Чому «суспільне мовлення» для Волині краще, ніж «державне»
Суспільне мовлення (Public broadcasting) має служити в першу чергу суспільству, а не тим, хто бажає піару на теле та радіостанціях. Про плюси і мінуси - в матеріалі Громадського. Волинь.
Одного визначення терміну «суспільне мовлення» не має. Але є правила, яких мають дотримуватись журналісти. Вони повинні бути незаангажованими, об’єктивно та професійно висвітлювати інформацію.
Родоначальником суспільного мовлення вважають Велику Британію. Там у 1923 році заснували всесвітньовідому корпорацію BBC.
Є різні моделі фінансування суспільного мовлення. Згідно з даними аналітиків Інформаційної кампанії «Сильніші разом!», в більшості європейських країн суспільні медіа фінансують за рахунок глядачів та реклами. Друге місце займає схема фінансування «держбюджет та реклама», на третьому – збір з глядачів, включаючи рекламу та пряму бюджетну підтримку. А фінансування тільки за рахунок збору з глядачів та тільки з держбюджету – найменш поширені в Європі. Суспільне телерадіомовлення розвинене близько в 50-ти країнах світу.
Однак у деяких східноєвропейських країнах і досі нема громадського мовлення. Зокрема, в Болгарії прийнято законодавство, але не було впроваджене. Латвії та Литві не вдалося досягти прогресу в створенні суспільного мовлення.
Деякі українські експерти пропонують об’єднати НТКУ, НРКУ та обласні державні ТРК у єдине публічне акціонерне товариство, акції якого належатимуть державі без права приватизації. А керуватиме мовником буде Наглядова Рада, віддалена від влади. Фінансувати українське мовлення планують коштами з держбюджету впродовж перших років існування.
Які «загрози» бачить гендиректор Волинської ОДТРК від «медійної» реформи
Генеральний директор Волинської обласної державної телерадіокомпанії Ольга Куліш вважає, що суспільне мовлення має забезпечуватись державним бюджетом, що наповнюється шляхом оподаткування доходів усього працездатного населення і бізнесу, хоча бачить й інші можливі джерела фінансування: доходи від реклами і платних послуг, від продажу власної відеоаудіопродукції, від оренди, спонсорство. Щоправда, вважає, що ці джерела несуть загрозу – часткову втрату незалежності мовлення, бо ж знаємо: «хто платить, той і замовляє музику».
«В ідеалі – тільки державне фінансування і ніякої реклами на каналах. Думаю, що такий підхід підтримали б на «ура» і комерційні ЗМІ, бо ж позбулися б конкурента, і глядачі, бо ж інформація без рекламних вставок – це велике задоволення!», – вважає Ольга Куліш.
«Про окрему абонентську плату я б і не згадувала, бо в українських реаліях вимагання від і так збіднілого до краю народу додаткової оплати «за телевізор» викличе великий спротив і негативне ставлення до суспільного мовлення», – додає вона.
Пані Куліш вважає, що на рівні термінів «суспільне» і «державне» різниці немає жодної.
«За великим словником англійської мови Мюллера слово «Public» перекладається як «публічний», «суспільний», «державний». Відмінність в тому, який зміст вкладається у ці терміни. У нас в Україні поняття «держава» часто плутають із поняттями «влада», «уряд», а тому державні телерадіокомпанії сприймаються як провладні. Певною мірою так і є. На цьому етапі розвитку нашої країни влада має велику спокусу і великі можливості впливати на програмну політику державних ТРК: шляхом зміни керівника на такого як треба, або ж обмеженням фінансування», – зазначає Ольга Куліш.
На її думку, формування системи державного мовлення України необхідне не на рівні зміни вивісок ( яка різниця «міліція», чи «поліція», аби порядок був), а на рівні запровадження європейських стандартів суспільного (державного) мовлення.
«Поки що і Закон України «Про суспільне телебачення і радіомовлення України», прийнятий у квітні 2014 року, і проекти змін до нього не відповідають європейським стандартам, а ще гірше те, що документи ці далекі і від українських реалій», – говорить Ольга Куліш.
«Але процес запущено, і я впевнена, що спільними зусиллями європейських експертів, українських медіа-фахівців і юристів Суспільне мовлення України буде створене. Цим каналам українці зможуть повністю довіряти, бо там не буде брехні, напівправди і маніпуляцій свідомістю», – додає вона.
