«Часом стомишся так, що ягоди немилі». Як на Волині збирають чорниці
На Волині стартував сезон чорниць. За півлітрову банку ягід продавці просять по 40 гривень. Воно й не дивно – для того, аби назбирати тих ягід, доводиться добряче понагинати спину. Та збирати можна не скрізь.
Торгують чорницями не лише на ринках. Ті, кому важко чи довго їхати десь до міста, часто виходять зі своїми скарбами лісу до автострад, аби спробувати продати ягоди подорожнім. Цього року в багатьох громадах до лісових масивів ходити суворо заборонено. Адже вони розташовані в прикордонній зоні з Білоруссю. У деяких же громадах визначено ділянки, куди таки можна сходити назбирати дикоросів.
Пані Світлана з Ковельського району сидить обіч дороги з ягодами, яких назбирала цього ранку. За півлітрову банку чорниць просить 40 гривень, за літрову – 80. Але, каже, можна й сторгуватися.
«Мусимо ходити, бо треба виживати. На таку пенсію у дві тисячі гривень не сильно розженешся, а проблем вистачає, і не тільки на харчі гроші треба. Буває по-всякому: і 80 гривень, і часом дешевше продаєш, як просять покупці, аби не везти додому», – розповідає вона.
Каже, є місця, де ходити не можна, бо там відбуваються навчання. Але туди ягідники не ходять.
«Дивлячись де збирати. Мене не гонили. А отам, де навчання були, то прогнали чоловіка. А я туди не ходжу. Там часто бахкають. А де нема нікого – то можна», – каже жінка.
Біля траси, до слова, продають і суниці. А є й лисички. Щоправда, зазначає пані Світлана, вона тільки по чорниці ходить. Їй і цієї роботи вистачає. Часом стільки доводиться пройти й понагинатися, що світ немилий.
«Хто знає місця, де суниці ростуть, то беруть. Я по них не хожу – чорниці збираю. А брати їх трудно, я їх руками беру. Вони зараз ще погано до рук ідуть, не відриваються, багато не набереш. Місцями є, що нічого нема, є й дрібне і зелене, погано відриваються. Ще й в лісі порозбирвали дороги, так часом стомишся, що ягоди немилі», – припрошує жінка купити чорниць.
Щоб назбирати гарних ягідок, треба встати рененько, провадить вона, поки не спекотно. Але й крім спеки, у лісі дошкуляють і комарі, і оводи, і сліпні.
«Є, що сім’ями йдуть. Я то сама ходжу і нема й компанії. Бо сусіди не ходять, і подруг нема, то трохи самій брати скучно. Збирала, то одну людину в лісі тільки бачила. Але вже пункти прийому відкриваються, то вже будуть брати і тими брачками», – прогнозує жінка.
І поки вона насипає в торбинку зібрані власноруч ягоди, міркує про сусідство Білорусі.
«Тож по телевізору показують, що все в росії хочуть, щоб вони сюди пішли. А білоруси ніби не хочуть. Але все одно. Тривожно…» – додає, поглядаючи на блокпост, який видніється вдалині від її імпровізованої ятки.
Юлія МАЛЄЄВА
Фото Олександра ДУРМАНЕНКА
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Торгують чорницями не лише на ринках. Ті, кому важко чи довго їхати десь до міста, часто виходять зі своїми скарбами лісу до автострад, аби спробувати продати ягоди подорожнім. Цього року в багатьох громадах до лісових масивів ходити суворо заборонено. Адже вони розташовані в прикордонній зоні з Білоруссю. У деяких же громадах визначено ділянки, куди таки можна сходити назбирати дикоросів.
Пані Світлана з Ковельського району сидить обіч дороги з ягодами, яких назбирала цього ранку. За півлітрову банку чорниць просить 40 гривень, за літрову – 80. Але, каже, можна й сторгуватися.
«Мусимо ходити, бо треба виживати. На таку пенсію у дві тисячі гривень не сильно розженешся, а проблем вистачає, і не тільки на харчі гроші треба. Буває по-всякому: і 80 гривень, і часом дешевше продаєш, як просять покупці, аби не везти додому», – розповідає вона.
«Дивлячись де збирати. Мене не гонили. А отам, де навчання були, то прогнали чоловіка. А я туди не ходжу. Там часто бахкають. А де нема нікого – то можна», – каже жінка.
Біля траси, до слова, продають і суниці. А є й лисички. Щоправда, зазначає пані Світлана, вона тільки по чорниці ходить. Їй і цієї роботи вистачає. Часом стільки доводиться пройти й понагинатися, що світ немилий.
«Хто знає місця, де суниці ростуть, то беруть. Я по них не хожу – чорниці збираю. А брати їх трудно, я їх руками беру. Вони зараз ще погано до рук ідуть, не відриваються, багато не набереш. Місцями є, що нічого нема, є й дрібне і зелене, погано відриваються. Ще й в лісі порозбирвали дороги, так часом стомишся, що ягоди немилі», – припрошує жінка купити чорниць.
«Є, що сім’ями йдуть. Я то сама ходжу і нема й компанії. Бо сусіди не ходять, і подруг нема, то трохи самій брати скучно. Збирала, то одну людину в лісі тільки бачила. Але вже пункти прийому відкриваються, то вже будуть брати і тими брачками», – прогнозує жінка.
І поки вона насипає в торбинку зібрані власноруч ягоди, міркує про сусідство Білорусі.
«Тож по телевізору показують, що все в росії хочуть, щоб вони сюди пішли. А білоруси ніби не хочуть. Але все одно. Тривожно…» – додає, поглядаючи на блокпост, який видніється вдалині від її імпровізованої ятки.
Фото Олександра ДУРМАНЕНКА
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Луцька громада втратила на війні ще двох Героїв – Олександра Чирука та Віктора Мельничука
Сьогодні 11:26
Сьогодні 11:26
Обраний президент Польщі проти вступу України до ЄС
Сьогодні 10:02
Сьогодні 10:02
Незламний оптиміст і вірний присязі воїн: історія Героя-лучанина Максима Жидкова на псевдо Фокус
Сьогодні 09:34
Сьогодні 09:34
За добу на фронті – 193 боєзіткнення, 65 штурмів ЗСУ відбили на Покровському напрямку, – Генштаб
Сьогодні 08:38
Сьогодні 08:38
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.