Автори з Білорусі представили свої літературні надбання лучанам

Білоруси українського походження, зокрема письменники, а також засновники і редактори білорусько-українського альманаху «Справа», завітали до Луцька.

У нашому місті вони презентували роман Наталки Бабіної «Рибгород», який вийшов друком 2011 року в львівському видавництві «Урбіно», ознайомили лучан із надбаннями серії альманахів «Справа», порозмовляли про книговидавничу справу в Білорусі та поділилися своїми думками щодо перспектив білоруської мови.

Зустріч відбулася в рамках проекту «Думки за кавою» від Міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Lutsk» 23 травня.

На початку голова Товариства української літератури при Спілці письменників Білорусі, уродженка Берестейщини Наталка Бабіна розповіла, з якими труднощами зіткнулася, аби все таки опублікувати книгу «Рибгород».Як зазначила письменниця, працювала над романом вона дуже довго, «може років із десять він отак копився-копився у душі». Поштовхом для того, аби роман нарешті оформився, стали події 2006 року в Білорусі.

«Це було після того, як у нас відбулися президентські вибори, після яких люди вийшли протестувати проти фальсифікацій, проти того, що, як вони вважали, вибори були несправедливими. Вийшла молодь, студенти. У нас було наметове містечко на площі… Але ці протести були досить брутально та жорстко розігнані. І під час розгону цих протестів арештували мого брата…», – пригадала Наталка Бабіна.

Брат авторки – головний редактор незалежної білоруської газети «Ніва» Андрій Денько. Тоді його затримали, як говорили, за те, що він лаявся на вулиці.

«Ми довго не знали, де він, нам нічого ніхто не казав. Ми думали, що, може, з ним щось сталося», – поділилася письменниця.

Вона також розповіла, що вперше «Рибгород» вдалося опублікувати білоруською мовою у Вільнюсі, адже у Білорусі через політичний тиск не було змоги надрукувати книгу. Роман, однак, вийшов невеликим накладом, що характерно для білоруських видавництв.

У 2010 році, однак, попри те, що комп’ютер із підготовленим макетом другого видання роману конфіскували спецслужби, вдалося реалізувати наступний наклад. Пізніше твір переклали польською мовою. Російською роман так і не з’явився.

Наталка Бабіна також ознайомила присутніх із діяльністю редакції альманаху «Справа». Вона підкреслила, що останні три роки найактивніше займається саме виданням альманаху та проведенням різних заходів, які мають на меті зміцнювати українсько-білоруські зв’язки, що пропагує й Товариство української літератури при Спілці письменників Білорусі.Детально розповів про альманах «Справа» його головний редактор, письменник Олесь Наварич. Зокрема, він зауважив, що видання робить акцент на публікації текстів брестсько-пінськими говірками.

«Люди в Брестсько-Пінському регіоні говорять діалектами, дуже близькими до діалектів Волині, можна сказати», – сказав редактор.Головний редактор сайту альманаху, донька Наталки Бабіної Павлина Скурко, своєю чергою, зазначила, що видання включає різноманітні твори, зокрема й приклади дещо наївної літератури, яка, попри це, аж ніяк не є меншовартісною, адже «наївне мистецтво – це також цілий світ».

«На кожне число альманаху, на спинку книжки, ми шукаємо картину. Кожного разу ця картина шукається дуже важко… Ми були на виставці в центрі Мінська і побачили картину Олеся Маришкіна. На виставці були, як завжди, пейзажі, натюрморти, нічим не особливі портрети, і тут раптом – «Тиха українська ніч», – пригадала Павлина.Саме ця картина й проілюструвала останній номер «Справи». Вона є знаковою тим, що художник віднайшов її й лише відновив, добавивши від себе декілька деталей. Полотно зображувало річку та хлопця, який вудив рибу в човні, на фоні характерного українського пейзажу. Художник же добавив жовто-блакитну стрічку на човен, а хлопця переодягнув у камуфляж, каску, а за спину почепив йому гвинтівку.

Насамкінець аудиторія поцікавилася в білоруських гостей, у якому стані зараз знаходиться білоруська мова. На що Павлина Скурко відповіла, що сьогодні простежується своєрідна популяризація мови, особливо серед молоді, зокрема й на рівні влади, що можна простежити хоча б завдяки тому, що цьогоріч на Євробаченні вперше Білорусь представляли виконавці, які співають білоруською.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---