Також Ольга Куліш поділилась своїм баченням того, як варто забезпечувати незалежність суспільного мовлення.
На її думку, незалежність має бути забезпечена плановим і обов’язковим фінансуванням з державного бюджету на рівні потреби і правовим захистом вищого менеджменту і журналістів суспільних телерадіокомпаній від зовнішніх впливів.
«Не повинно бути механізму звільнення керівників і журналістів іншого, ніж буде прописано в Законі і в Статуті. Але менше всього треба думати про незалежність, як про вседозволеність. Контролюватиметься суспільне мовлення значно суворіше, ніж зараз державне мовлення», – зазначає вона.
Контролером буде не влада, а суспільство, яке уповноважить на цю функцію обрану громадянським середовищем Наглядову Раду. Буде й багато обмежень, до яких не хочуть звикати українські журналісти.
Ольга Куліш розповідає, що як тільки суспільне мовлення почне думати, як заробити прибуток, так відразу місія об’єктивного інформування і просвітництва суспільного мовлення стане міфом.
Ольга Куліш заявляє, що спротиву медіа-реформі на обласному рівні немає.
«Ви думаєте, обласним державним телерадіокомпаніям не хочеться бути незалежними від фінансування і політичних утисків? Система державного телерадіомовлення України вже зараз працює за програмною концепцією суспільного мовника. А що якість не завжди влаштовує глядачів і слухачів, то відповідь відома: збільшиться фінансування – зростуть вимоги – поліпшиться якість», – заявила Ольга Куліш.
Натомість, спротив є в тому, як розпочали цю реформу впроваджувати з квітня 2014 року. На її думку, протизаконну постанову прийняв Кабмін восени 2014 року щодо створення НСТУ у формі публічного акціонерного товариства і щодо ліквідації існуючих державних мовників.
Ольга Куліш вважає недопустимим і можливе анулювання діючих ліцензій на право мовлення, якими володіють регіональні державні телерадіокомпанії. Це означає позбавлення територіальних громад власних телерадіоканалів. З її слів, проти цього і подібного виступають фахівці медіа-сфери і не лише в областях, а й на національному рівні.
«Наші новітні «медіа-революціонери» можуть мені заперечити: «Це - міфи! Ніхто не збирається ліквідовувати регіональних мовників». Завдяки нашому спротиву і здоровому глузду, категоричні заяви київських реформаторів, що лунали у 2014 році, потроху стають міфами, але загроза ще не минула. Тому відстоювати інтереси суспільства при реформуванні державних ЗМІ будемо і надалі», – заявляє Ольга Куліш.
Експерт пояснив, чому «суспільне мовлення» краще, ніж «державне»
Медіа-юрист Інституту розвитку регіональної преси Олександр Бурмагін вважає, що суспільне мовлення краще державного. Адже в суспільному максимально позбавлено впливу, як з боку «високих» посад та кабінетів, так і з боку фінансово-промислових груп.
«Після останньої зміни політичної еліти відбулось “прозріння”.
Прийшло розуміння того, що вчорашня опозиція, як виявляється була абсолютно права щодо бачення розвитку держави і майбутнього країни. Що в Митний союз не треба, а треба в ЄС, що позаблоковий статус заважає інтегруватись в структуру НАТО. І цей альянс є гарантією безпеки», – іронізує Олександр Бурмагін.
З його слів, аналогічна ситуація була після суспільного зламу в 2004 році і реваншу Партії Регіонів у 2010-му.
Це говорить про те, що інформаційне наповнення “державного” мовлення контролює той, хто у конкретний час опиняється при владі, зокрема це і стосується місцевого телебачення.
«Редактори і керівники думають, першою чергою, про свої посади і посадові оклади, прирівняні до державних пенсій, а не про якість інформаційного продукту. В країнах, де створили дійсно незалежне суспільне теле і радіо мовлення неможливо уявити такі явища, як наприклад «темники». Аудиторія довіряє цим джерелам інформації і знає, що вони дійсно - незалежні і професійні», – зазначає медіа-юрист.
На думку Олександра Бурмагіна, всі регіональні підрозділи мають бути реформованими разом із центральним теле та радіоканалами.
«Позиція і стандарти Ради Європи говорять однозначно, що комунальні і державні ЗМІ – це нонсенс”, – стверджує він.
