марчук. Він на певний час виграв конкуренцію у досвідчених Артема Кичака та Віталія Неділька. Гра Марчука дістала схвальні відгуки. Футболіст розповів, як він оцінює перші матчі в УПЛ, на сторінках газети Волинські Новини № 42.

– Андрію, ти дебютував в УПЛ у грі з непростим суперником. Очікував виходу в основі проти «Зорі»?

– Готуватися треба до кожної гри. Так, я відчував, що перед тим матчем видав кілька хороших поєдинків за дубль. Проти «Дніпра», наприклад. Тоді чимало відбив ударів. Але насправді здивувався, коли почув своє прізвище в основі.

– Матч у Запоріжжі «Волинь» програла, яким був твій досвід після нього?

– У 19 років досвід треба набувати в кожній грі та на кожному тренуванні. А офіційний матч УПЛ проти учасника групового етапу Ліги Європи переоцінити важко в цьому сенсі. Хоча вважаю, що досвід воротаря – це тоді, коли знаєш, як найкраще діяти в конкретній ігровій ситуації.

– У дитинстві ти відразу у воротах грав?

– Та ні! До 15 років грав у нападі в дитячій академії львівського СДЮШОР. Але отримав важку травму коліна. Багато часу її лікував, а коли дуже скучив за футболом, то почав приходити на тренування. Інколи ставав на ворота. І мені, і тренерам сподобалося, тому гру в ДЮФЛ України починав нападником, а закінчив воротарем. Стежив за грою кращих голкіперів в інтернеті. У Львові не було тренера з воротарів у команді, тому сам вивчав вправи, елементи тренувань.

– ...і потрапив до Луцька. Як це сталося?

– Це було взимку 2012 року. Якось уранці зателефонували тренери дитячо-юнацької школи іншої команди – «Галичини» – і запропонували зіграти матч проти «Волині». Попередили, що можу сподобатися лучанам. Гра відбувалася заледве не на льоду. Ми програли «Волині» 0:4, але я відбив дуже багато, до того ж витягнув пенальті від Артема Дудіка. Після гри підійшли до мене лучани і сказали, що хочуть бачити у своїй команді. Потім про цей матч часто з Артемом жартували.– На кого завжди рівнявся у воротарському ремеслі?

– На Петера Шмейхеля. Манера Олівера Канна подобається. Дивився багато відео з ними.

– А із нинішніх кіперів хто подобається?

– Каспер Шмейхель із «Лестера». Перейняв від батька найкраще. Та й судіть самі – Шмейхель-менший не пропустив жодного гола в груповому етапі Ліги чемпіонів!

– Тебе викликали у збірну України U-19 в кваліфікації на чемпіонат Європи 2016 року. Україна, на жаль, не виборола путівку. Як оціниш свою гру в збірній?

– Збірна надала більше впевненості, міжнародного досвіду. Багато подорожували світом, оцінювали рівень футболу, грали з хорошими командами. Це не може не позначитися на кар’єрі будь-якого футболіста. Колектив у нас був дуже хороший. Відіграв завершальну гру на еліт-раунді проти Північної Ірландії, ми перемогли 2:0, а після матчу команду розформували, тепер це буде U-20 і «молодіжка». Аби й далі мати шанси потрапляти у збірну, треба працювати й працювати.

– Якщо критично подивишся на свою гру, то де бачиш резерви?

– Передусім треба вдосконалювати гру ногами. Це важливий воротарський навик. У сучасному футболі голкіпери мусять грати ногами, як польові гравці.

– У тебе вже є вдалий приклад цього – у грі проти «Дніпра» Андрій Ляшенко отримав пас від тебе й віддав гольовий пас Артему Дудіку...

– Це більше помилка захисників, хоч я й націлено віддавав уперед. Той матч узагалі приємно згадувати. Ми цілеспрямовано готувалися до гри з дніпрянами. Такі перемоги надають впевненості команді. Щоправда, у грі з «Олімпіком» в Сумах дуже не поталанило, аби взяти очки. Треба набирати їх у завершальних матчах 2016 року.

Юрій Конкевич, Луцьк

Фото автора

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---