Олександр Бурмагін вважає, що в перші роки має бути підтримка суспільного мовлення з державного бюджету, яка згодом має зійти нанівець. Бо бюджетні кошти, як не виписуй процедуру – це певна залежність.
Зі слів Олександра Бурмагіна, щоб суспільне мовлення в Україні було справді незалежним, треба виписати якісне законодавство і впровадити його.
Там мають бути гарантії неможливості втручання в редакційну політику з боку будь-яких третіх осіб та механізми фінансової незалежності. Для цього має бути славнозвісна «політична воля», з якою останнім часом спостерігаються проблеми. Бо вже деякі представники фракцій з коаліції починають говорити, що треба хоча б регіональних мовників залишити владі. Мовляв, «хоча б якийсь ресурс інформаційний влада повинна мати». Це абсолютно хибний шлях, який ще й показує справжні наміри і обличчя деяких політичних сил.
«Тиск і увага суспільства до цього питання має бути постійною. Інакше ця реформа може забуксувати і ми не отримаємо принципово нових джерел інформації і змін в цій частини суспільного життя”, – вважає медіа-юрист.
Чи готові волиняни платити за суспільне мовлення
У центрі Луцька провели журналістське опитування щодо того, чи потрібне суспільне мовлення. І якщо так, то чи готові волиняни платити незалежним медіа.
«Суспільне мовлення потрібне, щоб ніхто не впливав на телебачення і ніхто нічого не замовляв. Нам потрібно створювати своє телебачення незалежне. Кожного місяця могла б виділяти по 50 гривень на це», – розповідає 34-річна лучанка Оксана.
«Люди повинні бачити те, що справді показують. Суспільне мовлення потрібне. Я готова платити за це, але дивлячись яку суму. Якщо 20 гривень – це нормально, але не більше», – розповідає 27-річна Аліса.
«Україні потрібне суспільне телебачення, тим більше й у наш час, коли йде війна. Є на українському телебаченні правдиві новини. Якщо буде суспільне – це теж плюс. Я готова платити за суспільне мовлення, але якщо буде не дуже дороге. Все залежить від ціни», – зазначає 21- річна Оксана.
«Я як громадянин хочу знати, яка об’єктивна ситуація в країні складається. Треба, щоб ЗМІ подаючи інформацію, не переважували в ту чи іншу сторону, не висвітлювали новини суб’єктивно. Суспільне мовлення може піднімати такі тема, які не будуть піднімати інші ЗМІ. Я готовий виділяти щомісячно максимум 25 гривень на суспільне мовлення», вважає – 22-річний Віктор.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Одного визначення терміну «суспільне мовлення» не має. Але є правила, яких мають дотримуватись журналісти. Вони повинні бути незаангажованими, об’єктивно та професійно висвітлювати інформацію.
Родоначальником суспільного мовлення вважають Велику Британію. Там у 1923 році заснували всесвітньовідому корпорацію BBC.
Є різні моделі фінансування суспільного мовлення. Згідно з даними аналітиків Інформаційної кампанії «Сильніші разом!», в більшості європейських країн суспільні медіа фінансують за рахунок глядачів та реклами. Друге місце займає схема фінансування «держбюджет та реклама», на третьому – збір з глядачів, включаючи рекламу та пряму бюджетну підтримку. А фінансування тільки за рахунок збору з глядачів та тільки з держбюджету – найменш поширені в Європі. Суспільне телерадіомовлення розвинене близько в 50-ти країнах світу.
Однак у деяких східноєвропейських країнах і досі нема громадського мовлення. Зокрема, в Болгарії прийнято законодавство, але не було впроваджене. Латвії та Литві не вдалося досягти прогресу в створенні суспільного мовлення.
Деякі українські експерти пропонують об’єднати НТКУ, НРКУ та обласні державні ТРК у єдине публічне акціонерне товариство, акції якого належатимуть державі без права приватизації. А керуватиме мовником буде Наглядова Рада, віддалена від влади. Фінансувати українське мовлення планують коштами з держбюджету впродовж перших років існування.
Які «загрози» бачить гендиректор Волинської ОДТРК від «медійної» реформи
Генеральний директор Волинської обласної державної телерадіокомпанії Ольга Куліш вважає, що суспільне мовлення має забезпечуватись державним бюджетом, що наповнюється шляхом оподаткування доходів усього працездатного населення і бізнесу, хоча бачить й інші можливі джерела фінансування: доходи від реклами і платних послуг, від продажу власної відеоаудіопродукції, від оренди, спонсорство. Щоправда, вважає, що ці джерела несуть загрозу – часткову втрату незалежності мовлення, бо ж знаємо: «хто платить, той і замовляє музику».
«В ідеалі – тільки державне фінансування і ніякої реклами на каналах. Думаю, що такий підхід підтримали б на «ура» і комерційні ЗМІ, бо ж позбулися б конкурента, і глядачі, бо ж інформація без рекламних вставок – це велике задоволення!», – вважає Ольга Куліш.
«Про окрему абонентську плату я б і не згадувала, бо в українських реаліях вимагання від і так збіднілого до краю народу додаткової оплати «за телевізор» викличе великий спротив і негативне ставлення до суспільного мовлення», – додає вона.
Пані Куліш вважає, що на рівні термінів «суспільне» і «державне» різниці немає жодної.
«За великим словником англійської мови Мюллера слово «Public» перекладається як «публічний», «суспільний», «державний». Відмінність в тому, який зміст вкладається у ці терміни. У нас в Україні поняття «держава» часто плутають із поняттями «влада», «уряд», а тому державні телерадіокомпанії сприймаються як провладні. Певною мірою так і є. На цьому етапі розвитку нашої країни влада має велику спокусу і великі можливості впливати на програмну політику державних ТРК: шляхом зміни керівника на такого як треба, або ж обмеженням фінансування», – зазначає Ольга Куліш.
На її думку, формування системи державного мовлення України необхідне не на рівні зміни вивісок ( яка різниця «міліція», чи «поліція», аби порядок був), а на рівні запровадження європейських стандартів суспільного (державного) мовлення.
«Поки що і Закон України «Про суспільне телебачення і радіомовлення України», прийнятий у квітні 2014 року, і проекти змін до нього не відповідають європейським стандартам, а ще гірше те, що документи ці далекі і від українських реалій», – говорить Ольга Куліш.
«Але процес запущено, і я впевнена, що спільними зусиллями європейських експертів, українських медіа-фахівців і юристів Суспільне мовлення України буде створене. Цим каналам українці зможуть повністю довіряти, бо там не буде брехні, напівправди і маніпуляцій свідомістю», – додає вона.
Також Ольга Куліш поділилась своїм баченням того, як варто забезпечувати незалежність суспільного мовлення.
На її думку, незалежність має бути забезпечена плановим і обов’язковим фінансуванням з державного бюджету на рівні потреби і правовим захистом вищого менеджменту і журналістів суспільних телерадіокомпаній від зовнішніх впливів.
«Не повинно бути механізму звільнення керівників і журналістів іншого, ніж буде прописано в Законі і в Статуті. Але менше всього треба думати про незалежність, як про вседозволеність. Контролюватиметься суспільне мовлення значно суворіше, ніж зараз державне мовлення», – зазначає вона.
Контролером буде не влада, а суспільство, яке уповноважить на цю функцію обрану громадянським середовищем Наглядову Раду. Буде й багато обмежень, до яких не хочуть звикати українські журналісти.
Ольга Куліш розповідає, що як тільки суспільне мовлення почне думати, як заробити прибуток, так відразу місія об’єктивного інформування і просвітництва суспільного мовлення стане міфом.
Ольга Куліш заявляє, що спротиву медіа-реформі на обласному рівні немає.
«Ви думаєте, обласним державним телерадіокомпаніям не хочеться бути незалежними від фінансування і політичних утисків? Система державного телерадіомовлення України вже зараз працює за програмною концепцією суспільного мовника. А що якість не завжди влаштовує глядачів і слухачів, то відповідь відома: збільшиться фінансування – зростуть вимоги – поліпшиться якість», – заявила Ольга Куліш.
Натомість, спротив є в тому, як розпочали цю реформу впроваджувати з квітня 2014 року. На її думку, протизаконну постанову прийняв Кабмін восени 2014 року щодо створення НСТУ у формі публічного акціонерного товариства і щодо ліквідації існуючих державних мовників.
Ольга Куліш вважає недопустимим і можливе анулювання діючих ліцензій на право мовлення, якими володіють регіональні державні телерадіокомпанії. Це означає позбавлення територіальних громад власних телерадіоканалів. З її слів, проти цього і подібного виступають фахівці медіа-сфери і не лише в областях, а й на національному рівні.
«Наші новітні «медіа-революціонери» можуть мені заперечити: «Це - міфи! Ніхто не збирається ліквідовувати регіональних мовників». Завдяки нашому спротиву і здоровому глузду, категоричні заяви київських реформаторів, що лунали у 2014 році, потроху стають міфами, але загроза ще не минула. Тому відстоювати інтереси суспільства при реформуванні державних ЗМІ будемо і надалі», – заявляє Ольга Куліш.
Експерт пояснив, чому «суспільне мовлення» краще, ніж «державне»
Медіа-юрист Інституту розвитку регіональної преси Олександр Бурмагін вважає, що суспільне мовлення краще державного. Адже в суспільному максимально позбавлено впливу, як з боку «високих» посад та кабінетів, так і з боку фінансово-промислових груп.
«Після останньої зміни політичної еліти відбулось “прозріння”.
Прийшло розуміння того, що вчорашня опозиція, як виявляється була абсолютно права щодо бачення розвитку держави і майбутнього країни. Що в Митний союз не треба, а треба в ЄС, що позаблоковий статус заважає інтегруватись в структуру НАТО. І цей альянс є гарантією безпеки», – іронізує Олександр Бурмагін.
З його слів, аналогічна ситуація була після суспільного зламу в 2004 році і реваншу Партії Регіонів у 2010-му.
Це говорить про те, що інформаційне наповнення “державного” мовлення контролює той, хто у конкретний час опиняється при владі, зокрема це і стосується місцевого телебачення.
«Редактори і керівники думають, першою чергою, про свої посади і посадові оклади, прирівняні до державних пенсій, а не про якість інформаційного продукту. В країнах, де створили дійсно незалежне суспільне теле і радіо мовлення неможливо уявити такі явища, як наприклад «темники». Аудиторія довіряє цим джерелам інформації і знає, що вони дійсно - незалежні і професійні», – зазначає медіа-юрист.
На думку Олександра Бурмагіна, всі регіональні підрозділи мають бути реформованими разом із центральним теле та радіоканалами.
«Позиція і стандарти Ради Європи говорять однозначно, що комунальні і державні ЗМІ – це нонсенс”, – стверджує він.
Олександр Бурмагін вважає, що в перші роки має бути підтримка суспільного мовлення з державного бюджету, яка згодом має зійти нанівець. Бо бюджетні кошти, як не виписуй процедуру – це певна залежність.
Зі слів Олександра Бурмагіна, щоб суспільне мовлення в Україні було справді незалежним, треба виписати якісне законодавство і впровадити його.
Там мають бути гарантії неможливості втручання в редакційну політику з боку будь-яких третіх осіб та механізми фінансової незалежності. Для цього має бути славнозвісна «політична воля», з якою останнім часом спостерігаються проблеми. Бо вже деякі представники фракцій з коаліції починають говорити, що треба хоча б регіональних мовників залишити владі. Мовляв, «хоча б якийсь ресурс інформаційний влада повинна мати». Це абсолютно хибний шлях, який ще й показує справжні наміри і обличчя деяких політичних сил.
«Тиск і увага суспільства до цього питання має бути постійною. Інакше ця реформа може забуксувати і ми не отримаємо принципово нових джерел інформації і змін в цій частини суспільного життя”, – вважає медіа-юрист.
Чи готові волиняни платити за суспільне мовлення
У центрі Луцька провели журналістське опитування щодо того, чи потрібне суспільне мовлення. І якщо так, то чи готові волиняни платити незалежним медіа.
«Суспільне мовлення потрібне, щоб ніхто не впливав на телебачення і ніхто нічого не замовляв. Нам потрібно створювати своє телебачення незалежне. Кожного місяця могла б виділяти по 50 гривень на це», – розповідає 34-річна лучанка Оксана.
«Люди повинні бачити те, що справді показують. Суспільне мовлення потрібне. Я готова платити за це, але дивлячись яку суму. Якщо 20 гривень – це нормально, але не більше», – розповідає 27-річна Аліса.
«Україні потрібне суспільне телебачення, тим більше й у наш час, коли йде війна. Є на українському телебаченні правдиві новини. Якщо буде суспільне – це теж плюс. Я готова платити за суспільне мовлення, але якщо буде не дуже дороге. Все залежить від ціни», – зазначає 21- річна Оксана.
«Я як громадянин хочу знати, яка об’єктивна ситуація в країні складається. Треба, щоб ЗМІ подаючи інформацію, не переважували в ту чи іншу сторону, не висвітлювали новини суб’єктивно. Суспільне мовлення може піднімати такі тема, які не будуть піднімати інші ЗМІ. Я готовий виділяти щомісячно максимум 25 гривень на суспільне мовлення», вважає – 22-річний Віктор.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 11
TVman
Показати IP
12 Березня 2015 16:44
Досить вже мізки пудрити і носитись з тим "мовленням"! Назвіть хоч одну країну де існує таке «СУСПІЛЬНЕ МОВЛЕННЯ», яка його аудиторія, рейтинги...?! Чомусь як проскануєш супутникові діапазони і там немає жодного «СУСПІЛЬНЕ МОВЛЕННЯ»!:) А у першу чергу там розміщують продукт який викликає у людей попит, довіру, зацікавлює...! Наведіть приклад? А - немає! Так що не треба тут казочки розповідати і людей зомбувати!!!
лучани
Показати IP
12 Березня 2015 16:49
Більшість населення є жлобами, які за туалет не хочуть платити, а тут добровільно потрібно утримувати телебачення.
Антидибіл
Показати IP
12 Березня 2015 18:29
Пані Куліш знає що говорить... Та в нас один х...р хтось буде впливати на те яку інформацію подавати в ефір.
Лучанин
Показати IP
12 Березня 2015 18:43
Якщо для пані Куліш немає жодної різниці між поняттями «суспільне» і «державне», то ні в якому разі не можна допустити її появи в будь-якій іпостасі в Суспільному телебаченні, нехай йде в минуле разом з державним ТВ, а то не дай Бог і далі продукуватиме "високоякісний" продукт, який ми маємо щастя споглядати на Волинь ТВ.
лучанка до Лучанин
Показати IP
12 Березня 2015 19:18
Нехай йде з державного, а з "суспільного" нехай Доманська з Шелепом йдуть, тікають, ...!!!
Петро
Показати IP
12 Березня 2015 20:20
Розмови про ''незаангажованість'', ''об'ективність'' журналістів-дурниці. Ці поняття неможливо ні перевірити,ні проаналізувати,бо механізмів не існуе. До речі,як і чесність,хоча не може бути заперечена без доказів і суду. Як людина з суб'ективним мисленням може бути ''об'ективною''? Тому для об'ективності у суспільних мовників існуе незаперечне правило-вислуховувати мінімум дві сторони конфлікту і експерта або третейського суддю. А суспільне мовлення існуе і добре розвиваеться-ВВС Великобританія,Голос Америки,Радіо Свобода СШАДойче Велле Німеччина та багато інших. І основою іх бюджету( невеличкою,але основною і основоположною) е саме абонементна плата громадян,в де-яких краінах(Великобританія) е певна плата при придбанні аудіо,відео,телетехніки. Суспільники виконують колосальний об'ем робіт на замовлення за угодами держав,міністерств,бізнесу,за що отримують колосальні доходи і чим поповнюють свій бюджет. Працюють виключно професіонали з різних краін,адже ці мовники мовлять на весь світ,на контрактах і кожен термін продовження контракту повинні підтверджувати професіоналізмом та запитом замовлень,виконанням замовлень. Працівники суспільного мовлення мають достойні оплату та гонорари,а ще,що дуже важливо,соцзахист з боку профспілок,законодавства. Очолюють цих суспільних мегамовників директори відділів,бюро,президент. Це ті,що гроші отримують. А над ними -громадська опікунська рада на чолі з обраним ціею радою головою. Вони грошей не отримують,але саме вони підписують контракт з президентом компаніі і аудитують кожен крок використаних і зароблених коштів. Гроші вони не отримують,але мають колосальий вплив на політичну та соціальну думку і тільки на користь демократичних,,соціальних,так би мовити народних позицій. Знаю,бо співпрацював з цими мовниками. Наприклад: Президент Чехіі Гавел надав Европейському бюро Голос Америки та Радіо Свобода колишній Будинок парламенту Чехіі в оренду під студіі,офіси та інше.за символічну плату на рік- 1$,щоб мати в центрі Праги ''розсадник'' демократіі та свободи,а ці поняття дорого коштують.
ПетрУ до Петро
Показати IP
12 Березня 2015 21:41
Ви де нахапались такої інформації?:) ВВС суспільне? :) DW?:) А про Голос Америки, Радіо Свобода... взагалі мовчу, це теж саме що Russia Today - рупор влади США!!! Не вводьте людей в оману і подивіться важелі впливу і фінансування перерахованих вами телеканалів! Це вам на різних "балакучках" типу як у Шелепа розповіли?:) Там за гроші представників тих країн ви ще не те почуєте!:)))
Петро до ПетрУ
Показати IP
12 Березня 2015 23:04
Ви поводьтесь у висловах культурніше і стриманіше,коли і тями не маете,про що пишете. Я вам розповідаю про суспільне мовлення,яке може виконувати і державні замовлення за оплату за угодою,і політичне замовлення,яке не суперечить статуту. А ви про Раша Тудей,що е державною компаніею і харчуеться з бюджету Росіі(за гроші тих же платників податків,тільки без іх дозволу). І я не ''нахапався'',а знаю це достеменно,бо співпрацював з цим мовниками. І не дуріть своім телемешенням людей. До якого дідька тут''важелі впливу''? Якщо громадська опікунська рада погоджуе будь-яку програму,то виходить з законодавчих і статутних норм-можуть навіть відкрити цикл політичних програм з закупівлею на мільярди обладнання за рахунок замовника,а потім це обладнання залишити собі в рахунок оплати послуг,але це не бюджетні гроші,а зароблені.І хто такий ваш Шелеп,я поняття не маю. А вам мае бути соромно за свое пашталакання і невігластво.
Голос правди
Показати IP
13 Березня 2015 08:16
Для Петра у бронепоїзді! Фінансування ВВС теж йже з бюджету, а на Голос Америки і Радіо Свобода взагалі окрема стаття прописана для висвітлення позиції США у всьому світі!!! Ви з якої планети?!:) Опікунські ради...?:) Ви може список покажете хто туда входить? Представники великих концернів які і використовують цей "рупор" і фінансують, а людям, особливо за межами США, втюхують що це "суспільне"-"громадське"!:))) Вчить матчастину!!!
ха-ха-ха
Показати IP
13 Березня 2015 13:21
правда правдою поганяє. Хай Куліш розкаже, як затикає роти своїм підлеглим.
журналіст з багатолі
Показати IP
13 Березня 2015 14:08
Люди добрі, скільки можна товкти теорію? Про яке мовлення чи телебачення суспільне, що, мабуть, має означати вільне і правдиве чи державне, що також МАЛО БИ переслідувати цю ж мету, говорите, особливо на рівні периферії. Навколо ж суцільна БРЕХНЯ! Брехати у владі, у високих чинах стало модно, переслідувати за кожне слово правди, а тим паче "сичати просто на вухо", за патріотичні тексти, погрожувати, вимога піарити владу, "бо нашепчу і вилитиш", не повірите, є і не зникло. Тому не віриться в ніщо, коли ставленики Януковича ще керують і у ЗМІ, і тільки притаїлись, "вичікують", часом спілкуюсь і знаю той настрій. Писати по совісті не важко, і не складно, роблю це, не боюсь, вірю в Андрія Куликова і команду Суспільного мовлення Українського радіо з 21-ої до 23-ої щодень. Важко, ой як важко зводити Україну з колін Словом правди, будувати Храми Свободи в душах поміж різношерстними... Давайте дружніше, правдивіше кожному робити свою роботу, треба дуже-дуже хотіти завтра вранці зустріти ДЕНЬ СОНЯЧНИЙ. УСІМ! Якщо трохи не по темі, вибачте, душа болить...
Природа допомагає науці: восьминіг надихнув вчених на створення нових моделей роботів
Сьогодні 00:36
Сьогодні 00:36
У супермаркетах Німеччини виявили кокаїн у ящиках із фруктами
26 Квітня 2024 23:41
26 Квітня 2024 23:41
У Нововолинську провели навчання з національного спротиву
26 Квітня 2024 23:23
26 Квітня 2024 23:23
Без «обмежено придатних»: українців ділитимуть на чотири категорії за станом здоровʼя
26 Квітня 2024 23:04
26 Квітня 2024 23:04
⚡️Наш Telegram-канал. Оперативні новини з Волині, України і світу⚡️
26 Квітня 2024 22:59
26 Квітня 2024 22:59
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.